3.3. Аналіз оборотних коштів підприємства

Оборотні засоби на даному підприємстві використовується не досить ефективно. На даний час витрати палива на 1 м³ вивезеної деревини - 4.79л. Це пов’язано з тим, що використання транспорту знаходиться на низькому рівні.

Коефіцієнт використання складає лише 0.42, по лісовозних машинах – 0.36. Коефіцієнт готовності автотранспорту, що задіяний на лісовивозці вцілому по АТЦ складає 0.78, лісовозів – 0.81. Це пов’язано з низькою організацією праці, простоями на ремонті автотранспорту (великий коефіцієнт зносу транспорту).

Кількість рейсів на одну машинозміну низька і складає 1.48, по ЛТ – 1.71. Низьке навантаження на рейс – в загальному по автотранспорту, який залучений до вивезення деревини, становить – 10,9 м3 по лісовозних машинах – 12.4 м3, що підвищує витрати на вивезення 1 кбм. деревини. Середня відстань вивозки на час перевірки складає 50,1 км.

Великі затрати на запасні частини, що пов’язано з фізичним зносом автотранспорту.

Плани по виробництву заготовок пиляних не виконуються. Так, за 2007 рік план виробництва – 3470 м³, а факт – 2922 м³, виконання плану складає 84 %; за І квартал 2008 року план – 1020 м³, факт – 833 м³, виконання – 82 %. Причиною недовиконання планів є простої цеху в зв’язку з ремонтами та перебоями в постачанні сировини.

Є випадки надходження сировини від лісництв, яка не відповідає оптимальним розмірам для виробництва заготовок. При переробці такої сировини збільшуються норми використання, що значно знижує рентабельність переробки. Начальнику цеха та майстрам необхідно встановити жорсткий котроль за надходженням сировини та особисту відповідальність лісничих за випадки відгрузки балансів, що не відповідають розмірам.

Виробничі запаси у 2007 році становили 671,5 тис. грн., що на 30% більше у порівнянні з минулим періодом. Станом на ІІ квартал 2008 року запаси складають 508,1 тис. грн.

4. Аналіз витрат

Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 „Витрати”.

У бухгалтерському обліку витрати відображаються при дотриманні певних умов. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені. Це відповідає принципу відповідності витрат доходам. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Аналіз витрат дозволяє не лише оптимізувати функціонування підприємства в умовах ринкової економіки, а й актуалізує проблему раціонального витрачання ресурсів, докорінно поліпшує управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції, а відтак при зменшенню обсягу витрат збільшуються доходи.

Аналіз витрат за статтями калькуляції

Собівартість одиниці продукції відображається в калькуляції.

Калькуляція – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляцію складають на продукцію основного і допоміжного виробництва щомісячно, за квартал, за рік, за цільовим призначенням.

Калькуляція здійснюється за галузевими методичними рекомендаціями з планування, обліку, калькулювання собівартості продукції, які затверджуються міністерством економіки. Перелік статей калькуляції залежить від профілю виробництва чи підприємства, його спеціалізації, характеру виробленої продукції, різноманітності технологічних процесів, ступеня економічної однорідності витрат і визначається галузевими інструкціями.

В господарській практиці застосовують різні методи калькулювання, але передусім розрізняють калькулювання за повними і неповними витратами.

Калькулювання за повними витратами передбачає, що всі витрати повязані з виробництвом і продажем продукції включаються в калькуляцію.

Практика калькуляції за неповними витратами передбачає, що в калькуляцію включаються не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частина непрямих витрат (адміністративних і витрат на збут) не включається в собівартість продукції, а в процесі визначення прибутку відраховуються безпосередньо із виручки.

Класичним методом калькулювання за неповними витратами є метод „direct-cost”, коли на собівартість окремих виробів відносяться лише прямі витрати , а непрямі витрати відносяться на витрати періоду.

Витрати за статтями калькуляції – це витрати за окремими видами виробів. Метою калькулювання продукції є одержання інформації щодо собівартості одиниці продукції для ціноутворення, контролю витрат, обліку матеріальних цінностей та складання Звіту про фінансові результати.

Групування витрат за статтями калькуляції використовується для розподілу витрат за видами, що дозволяє контролювати витрати з точки зору їх призначення.

Таблиця 4.1