Патогенна дія елекричного струму.

Питання для вивчення:

1. Механізми патогенної дії електричного струму

2. Чинники, що визначають патогенність електричного струму

3. Патологічні процеси, що виникають під дією електричного струму

Електричний струм – це рух електронів або заряджених частинок (іонів) по провіднику.

При дії на організм електричний струм може викликати різні пошкодження, які об'єднуються загальною назвою «електротравма». Питома вага останньої серед інших травм порівняно невелика, але через високу летальність вона має велике практичне значення.

Патогенна дія електричного струму зводиться в своїй основі до наступних механізмів:

1. Електрофізіологічна дія електричного струму.

Тканини організму містять велику кількість електрично заряджених частинок - іонів. Нормальне їх функціонування можливе не тільки при певних концентраціях цих іонів, але і при строгій їх просторовій впорядкованості. У найбільшій мірі це відноситися до утворень, в основі нормального функціонування яких лежать процеси генерування і проведення імпульсу збудження (робота калієво-натрієвого насоса плазматичних мембран їх клітин). При дії на ці структури зовнішнього електричного поля іони просторово перерозподіляються, підкоряючись закономірностям проведення електричного заряду в електричному полі, тобто позитивні заряди рухаються у бік негативного полюса, негативні – у бік позитивного. Таким чином, виникає викликана нефізіологічними механізмами «перешкода» в просторовій впорядкованості іонів, що негативно позначається на функціонуванні плазматичних мембран клітин. Цей механізм застосовний і до мембран субклітинних структур.

2. Електрохімічна дія.

Полягає в тому, що під впливом протікаючого через тканини (по суті що є слабким розчином електроліту) електричного струму відбувається електроліз – утворення з електрично нейтральних молекул іонів. Хімічні ж властивості однієї і тієї ж речовини, значною мірою, розрізняються залежно від того, зарядженими або електрично нейтральними є його молекули.

3. Електротермічна дія.

При проходженні електричного струму через тканину, як і через будь-який інший провідник, в ній утворюється тепло. Інтенсивність цього процесу пропорційна квадрату сили струму. Якщо кількість теплоти, що виділяється, різко перевищує можливості її адекватного відведення, то може виникнути локальне її підвищення, достатнє для виникнення термічної травми.

4. Електромеханічна дія.

У її основі лежить механічне пошкодження тканин під впливом високого тиску пари води, що утворилася унаслідок різкого підвищення температури біологічної рідини за третім механізмом.

Чинники, що визначають патогенність електричного струму:

1. Його фізичні параметри.

Уражуюча дія струму тим більше, чим вище його сила.

Струм силою 100 мА приводить до смертельного наслідку.

Верхня межа відпускаючих струмів (відрив від джерел струму без сторонньої допомоги) при вологих руках дорівнює 10 мА, при сухих руках – 11,5 мА.

За інших рівних умов патогенна дія струму тим сильніше, чим вища його напруга.

Прийнято вважати:

- відносно нешкідлива дія змінного струму напругою до 40 В;

- умовно патогенна – до 100 В;

- абсолютно патогенна – від 200 до 500 В;

- безумовно смертельна – вище 500 В.

Кінцевий ефект визначається силою струму і опором тканин на шляху його проходження.

За ступенем опору електричному струму тканини організму розподіляються таким чином (по низхідній) : шкіра> сухожилки> кістки> нерви> м’язи> кров> спинномозкова рідина.

Вважається, що постійний струм не такий небезпечний, як змінний, до 250В. Із збільшенням напруги небезпека постійного струму зростає і при напрузі 450-500В небезпека постійного і змінного струму зрівнюється.

Найбільш небезпечна частота змінного струму - 40-60 Гц (коливань в хвилину).

Підвищення частоти до 500 Гц мало позначається на патогенності. Більш високочастотні струми менш небезпечні.