- •§ 1. Поняття, ознаки та функції фінансів
- •§ 2. Фінансова система держави та її структура
- •§ 3. Фінансова діяльність держави
- •§ 4. Органи фінансової діяльності
- •§ 2. Система фінансового права
- •§ 3. Джерела фінансового права
- •§ 4. Фінансове право в системі права
- •§ 5. Фінансове право як наука
- •§ 2. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та структура
- •§ 3. Види фінансових правовідносин
- •§ 2. Класифікація фінансового контролю
- •§ 3. Методи фінансового контролю
- •§ 4. Органи, що здійснюють фінансовий контроль
- •§ 5. Незалежний контроль
- •§ 3. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства
- •§ 4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства
- •§ 2. Поняття і види державних і муніципальних витрат
- •§ 2. Бюджетна класифікація
- •§ 3. Бюджетна система України
- •§ 4. Доходи та видатки Державного бюджету України
- •§ 5. Доходи та видатки місцевих бюджетів
- •§ 2. Повноваження учасників бюджетного процесу
- •§ 3. Складання проектів Державного та місцевих бюджетів
- •§ 4. Розгляд та прийняття Державного і місцевих бюджетів
- •§ 4. Розгляд та прийняття Державного і місцевих бюджетів Другою стадією бюджетного процесу згідно з Бюджетним кодексом є розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.
- •§ 5. Виконання Державного та місцевих бюджетів
- •§ 6. Підготовка, розгляд і затвердження звітів про виконання бюджетів
- •§ 2. Бюджетне регулювання: поняття і методи
- •§ 2. Податкова система
- •§ 2. Податкова система
- •§ 3. Поняття, ознаки та функції податку
- •§ 4. Правовий механізм податку
- •§ 5. Загальна характеристика податків та зборів (обов'язкових платежів), що справляються в Україні
- •§ 2. Державний борг: поняття та види
- •§ 3. Управління державним внутрішнім боргом
- •§ 2. Види страхування
- •§ 2. Види страхування Класифікація страхування може здійснюватися за різними підставами: Залежно від об'єкта страхування:
- •§ 2. Правовий статус Національного банку України
- •§ 3. Банківське регулювання і банківський нагляд
- •§ 3. Банківське регулювання і банківський нагляд
- •§ 4. Грошова система України: поняття та види
- •§ 5. Грошовий оборот
- •§ 6. Правове регулювання готівкового обігу та безготівкових розрахунків
- •§ 6. Правове регулювання готівкового обігу та безготівкових розрахунків
- •§ 2. Зміст валютного регулювання
- •§ 3. Валютний контроль
- •§ 4. Відповідальність за порушення валютного законодавства
- •§ 2. Функції та елементи ціни
- •§ 2. Функції та елементи ціни Зміст ціни виражається в здійснюваних нею функціях, серед яких виділяються: облікова, розподільча, стимулююча.
- •§ 3. Система цін
- •§ 4. Органи ціноутворення
§ 3. Методи фінансового контролю
Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 21:11
§ 3. Методи фінансового контролю Метод фінансового контролю можна визначити як сукупність способів, засобів і прийомів здійснення контрольних функцій. Слід зазначити, що аналіз методів фінансового контролю ґрунтується на досягненнях як фінансового права, так і деяких суміжних наук (статистики, бухгалтерського обліку, логіки). На застосування тих чи інших методів у першу чергу впливають: обсяг компетенції контролюючого органа; цілі та задачі, що перед ним поставлені; момент проведення фінансового контролю. Серед основних методів фінансового контролю можна виділити: спостереження, обстеження, облік, аналіз, перевірку і ревізію. Наведені загальні методи конкретизуються в різних відомчих методиках і правилах проведення контролю. Розглянемо більш докладно основні методи фінансового контролю.
Спостереження (моніторинг) — загальне відстеження фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. З деякими застереженнями сюди ж можна віднести і діяльність з фінансового моніторингу відповідно до вимог Закону України від 28 листопада 2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».
Облік являє собою досить специфічний фінансово-контрольний метод, сфера застосування якого головним чином обмежується діяльністю контролюючих органів при здійсненні реєстрації суб'єктів контролю (наприклад, платників податків) чи в інших випадках, позначених чинним законодавством (наприклад, при погашенні податкової заборгованості перед бюджетом шляхом проведення взаємозаліків). Облік не обмежується чисто реєстраційною роботою, а містить у собі також аналітичну роботу і створення інформаційної бази.
Обстеження найбільш характерне для попереднього контролю і проводиться відносно конкретних сторін фінансової діяльності контрольованого суб'єкта. При обстеженні здійснюється діагностика його фінансового стану і дослідження звітності, проводиться первинний аналіз дотримання фінансового законодавства, оцінка відповідності його діяльності статутним документам.
Зі спеціальних прийомів, застосовуваних при обстеженні, слід виокремити опитування й анкетування. Як правило, при одержанні в ході обстеження яких-небудь негативних результатів контролюючим органом приймається рішення про проведення перевірки чи ревізії.
Аналіз проводиться на основі звітності (поточної чи за певний період) використанням таких спеціальних статистичних прийомів як індексний метод, метод середніх і відносних величин. При цьому методі фінансового контролю шляхом аналітичної діяльності досліджуються основні фінансово-економічні характеристики об'єкта контролю, що найчастіше дає змогу виявити неявні порушення фінансової дисципліни та їх причини. Ефективний при цьому такий фінансово- економічний прийом, як порівняння.
