5.6. Страховий ринок

Страховий ринок – являє собою сферу економічних відносин, де об’єкта купівлі продажу – є специфічний товар – страхова послуга.

Страх. послуги віднесені до фінансових послуг.

Страх. послуги характеризуються такими особливостями:

• Віддаленістю від виконання тривалим строком;

• Можливістю реалізацій залежно від настання страхового випадку.

Як і будь – який товар страхові послуги мають свою споживчу та мінову вартість. Споживча вартість страх. послуги проявляється у забезп. страх. захисту:

• Майнових благ, де об’єктом виступають всі майнові блага, що мають вартість;

• Відповідальність де об’єктом є відповідальність власників автотранспортних засобів, перевізників, відповідальність за виконання зобов’язань, тощо;

• Підприємницьких ризиків, де об’єктами є фінансові та інші ризики, що супроводжують господарську діяльність;

• Населення, де об’єктом виступають життя і здоров’я громадян.

Мінова вартість страх. послуги являє ї ціну, що знаходить вираження в страховому тарифі, а потім у страховому внеску. Ціна страх. послуги формується на основі попиту на неї та пропозиції таких послуг на ринку.

Відповідно до об’єктів страхування страх. послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.

Споживачами страхових послуг можуть бути як юр. так і фіз. особи. Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній та обов’язковій основі.

Страх. ринку притаманні такі основні функції:

• Забезпечення суспільного вивчення страх. послуг;

• Акумуляція та розподіл страх. фонду для забезпечення страх. захисту фіз. та юр. осіб;

• Забезпечення соц.. та екон. стабільності в суспільстві за рахунок повного та своєчасного відшкодування збитку;

• Залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здійснення інвестицій.

Об’єктивними умовами існування страх. ринку є наявність суспільної потреби у страхових послугах та на діяльність ринку страховиків, здатних забезпечити їх надання.

6.1. Депозитні послуги фінансових установ, їх види та характеристика.

Грош.ринок створює пропозицію грошей, значний обсяг фінансових послуг на цьому ринку пов'язаний із залученням грошового капіталу, розміщенням його на вкладних (депозитних) рахунках з метою зберігання й примноження. Операції, що супроводжують надання таких послуг, одержали назву депозитних.

Депозитна операція – операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів банку. Наданням депозитних послуг на ринку займаються банки та кредитні спілки.

Оферентами цих послуг для комерційних банків може виступати НБУ за умови розміщення вільних ресурсів банків на його депозитних рахунках.

Об’єктом депозитної операції поряд з грош. коштами в нац. та іноз. валютах можуть виступати банківські метали.

За економічним змістом депозити банків поділяються на такі види:

* Депозити до запитання;

* Строкові депозити;

* Ощадні вклади населення;

* Ощадні сертифікати.

Депозити до запитання – це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках, на кореспондентських рахунках комерційних банків і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах.

За вимогою клієнта кошти з депозитного рахунку за запитання у будь-який час можуть вилучатись шляхом видачі готівки, виконання платіжного доручення, оплати чеків або векселів.

Депозити до запитання є нестабільними і не можуть використовуватись фін. установами для проведення позикових і інвестиц. операцій, тому за ними сплачується низький депозитний %.

Строкові депозити – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом установленого строку, який визначається при відкритті цих рахунків. Банківські установи залучають кошти клієнтів на строкові депозити на 1, 3, 6, 9, 12, 18 місяців та довший період часу.

Основне призначення термінових депозитів полягає у забезпеченні нагромадження коштів клієнтів за визначеним депозитним %.

Для банківських установ строкові депозити є більш зручною формою залучення ресурсів, оскільки кошти, що розміщенні на депозитних рахунках, можуть бути використані для проведення кредитних та інвестиційних операцій.

Ощадні вклади – вклади населення, що розміщуються у банках з метою їх зберігання і поступового нагромадження. Операції з ощадними вкладами обов’язково фіксуються в ощадних книжках, які видаються вкладникам. На відміну від термінових депозитів ощадні вклади є більш ліквідними, що обумовлено застосуванням за ними вільного режиму внесення та вилучення коштів. Власник такого вкладу має право вилучити його частину без втрати відсотка, а також без обмежень проводити поповнення рахунка. Найбільший обсяг операцій з ощадними вкладами населення проводить Ощадний банк України.

Окремим напрямом депозитних операцій банків є випуск ними власних боргових зобов’язань – ощадних сертифікатів.

Ощадні сертифікати – це письмові свідоцтва банку про депонування коштів, які засвідчують право вкладників або їх правонаступників на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та % за ним.

В Україні ОС є цінними паперами. Сертифікати можуть бути випущені в національній та в іноземній валютах. Основними видами цих ЦП є сертифікати іменні та на пред’явника, строкові та до запитання. Закон-м Укр. передбачена тільки паперова форма випуску сертифікатів з визначенням їх обов’язкових реквізитів.

Ощадні сертифікати банку є більш ліквідними інструментами грошового ринку в порівнянні з терміновими депозитами. Вони можуть бути об’єктами купівлі-продажу на ринку (за винятком іменних сертифікатів) та передаватись у заставу для гарантування виконання зобов’язань за угодами.

У випадку дострокового пред’явлення сертифіката до погашення банківська установа сплачує власнику сертифіката його суму та дохід, обчислений за зниженою % ставкою.

Реалізацію депозитних послуг для банк. установ здійснює НБУ. НБУ здійснює депозитні операції з банками шляхом укладення депозитних договорів або шляхом емісії власних боргових зобов’язань – депозитних сертифікатів.

Розміщення коштів на депозитному рахунку в НБУ оформляється договором банківського депозиту, який укладається між банком та НБУ через його територіальні управління. Строки залучення коштів за такими депозитами складають від 2 до 7 днів, від 8 до 21 дня, від 22 до 30 днів.

У цілях регулювання ситуації на грош. ринку Укр. нац. банком може бути прийняте рішення про випуск депозитних сертифікатів.

Депозитні сертифікати – боргові ЦП НБУ, що випускаються в без документарній формі в національній грошовій одиниці і підлягають розміщенню виключно серед банків на аукціонах НБУ. Строк обігу ДС становить від 31 до 365 днів. Окрім банків депозитні послуги для своїх членів надають кредитні спілки.