3.2. Аналіз основних фондів підприємства

Основні виробничі фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази, від рівня її використання залежать результати господарської діяльності підприємства.

Насамперед від рівня використання основних виробничих фондів підприємства залежить обсяг виробництва продукції, який обумовлює результати показників господарської діяльності підприємства: собівартість продукції, продуктивність праці, прибуток тощо.

Показник наявності основних виробничих фондів. Наявність основних виробничих фондів на початок року характеризується первісною вартістю, що становить 3722,8 тис. грн.

Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою:

Бв_к = Бв_п + Бв_надх - Бв_{виб ,}

де Бв_к – балансова вартість ОВФ на кінець періоду,

Бв_п – балансова вартість ОВФ на початок періоду,

Бв_надх – балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,

Бв_виб – балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.

Тоді,

Бв_к = 3722,8 +462,0-100,9=4083,9 тис. грн.(2007)

Бв_к =4083,9+233,0-26,3=4290,6 тис. грн.(2008)

Балансова вартість ОВФ на кінець періоду більша балансової вартості ОВФ на початок періоду, що свідчить про їх нарощування, розширене відтворення.

Середня вартість основних виробничих фондів на підприємстві становитиме:

Бв_сер = (4083,9+3722,8)/2=3903,35 тис. грн.(2007)

Бв_сер = (4083,9+4290,6)/2=4187,25 тис. грн.(2008)

Показник технологічної структури основних виробничих фондів – відсоткове співвідношення активної і пасивної частини ОВФ у їх загальній вартості.

Вартість активної частини ОВФ складає 2007 – 1172,8 тис. грн., 2008 – 1444,2. Тоді вартість пасивної частини становитиме: 2007 – 2550 тис. грн., 2008 – 2639,7 тис. грн. Тобто частка вартості активної частини ОВФ у їх загальній вартості – 31,5%, пасивної частини – 68,5% (2007).

Аналізуючи дану технологічну структуру основних виробничих фондів можна стверджувати, що вона недосконала і не забезпечує їх ефективне використання. Пасивна частина основних виробничих фондів даного підприємства значно перевищує активну. Тому даному підприємству варто удосконалити технологічну структуру основних виробничих фондів, забезпечивши збільшення активної частини. Адже чим вища питома вага активної частини у структурі основних виробничих фондів, тим більш ефективно вони використовуються, тим вищі обсяги робіт виконуються. Саме активна частина виробничих фондів визначає виробничу потужність підприємства і її величина безпосередньо впливає на обсяги виробництва продукції або виконання робіт.

Коефіцієнт зносу (К_зн) характеризує ступінь зносу ОФ. Він визначається за формулою:

К_зн = Зн / Бв_п = (Бв_п – Бв_з)/Бв_п

=(3722,8-1516,4)/3722,8=0,59(2007)

=(4083,9-1656,7)/4083,9=0,59(2008)

Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 59%, тобто вони вже перенесли 59% своєї вартості на новостворену продукцію.

Коефіцієнт придатності (К_пр) ОФ як економічна категорія характеризує, ступінь придатності ОВФ, показує яку частку складає їх залишкова вартість від первісної вартості:

К_пр=Бв_з/Бв_п

К_пр=1516,4/3722,8=0,41(2007)

К_пр=1656,7/4083,9=0,41(2008)

Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 41% від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних фондів на 41%.

Аналізуючи два попередні показники, можна сказати, що у процесі виробничого споживання більша частина вартості основних виробничих фондів уже перенесена на новостворену продукцію (виконану роботу). Отже, дане підприємство має не досить нові і вже зношені ОВФ, на що вказує великий ступінь їх зносу. Це негативно впливає на роботу підприємства. Тому необхідно інтенсивніше оновлювати основні фонди.

