- •Тема Система управління формування і використанням трудового потенціалу підприємства
- •1. Сучасна кадрова політика підприємства
- •2. Функції керування потенціалом підприємства.
- •3. Система керування трудовим потенціалом.
- •4. Функціонування підсистеми керування персоналом.
- •5. Удосконалювання організаційних структур і мотивації персоналу.
- •6. Розробка системи мотиваторів як резерв підвищення ефективності керування трудовим потенціалом.
- •Тема: Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства
- •Керування конкурентоспроможністю потенціалу підприємства як системоутворюючий елемент загального керування підприємством
- •Необхідність і основні етапи керування конкурентоспроможністю потенціалу оцінка обсягу, структури , динаміки й ефективності використання потенціалу підприємства і його часток на ринку .
- •Вибір стратегії і тактики підвищення конкурентоспроможності , обгрунтування управлінських рішень і механізмів їх реалізації для забезпечення цільового рівня конкурентоспроможності підприємства
- •Тema: Система антикризового управління потенціалом підприємства Лекція 6
- •1. Загальна характеристика кризового стану підприємства.
- •2. Механізм виникнення кризового стану на підприємстві.
- •3. Кризовий процес по Мюллеру, Кристеку й ін.
- •6. Реакція підприємства на кризовий стан.
- •Тема : Механізм та інструменти протидії кризовим процесам
- •Організація стратегічного планування як найважливіший елемент передкризового менеджменту
- •Методи ранньої діагностики і запобігання кризи підприємствами
- •Метод керування по “слабких сигналах”
- •4. Метод керування в умовах стратегічних несподіванок
6. Реакція підприємства на кризовий стан.
Аналізуючи діяльність того чи іншого підприємства, можна виокремити певні специфічні причини, які негативно впливають на кризовий стан підприємства і можуть привести підприємство до критичної межі, тобто до фінансової неспроможності його життєдіяльності.
Як показують дослідження, типовими наслідками негативного впливу може бути: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів із продажу продукції; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних засобів і наявність наднормативних запасів; виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів; зниження цін на продукцію, незалежних від діяльності підприємства; істотне зменшення обсягів реалізації і, як наслідок, недоодержання виторгу від реалізації продукції.
Можуть бути й інші чинники спричинення кризи на підприємстві, зокрема форс-мажорні явища, незадовільна робота служб контроллінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль), низький рівень кваліфікації персоналу й інші.
Загалом усі названі причини зниження рівня економічної безпеки підприємства аж до критичної межі досить тісно взаємопов’язані і становлять складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Тому необхідно уважно слідкувати за чинниками, які можуть спричинити кризові явища.
Великі фірми, об’єднання, корпорації тримають у штаті «спеціальну групу», яка вивчає, виявляє, аналізує можливі ризики, що можуть спричинити економічну кризу, знизити до критичної межі рівень економічної безпеки підприємства. Ці спеціалісти займаються пошуками шляхів захисту від можливих економічних криз, можливості уникнути їх, спланувати певні заходи, щоб не допустити або до мінімуму звести можливі збитки для підприємства.
Економічна криза підприємства виникає тоді, коли воно з прибуткового стає збитковим. Фактори, які можуть призвести до економічної кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, які не залежать від діяльності підприємства, та внутрішні, що залежать від організації роботи самого підприємства. Здатність підприємства пристосуватись до змін зовнішніх і внутрішніх факторів може бути гарантією не тільки виживання, а й розвитку виробництва.
Головними зовнішніми факторами економічної кризи на підприємстві можуть бути:
спад кон’юнктури в економіці в цілому;
зменшення рівня доходів у населення і зниження купівельної спроможності;
політична нестабільність і спрямованість політики держави, що позначається на рівні інфляції;
нестабільність господарського та податкового законодавства;
нестабільність фінансового та валютного ринків;
розвиток науки і техніки, його вплив на процеси виробництва товарів та їх конкурентоспроможність;
кризові явища в окремій галузі;
сезонні коливання;
посилення монополізму на ринку;
дискримінація підприємства органами влади та управління;
можливі конфлікти між засновниками підприємства (власниками).
Зовнішні фактори, що можуть вплинути на виникнення кризи, мають більшою мірою стратегічний характер. Вони зумовлюють економічну кризу підприємства при неправильному або несвоєчасному реагуванні на них, тобто за недосконалого функціонування системи своєчасного попередження та реагування з недопущення кризи. Безперечно, що боротися з кризою, яка охоплює національні масштаби, окремо взятому підприємству не під силу, але проводячи гнучку політику в своїй діяльності, воно здатне значно пом’якшити негативні наслідки загального спаду в економіці.
Внутрішні фактори, які визначають можливі кризові явища, можна систематизувати і згрупувати таким чином:
низька організація служби менеджменту;
організаційна структура виробництва, яка не відповідає вимогам часу;
недостатній рівень кваліфікації персоналу;
недоліки в організації виробничої сфери;
прорахунки у використанні ресурсного потенціалу;
недостатній рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;
прорахунки в інвестиційній політиці;
незадовільно поставлена робота з винахідництва (інновації) та раціоналізаторства;
непередбачений дефіцит у фінансуванні;
недостатній оперативний контроль за діяльністю і процесом виробництва.
Ці фактори, як правило, взаємопов’язані і в своїй сукупності негативно впливають на кризовий стан підприємства. Вони призводять до виникнення збитків у діяльності підприємства, неплатоспроможності, незадовільної організації роботи з ринком, втрати конкурентоспроможності.
