4.1. Характеристика інституційної структури рфп

Інстит. Стр-ра РФП − це сукупність окремих складових РФП, фін. операції на яких зд-ься визначеними видами фін. установ.

Інст. С-ра РФП об’єднує дві складові − ринок банк. послуг і ринок фін. послуг не банк. установ.

РФП:

1. Ринок банк.послуг:

* фін.послуги НБУ;

* РФП універсальних банків;

* РФП спец-них банків.

2. РФП не банк.установ:

* РФП кред.спілок;

* РФП ломбардів;

* РФП торгівців ЦП;

* РФП страх.компаній;

* РФП фін.компаній;

* РФП довірчих тов.-ств.

Оференти (оференти фінансових послуг) − особи, які займаються наданням фін. послуг на професійній основі. Оферентами на ринку банк. послуг є НБУ, вітчизняні та іноз. універсальні та спеціалізовані банки.

РФП не банк. установ под-ся на окремі складові (сегменти ринку) залежно від складу інституційних учасників небанк.о фін. сектора. Залежно від виду фін. установ у складі такого ринку виділяють:

- РФП кредитних спілок;

- РФП ломбардів;

- РФП компаній з упр-ня активами;

- РФП торгівців ЦП;

- РФП страхових компаній;

- РФП недержавних пенсійних фондів;

- РФП інститутів спільного інвестування.

Зазначені ринки хар-ся визначеним набором фін. послуг, що надаються фін. установами. Особливості функ-ня зазначених ринків обумовлені зак-м та нормативно-правовим рег-ням дія-сті проф. учасників таких ринків банк. і небанк. Фін. установ.

У зв’язку з тим, що окремі види фін. послуг можуть надаватись декількома видами фін. установ, та залежно від особливостей самих фін. операцій, що є в основі фін. послуги, в складі РФП набувають активного розвитку:

* ринок кред. послуг;

* ринок депозитних послуг;

* ринок страх. послуг;

* ринок послуг з недерж. Пенс. Забезп-ня;

* ринок послуг зі спільного інв.--ня та інші.

Серед зазначених ринків в Україні найбільш розвинутими є ринки кредитних, депозитних, розрахункових, страхових та торговельних послуг.

4.2 Діяльність банків як оферентів фінансових послуг

Банки є фін. установами, що надають найб. обсяг фін. послуг в У-ні. Дія-сть банків в У-ні регламентується ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року зі змінами і доповненнями, нормативно-правовими актам НБУ, іншими законодавчими та нормативними документами.

В У-ні банк. С-ма склад. з НБУ та інших банків, які можуть діяти як універсальні або як спеціалізовані.

Універсальні банки виконують усі види основних банк. операцій: кредитні, депозитні, розрахункові, гарантійні, інвестиційні та інші.

За спеціалізацією банк. установи можуть бути ощадними, інвестиц., іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк є спеціалізованим у разі, якщо більше 50% його активів є активами одного типу. Активи інвестиційного банку переважно складаються з ЦП, боргових зобов’язань та інших фін. вкладень, активи іпотечного банку розміщені під заставу землі та нерухомого майна, активи розрах. банку розміщені на клірингових рахунках. Банк. установа вважається спеціаліз. ощадним банком у разі, якщо більше 50% її пасивів є вкладами фізичних осіб. Спеціаліз. банком (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5% капіталу банку.

Банк. установи сам ост. визначають напрями своєї дія-сті і спеціалізацію за видами операцій.

За умови отримання ліцензій банки можуть зд-ти професійну діяльність на фонд. ринку та провадити дія-сть з недерж. Пенс. За без-ня.

ЗУ «Про банки і банківську діяльність» була визначена норма, за якою банки в У-ні могли утворюватись у формі акціонерного тов-ва, тов-ва з обмеженою відповідальністю та кооперативного банку. Якщо 100% СК банку належить державі, то такий банк вважається державним.

Відповідно до змін до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 14 вересня 2006 року, банки в У-ні можуть утв-ся лише у двох формах, а саме, у формі ВАТ та кооперативного банку.

Зак-вом У-ни передб. можливість створення кооперативних банків. Кооперативні банки можуть створюватись як місцеві та центр. кооперативні банки. Мінім. К-сть учасників місц. кооперативного банку не може бути меншою за 50 осіб.

У світовій практиці дія-сть кооперативних банків спрямовується на розвиток с-ми кред. кооперації та здешевлення вартості фіна.х операцій.

Фін. посередництво зд-ся банками у формі банк. операцій. Переважна більшість банк.операцій реалізу. в інтересах клієнтів, і тому є фін.банк. послугами. Фін. послуги є в складі активних і пасивних операцій банків. Споживачами банківських послуг поряд з фізичними та юридичними особами, органами держ. Вик-чої влади можуть виступати інші банк. установи-резиденти та нерезиденти У-ни. Осн. видами банк. операцій в сучасних умовах є депозитні, розраху-ві, кредитні та гарантійні.

Банки мають право зд-ти банк. Дія-сть лише після отримання банк. ліцензії, яка видається НБУ на підставі клопотання банку та передб. Зак-вом документів.

На підставі банк.ліцензії банки мають право надавати такі фін.послуги:

- приймання вкладів (депозитів) від юр. та фіз.. осіб;

- заб-ня відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів та банків-кореспондентів, у т.ч. переказ грош. коштів з цих рахунків за допомогою платіжних документів та зарахування коштів на них;

- надання кредитів;

- зд-ня організації купівлі та продажу ЦП за дорученням клієнтів;

- придбання права вимоги на вик-ня зобов’язань у грош. формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик вик-ня таких вимог та приймання платежів (факторинг);

- лізинг;

- відповідальне зберігання цінностей;

- купівля-продаж та обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних документів;

- випуск банк. платіжних карток та їх обсл-ня.

Супутніми послугами банків, що надаються клієнтам, є консультаційні та інформ. послуги щодо особ-ей та механізму реал. банк. операцій.