- •1.1. Суть рфп, його ознаки та функції.
- •1.2. Сутність та класифікація фін. Послуг.
- •1.3. Рфп та його структура.
- •2.1. Учасники рфп, їх види та функції.
- •2.2. Умови ств. Та д-сті фін. Установ.
- •2.4.Умови та зміст договору про надання фін. Послуги.
- •2.5. Принципи функціонув. Та проблеми розвитку рфп в Укр.
- •3.1. Суть фін. Посередництва та його значення для функц. Ек-ки.
- •3.2.Типи фін. Посередників та їх ф-ції.
- •3.3. Роль банків у фін. Посередництві.
- •3.4.Необх. Функц-я та розвитку небанк. Фін. Посередництва
- •4.1. Характеристика інституційної структури рфп
- •4.2 Діяльність банків як оферентів фінансових послуг
- •4.3. Особливості функціонування небанківських кредитних установ
- •4.4. Особливості діяльності фінансових установ, що надають фінансові послуги на фондовому ринку(фр).
- •5.1.Загальна характеристика сегментарної структури рфп.
- •5.2. Грошовий ринок.
- •5.3. Фондовий ринок
- •5.4. Ринок позик
- •5.5. Валютний ринок
- •5.6. Страховий ринок
- •6.1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характеристика.
- •6.2.Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів.
- •6.3. Послуги фінансових установ щодо здійснення грошових платежів та розрахунків
- •6.4. Фінансові послуги з емісії та обслуговування платіжних карток.
- •7.1.Склад професійних учасників валютного ринку (вр) та регулювання їх діяльності
- •7.2. Загальна характеристика валютних операцій та фінансових послуг, що супроводжують їх реалізацію
- •7.3. Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків.
- •10.1.Загальна характеристика інфраструктури р.Ф.П.
- •10.2. Діяльність фондових бірж
- •10.3.Форми діяльності депозитарних установ.
- •10.4. Діяльність реєстраторів цп
3.4.Необх. Функц-я та розвитку небанк. Фін. Посередництва
Пріоритетна роль банків у фін. посередництві не перешкоджає активній д-сті та розвитку у більшості розвинутих країн небанк. фін. установ та підвищенню їх ролі на РФП. Зростання значення небанк. фін. установ у фін. посередництві відбув. під впливом таких чинників: 1−підвищ. рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах; 2−зрост. попиту на новітні та нетрадиц. для банків фін. послуги; 3−активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків; 4−інституційний розвиток небанківського фін. сектора; 5−спеціалізація небанк. фін. установ на послугах, що не є пріоритетними для банків.
Д-сть небанк. фін. установ має багато спільних рис з банками. Серед них: 1−забезп. опосередкованого фін-я учасників ек. д-сті; 2−формування фін. ресурсів шляхом емісії фін. активів; 3−прагнення задовольнити інтереси та наміри споживачів фін. послуг; 4−здійсн. операцій на одному ринку; 5−конкурування з іншими фін. установами за клієнтів.
Проте д-сть небанк. фін. установ суттєво відрізняється від д-сті банків. У складі осн. відмінностей такої д-сті від д-сті банків є її вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанк. операцій (за наявності дозволу д-ви окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропозиції грошей на ринку, а також вища ризикованість в порівнянні з операціями банків.
Світовий досвід свідчить про те, що на окремих ринках фін. операцій д-сть небанк. фін. установ може виявитися більш ефективною, ніж д-сть банків. Адже концентрація д-сті з реалізації одного - двох видів фін. послуг створює умови для підвищ. їх якості та максимального наближення таких послуг до споживачів.
Успішний ек. поступ країни є неможливим без ефективної д-сті конкурентного фін. посередництва та подолання відсталості фін. сектора. У більшості країн, які перейшли на засади ринкового господ-я, поряд із розвитком банк. с-ми забезпечується формув-я та активізація д-сті небанк. фін. установ.
В Укр. становлення інститутів небанк. фін. сектора було викликано: 1−процесами приватизації держ. майна за приватизаційні майнові сертифікати, що зумовили потребу у створенні інвест. фондів і компаній, довірчих товариств; 2−реформою пенсійної с-ми в Укр. та запровадженням с-ми недерж. пенсійного забезп., що спричинили необхідність створення в країні недерж. пенсійних фондів; 3−необхідністю впровадж. в країні світового досвіду щодо забезп. страхового захисту суб’єктів господар-я та громадян, що сприяло розвитку д-сті страх. орг-цій; 4−потребами фін. та соц. захисту громадян, активізації малого бізнесу, здешевлення вартості кредитів для населення, що обумовили відродження кредитних спілок.
Прискоренню формування небанк. фін. сектора сприяли й розвиток фін. ринку в країні та залучення населення і субєктів господ-я до інвест. процесів. В Укр. процес становлення небанк. фін. установ ще не завершився, продовжується процес вдосконалення інституційної структури небанк. фін. посередництва. Початковий етап розвитку зумовлює наявність певних недоліків і проблем у д-сті небанк. фін. установ.
На суч. етапі небанк. фін. посередництво в Укр. характ. такими рисами: 1−низькою питомою вагою активів небанк. фін. установ у ВВП; 2−другорядною роллю небанк. посередників у фінансуванні нац.. ек-ки та у перерозподілі капіталів; 3−відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання д-сті небанк. фін. установ; 4−наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах функц-я небанк. фін. інститутів.