Патогенна дія психічного чинника.

Психічний чинник – це інформація, що викликає в організмі психо-емоційний стан негативного характеру ( в першу чергу, страх).

Патологію, що виникає під дією психічного чинника, часто називають психічною травмою.

До недавнього часу психічним чинником вважали тільки «слово». При цьому ігнорувалися результати загальновідомого досвіду Авіценни з двома баранами. Клітка одного знаходилася поряд з кліткою, в якій знаходився вовк, інший – такого сусідства не мав. Хоча обидва містилися в ідентичних умовах, перший незабаром загинув. Таким чином, тварина в першому випадку мала зорову інформацію, що викликала у нього страх.

Механізми патогенної дії психічного чинника можна поділити на дві групи.

1. Механізми прямої дії.

Психічний чинник, викликаючи порушення співвідношення процесів гальмування і збудження в різних відділах головного мозку, приводить до порушення вищої нервової діяльності (психічної).

Ступінь цього порушення може бути різним, аж до розвитку психічного захворювання.

2. Механізми непрямої дії.

Порушення співвідношення між основними нервовими процесами в центральній нервовій системі, в першу чергу, в головному мозку під впливом психічного чинника веде до порушення нервової регуляції вегетативної функції (функції внутрішніх органів) і, як наслідок, виникнення соматичних захворювань.

У літературі описана достатньо велика кількість випадків аритмій серця, цукрового діабету, нападів стенокардії під впливом одноразової сильної психічної травми.

Крім того, сьогодні є загальновизнаним значення психічного чинника як «фактора ризику» у виникненні гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, виразкової хвороби шлунку і 12-палої кишки, і багатьох інших.

Окремо слід сказати про ятрогенну патологію. Це патологія, яка виникає від необережного слова медичного працівника, частіше всього лікаря.

Нерідко вона має важкий клінічний перебіг. Одним з основних завдань деонтології є розробка принципів відносин між лікарем і хворим.

ПАТОГЕННА ДІЯ СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ.

Важливе значення у виникненні і розвитку патології належить соціальним чинникам.

Соціальними чинниками називаються такі чинники, які формуються у зв'язку з соціальним життям людини.

До них відносяться:

• рівень добробуту населення;

• рівень техніки безпеки на виробництві і на транспорті;

• безробіття;

• війни;

• злочинність і ін.

Багато авторів розглядають соціальні чинники як етіологічні. Набув навіть широкого розповсюдження термін «соціальні хвороби».

До них відносять, в першу чергу, туберкульоз, сифіліс, алкоголізм і ряд інших. Але без потрапляння в організм палички туберкульозу, блідої спірохети ні туберкульоз, ні сифіліс не розвиваються, якою б ця людина не була бідною і знедоленою.

З іншого боку, добре відомо, що туберкульоз нерідко (а останнім часом все частіше) виникає і в цілком забезпечених прошарках суспільства.

Таким чином, самі по собі соціальні чинники не здатні шляхом прямої дії на організм викликати захворювання, а це означає, що соціальні чинники неправильно розглядати як етіологічні. Це умови, що сприятливі для розвитку хвороби.

Соціальні чинники, як і взагалі умови, можна поділити на дві групи:

1. сприятливі для людини – вони знижують вірогідність виникнення захворювань у людини.

До таких чинників відносяться:

• достатній рівень добробуту населення;

• відповідні умови праці і відпочинку;

• сприятливий моральний клімат в колективах і ін.

2. несприятливі для людини – вони підвищують вірогідність виникнення захворювань у людини.

До таких чинників відносяться:

• війни;

• безробіття;

• бідність;

• недоїдання;

• злочинність;

• проституція і ін.

Для нотаток:

32