Коефіцієнт вибуття (К_виб) показує, яка частка ОФ, що була на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період:

К_виб = Бв_виб / Бв_п ;

К_виб =100,9/3722,8=0,027(2007)

К_виб =26,3/4083,9=0,006(2008)

Дані цифри свідчать про те, що 2,7% основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, припинили функціонування і вибули в наслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха. Дане значення коефіцієнта вибуття є недостатнім для даного підприємства. Це негативно позначається на роботі підприємства, адже не забезпечується необхідна заміна зношених основних фондів. Підприємству потрібно прагнути щоб коефіцієнт вибуття наближався до річного зносу ОВФ.

Коефіцієнт надходження (К_надх) показує частку ОФ, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації) у первісній вартості ОФ:

К_надх = Бв_надх/Бв_п ;

К_надх= 462,0/3722,8=0,12(2007)

К_надх= 233,0/4083,9=0,06(2008)

Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 6% (від загальної кількості) основних виробничих фондів.

Надходження ОВФ переважає їх вибуття, а це, в свою чергу, вказує на певне нарощування ОВФ на підприємстві, що створює умови для підвищення ефективності виробництва. Так як коефіцієнти надходження і вибуття відрізняються незначно (12% і 2,7% відповідно), то можна сказати, що рух ОВФ відбувається узгоджено.

Коефіцієнт оновлення (К_он) показує частку нових основних фондів, які поступили на підприємство:

К_он = Бв_н / Бв_к ;

К_он=379/4083,9=0,09(2007)

К_он=205,8/4290,6=0,04(2008)

Цей коефіцієнт показує, що на баланс підприємства поступило 4% нових основних виробничих фондів. Цей показник не є оптимальним і не забезпечує ефективного функціонування підприємства. Потрібно збільшити коефіцієнт оновлення до значення коефіцієнта надходження і коефіцієнта вибуття. Це дасть змогу підвищити ефективність виробництва за рахунок більшої їх продуктивності.

Тривалість обороту основних фондів характеризує термін відшкодування ОВФ за вартістю в розмірах, що забезпечують їх просте відтворення, тобто характеризує тривалість процесу обороту вартості ОВФ від моменту вступу їх у виробничу сферу до моменту їх повного зношування і заміни новими:

Тоб = Бв/Ар = Бв/(Бв*а)

Тоб = 3722,8/194,2 = 19,2 років(2007)

Тоб = 4083/241,9 = 16,9 років(2008)

Отже, тривалість обороту ОВФ становить 16,9 років. За цей період необхідно повністю замінити зношені ОВФ новими.

Коефіцієнт оборотності характеризує частку вартості ОВФ, яка переноситься на новостворену продукцію по відношенню до балансової вартості ОВФ:

Коб = Ар / Бв

Коб=194,2/3722,8=0,052(2007)

Коб=241,9/4083,9=0,059 (2008)

Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 5,9 % вартості ОВФ, яка спожита у процесі виробництва за рік.

Фондозабезпеченість виробництва (Ф_з) характеризує забезпеченість або потребу підприємства в ОВФ для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення балансової вартості ОВФ підприємства (Б_в) до обсягу виробленої продукції (О):

Фз = Бв / О

Фз= 3722,8 / 4939,4 =0,75 грн./грн.(2007)

Фз= 4083,9/5775,5 =0,71 грн./грн.(2008)

Фондозабезпеченість даного підприємства досить висока. Для виробництва продукції вартістю 1 грн. використовуються основні виробничі фонди вартістю 0,71грн. Це позитивний момент, адже висока фондозабезпеченість сприяє зростанню собівартості одиниці продукції за рахунок високої частки у ній амортизаційних відрахувань.

Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів: визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань. Він характеризує ефективність використання ОВФ з врахуванням їх оборотності.

К_вс = О / А_р,

К_вс = 4939,4 /194,2 = 25,4(2007)

К_вс = 5775,5 /241,9 = 23,8(2008)

На одну гривню річних амортизаційних відрахувань припадає 23,8 гривень виготовленої продукції. Зростання даного показника дозволить підвищити ефективність виробництва за рахунок зменшення частки амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції.

Поліпшення використання основних виробничих фондів зменшує потребу підприємства у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази та зменшує втрати від морального зносу.

Поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році.