Психологічний портрет особи, схильної до вживання наркотиків.

Це особи, вік яких переважно до 25 років, переважно чоловіки. Для них характерний значний рівень тривоги, низька самооцінка, порушення сприйняття майбутнього, схильність до фантазування. Більшість з них пережили знехтування з боку батьків або близького оточення. Як наслідок вживання наркотичних речовин спостерігаються глибокі порушення емоційно-вольової сфери, у структурі особистості починають домінувати пасивно-залежні риси характеру. Головною метою діяльності стає переживання позитивних емоцій при прийомі наркотику, тобто в процесі наркотизації спостерігається втрата соціальної ролі емоцій. Фактором, що сприяє наркотизму і більш швидкому становленню наркоманії, є певні патохарактерологічні особливості особистості. Схильність до вживання психоактивних речовин найбільш легко формується у осіб:

• з акцентуаціями характеру по нестійкому істероїдному та епілептоїдному типах;

• з неблагополучних сімей, опозиційно настроєних відносно основних соціальних вимог і норм;

• схильних до депресій;

• з черепно-мозковими травмами і нейроінфекцією.

Мотивація відносно вживання наркотиків за ступенем поширеності:

• захист від стресу, тривоги, депресивних станів;

• неможливість відмовити друзям, знайомим;

• гедоністична мотивація;

• гіперактивація поведінки: “більше роблю, розв’язується язик”;

• псевдокультурна поведінка: “вживання героїну – це круто”, “кокаїн вживають майже усі артисти”.

Профілактична робота щодо попередження наркоманії починається з вивчення молодого поповнення Під час індивідуальних бесід, збору відомостей про поведінку, настрій і відношення особового складу до військової служби офіцери-психологи прагнуть виявити осіб, які мають досвід вживання наркотиків, зловживають алкоголем, особливо тих, які мали приводи в міліцію, були на обліку в органах охорони здоров’я, внутрішніх справ за місцем проживання.

Цих військовослужбовців необхідно одразу брати на особливий облік і будувати роботу з ними на індивідуальній основі з урахуванням особливостей їх можливої поведінки.

Безумовно, після прибуття у військову частину лише одиниці з наркоманів можуть зізнатися у вживанні наркотиків. Більша частина цих людей потайлива. Через це виявлення наркоманів – велика і багатопланова робота.

Основними шляхами проникнення наркотиків у війська є отримання від місцевого населення, пересилка поштою, крадіжки. Щоб придбати наркотики або кошти на їх придбання, наркомани розкрадають військове майно, спорядження, продукти харчування, боєприпаси і зброю. Через це жоден випадок крадіжки не повинен залишатися без уваги. Там, де наркотичні засоби проникають у частину від місцевого населення, слід по можливості максимально обмежити неорганізований контакт військовослужбовців з місцевими жителями, встановити найсуворіший контроль за військовослужбовцями, що повертаються з відпусток, звільнень, відряджень. Особливу увагу слід звертати на тих військовослужбовців, які за родом своєї служби часто бувають за межами військових містечок: водії транспортних машин, зв’язківці, вартові служби ВАІ. З ними необхідно проводити індивідуальну виховну роботу, частіше і ретельніше контролювати можливість провезення в частину наркотиків, алкогольних напоїв. Велике значення у виявленні осіб, що вживають наркотики, можуть мати раптові вечірні перевірки в підрозділах, особливо після відбою, вибіркові перевірки в місцях роботи і несення служби поза межами частини, підрозділу. Знаючи про відповідальність за зберігання наркотичних ре­човин, особи, які мають до них пристрасть, шукають зручні місця для їх зберігання (як правило, при собі). Важливо знати, що найбільш розповсюдженими місцями зберігання наркотичних засобів можуть бути: додаткові потаємні кишені, які пришиваються до обмундирування; підкладка штанів і мундирів, шапок, пілоток; футляри для кулькових ручок; матраци, подушки, постільна білизна; брючні паски.

Під час огляду треба звертати увагу на зовнішній вигляд військовослужбовців, стан яких нагадує алкогольне сп’яніння, але без специфічного алкогольного запаху, що може бути результатом наркотичного сп’яніння, а також на сліди від ін’єкцій од введення наркотиків, частіше на долонній поверхні передпліч, на ступнях, голені, по ходу вен, насічки: сліди невеликих розрізів на руках, ногах, за вухами.

Непрямим показником вживання наркотиків можуть бути такі прояви, як немотивована роздратованість, озлобленість, прагнення до усамітнення, відокремлення від оточуючих, відсутність апетиту, помітне схуднення, розлади сну. Особливу увагу потрібно звернути на осіб, що проявляють недисциплінованість, емоційну нестійкість та інші, раніше не властиві особливості поведінки, серед яких заслуговують на увагу:

• необґрунтоване збудження, спалах гніву або веселощів, сміх, голосна мова, жестикулювання, надмірна рухливість, благодушність;

• невмотивованість поведінки: раптові вчинки, безглузді втечі, напади, спроби сховатися, ненажерливість і спрага;

• своєрідний спосіб паління: недопалок тримається в закритих долонях.

Усі особи, помічені у епізодичному вживанні наркотиків, повинні бути взятими командуванням на облік і включатися в “групу посиленого психологічного впливу”. За ними встановлюється динамічний нагляд протягом року з обов’язковим оглядом лікаря частини не рідше одного разу на місяць і періодичною консультацією психіатра один раз на півроку. Зняття таких осіб з обліку проводяться за висновком психіатра.

Профілактика наркоманії в Збройних Силах полягає в організаційних заходах, спрямованих на запобігання проникнення наркотиків у військову частину, розповсюдження і вживання їх особовим складом, на активне виявлення осіб, схильних до вживання наркотиків і прийняття до даних осіб заходів адміністративного, правового, виховного, медичного характеру.

Такі форми девіацій, як алкоголізм та наркоманія, розвиваються за одною схемою:

• перший етап – відчуття гостро зміненого психічного стану, наприклад, радість, натхнення, ризик, екстаз;

• другий етап – зрозуміння того, що існує засіб або речовина для досягнення цього стану;

• третій етап – зростання частоти реалізації видозміненого стану, темпи цього кроку залежать як від речовини або засобу, так й від індивідуальних характеристик людини;

• четвертий етап – формування адиктивних форм поведінки;

• п’ятий етап – формування соціальних зв’язків між особами з девіантною поведінкою;

• шостий етап – аддиктивна поведінка стає домінуючою, на цьому етапі руйнується психіка та біологічні підвалини особистості.