Перевірка. Можна виділити такі підстави класифікації видів перевірок залежно від:
а) організаційної ознаки:
планові перевірки (внесені у встановленому порядку в план роботи контролюючого органу);
позапланові перевірки (здійснюються деякою мірою раптово, поза планом, при наявності вагомих підстав: вказівки вищестоящого фінансового органу; при надходженні скарг громадян або іншої інформації про порушення фінансової дисципліни, недоглядах у роботі, що вимагають невідкладної перевірки; за вимогою компетентних державних органів);
б) підстави призначення:
повторні перевірки (проводяться через деякий час після первісної фінансової перевірки у випадку визнання її неякісно проведеною або з метою контролю за усуненням виявлених порушень. Така перевірка проводиться з тих же питань і охоплює той же період часу, що і первісна);
додаткові перевірки (здійснюються для з'ясування питань, що не ставилися перед первісною перевіркою, найчастіше у зв'язку зі знов виниклими обставинами);
в) обсягу:
повні перевірки (охоплюють всі сторони фінансово-господарської діяльності);
часткові перевірки (чи неповні, у ході їх перевіряються окремі сторони фінансово-господарської діяльності);
комплексні перевірки (здійснюються, як правило, групою фахівців, при цьому перевірці підлягає дуже широке коло взаємозалежних питань). Як один з підвидів комплексної перевірки можна виділити наскрізну перевірку, що охоплює фінансово-господарську діяльність ряду організацій чи підприємств, зв'язаних між собою відносинами субординації;
тематичні перевірки (або цільові, присвячені певному колу питань, ділянці роботи (темі), охоплюють окремий напрямок діяльності суб'єкта, що перевіряється, чи визначений тип операцій);
г) повноти охоплення:
суцільні (фронтальні) перевірки (вивчаються абсолютно всі документи й облікові записи за визначений період);
вибіркові перевірки (контролю підлягає не весь суб'єкт, а його підрозділ чи окремий напрямок діяльності, виділений за певним принципом);
ґ) місця проведення:
виїзні перевірки (здійснюються за місцем розташування об'єкта контролю);
камеральні перевірки (проводяться за місцем дислокації органу фінансового контролю);
д) характеру контрольованих показників:
формальні перевірки (при яких здійснюється перевірка правильності оформлення документів, наприклад, з'ясовується дійсність підписів, наявність підчищень і виправлень, правильність заповнення реквізитів);
арифметичні перевірки (зводяться до оцінки правильності математичних розрахунків і таксувань);
е) характеру контролюючих суб'єктів:
позавідомчі перевірки (покладаються на органи іншого відомства або міністерства стосовно організації, що перевіряється,);
відомчі перевірки (здійснюються в рамках того самого відомства або міністерства, але працівниками більш високого рівня, вищестоящої організації).
Окремо слід виділити «зустрічну» перевірку, при якій здійснюється зіставлення первинних документів або звітної інформації з аналогічними чи взаємозалежними даними підприємства контрагента. 6. Інспектування — здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи. Ревізія є найбільш важливим методом фінансового контролю, що має найбільшу дієвість, максимально можливу глибину і повноту. Ревізію слід віднести до наступного контролю. Цей метод фінансового контролю здійснюється спеціальними органами фінансового контролю і спрямований на виявлення фактів порушення законності, достовірності і доцільності. При ревізії здійснюється вивчення й аналіз фінансово-господарської документації — правильність ведення бухгалтерського обліку, збереження коштів і матеріально-технічних ресурсів, своєчасність і повнота звітності. При здійсненні контролю ревізор наділяється певними правами:
перевіряти плани, кошториси, грошові, бухгалтерські та інші документи, наявність грошей і цінностей, а у випадку виявлення підробок та інших зловживань вилучати необхідні документи на час до закінчення ревізії;
перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, тепло- і електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції і вимагати від керівництва суб'єкта, що перевіряється, проведення контрольного обмірювання виконаних робіт;
вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно- матеріальних цінностей, перевірки грошових коштів, у разі потреби опечатувати каси, склади, архіви;
одержувати від інших підприємств, установ і організацій довідки і копії документів, пов'язаних з операціями, що перевіряються;
одержувати від посадових осіб письмові пояснення.
Що стосується класифікації ревізій, то вона в основному ідентична класифікації перевірок, з деякими незначними застереженнями. Наприклад, окремо можна виділити такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначувана за постановою органів слідства. Термін проведення ревізії не може перевищувати 30 днів (продовження цього терміну допускається тільки з дозволу керівника органу, що призначив ревізію). За результатами ревізії складається акт. Керівник, що призначив ревізію, зобов'язаний у тижневий строк розглянути її результати і вжити заходів до усунення виявлених порушень, відшкодування завданого матеріального збитку, притягнення до відповідальності винних осіб, усунення причин і умов, що призвели до порушення фінансової дисципліни. 7. Фінансово-економічна експертиза. Відповідно до Закону України від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату» до компетенції Рахункової палати віднесене здійснення експертно-аналітичної діяльності.
Так, Рахункова палата зобов'язана за дорученням Верховної Ради України проводити експертизу і давати висновки щодо проектів: Державного бюджету України, законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних цільових програм, програм Кабінету Міністрів України та інших документів, що стосуються питань Державного бюджету і фінансів України.
