Тема 4. Науково-технічний інноваційний процес як об'єкт управління

1. Класифікація нововведень. Розходження інноваційного і стабільного процесів.

2. Фактори, що сприяють інноваційної діяльності.

3. Основні функції управління науково-технічною й інноваційною діяльністю.

Нововведення мають загальні риси й у той же час відмінності. У західній науці і практиці, здійснюються спроби класифікувати нововведення за різними ознаками. Це має важливе значення для розробки методів управління і їх особливостей для тих чи інших нововведень. У табл. 1 наведена найбільш розповсюджена в США і Західній Європі класифікація нововведень.

Слід відмітити, що традиційні теорії менеджменту орієнтовані в основному на керування в умовах стабільності виробничої бази, масового виробництва, номенклатури продукції, що склалася та ін.

Таблиця 1. - Класифікація нововведень у США і Західній Європі

	Ознака класифікації	Види нововведень
1	Ступінь радикальності (новизна, оригінальність та ін.)	1. Радикальні (піонерні, базові) 2. Ординарні (нові технічні рішення та розробки) 3. Вдосконалення існуючої технології (модернізація)
2	Характер впровадження	Продукт Процес
3	Стимул для появи	1.Викликані розвитком науки та техніки 2.Викликані потребами виробництва 3.Викликані потребами ринку
4	Роль у відтворювальному процесі	Споживацькі Інвестиційні
5	Значення нововведення	1.Для виробництва та споживача 2. Для суспільства в цілому 3. Для локального ринку

Сучасні економічні умови конкурентної боротьби на світовому ринку потребують підвищення рівня зусиль для забезпечення ефективної організації й інтенсифікації інноваційної діяльності. При цьому треба по можливості враховувати те, що будь-який виробничий процес за своїм змістом може бути стабільним (рутинним) чи інноваційним. Це завжди треба враховувати при розробці системи інноваційного управління тим чи іншим процесом.

Чим характеризуються ці види процесів?

Стабільний (рутинний) процес характеризуються: стабільністю в часі, задоволенням сформованих суспільних потреб переважно за допомогою вибору оптимального варіанта, безперервністю самого процесу, відносно низьким ризиком.

Інноваційний процес характеризується: прагненням задовольнити нові суспільні потреби; невизначеністю шляхів досягнення мети; високим ризиком, дискретністю процесу та ін.

У табл. 2 наведені основні розходження інноваційного і стабільного процесів виробничої і невиробничої діяльності.

Таблиця 2. - Основні розходження інноваційного і стабільного процесів

Показники процесу	Інноваційний процес	Стабільний процес
Головна кінцева ціль	Забезпечення нової суспільної потреби	Забезпечення суспільної потреби, що вже склалася
Ризик при реалізації	Високий	Низький
Тип процесу	Дискретний	Безперервний
Можливості управління процесом	Низький	Високий
Можливості розвитку системи	Перехід на новий більш прогресивний рівень	Збереження існуючого рівня розвитку
Взаємодія з інтересами учасників процесу	Вступає у протиріччя	Базується на них
Характерні форми організації процесу	Гнучкі системи, що мають слабку структуризацію	Жорсткі, що базуються на нормативному регламенті

Слід мати на увазі, що інноваційний процес виробництва новому продукції і нових технологій згодом , у міру стабілізації виробництва, поступово трансформується в рутинний (стабільний) процес.

Наступним етапом при організації будь-якого інноваційного процесу є аналіз факторів, що перешкоджають чи сприяють інноваційної діяльності (див. табл. 3).

Таблиця 3. - Фактори розвитку інновацій

Групи факторів	Фактори, що перешкоджають діяльності	Фактори, що допомагають діяльності
Техніко-економічні	Нестача засобів фінансування, слабка матеріальна та наукова база, домінування інтересів поточного виробництва	Наявність достатніх фінансових та матеріально-технічних ресурсів, науково-технічного потенціалу, економічне стимулювання інноваційної діяльності
Юридичні	Заборони патентно-ліцензійного, податкового та антимонопольного законодавства	Законодавчі заходи, що стимулюють інноваційну діяльність: пільги на прибуток, ПДВ, та ін.
Соціально-психологічні	Перешкоди, що можуть з’являтися у вигляді наслідків: від перебудови існуючих форм та способів організації, зміни статусу робітників, невизначеності ситуацій, та ін.	Суспільне визнання, матеріальне та моральне заохочення, можливість кар’єрного росту, творчої діяльності та ін.

Вивчаючи вказані фактори, американські дослідники дійшли висновку, що поки ще неможливо побудувати деяку уніфіковану єдину систему управління інноваціями. На підставі знань чи здорового глузду в кожному окремому випадку повинна будуватися своя система, що відповідає конкретній ситуації і процесу.

При розробці проектів систем інноваційного управління важливо визначитися з їхніми функціями. У загальнометодологічному плані ці функції, з одного боку, мають загальний характер (незалежно від планів виробництв і систем управління), з іншого - залежать від конкретних типів систем.

У першому випадку в загальному плані будь-яка система управління інноваційним процесом може містити в собі наступні функції:

- прогнозування:

- планування;

- облік;

- контроль;

- регулювання;

- аналіз;

- організація.

В іншому випадку, набір конкретних функцій залежатиме від того, яку систему управління ми обираємо - механістичну чи органічну (американська термінологія).