§ 4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства

Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 22:03

§ 4. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства Законодавче закріплення застосування штрафних санкцій до юридичних осіб за порушення податкового законодавства зумовлює необхідність розгляду питання щодо правової природи цих санкцій. Вчені - адміністративісти підкреслюють, що для підвищення ефек­тивності законодавства про адміністративну відповідальність юри­дичних осіб слід чітко визначити загальні засади такої відповідаль­ності та встановити механізм притягнення юридичних осіб до ад­міністративної відповідальності. Оскільки на сьогодні КпАП не визнає юридичних осіб суб'єктами адміністративних правопору­шень, то необхідно з'ясувати важливе теоретичне і практичне пи­тання щодо належності штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків — юридичних осіб, до певного виду юридичної відповідальності.

Визнаючи фінансову відповідальність самостійним видом юридич­ної відповідальності, фахівці вказують на головну її особливість, яка полягає в тому, що крім штрафних санкцій вона передбачає і право- відновлювальні санкції, які стимулюють виконання фізичними і юри­дичними особами обов'язків, передбачених фінансовим (податковим) законодавством, а також забезпечують компенсацію шкоди, завданої державі в результаті їх протиправної поведінки. Мірами фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства слід вважати передбачені санкцією податково-правової норми штрафні (фінансові) санкції та пеню. їх особливості полягають у такому:

• застосовуються у разі вчинення порушення норм податкового законодавства і полягають у додаткових майнових обтяженнях;

• виступають як міра державного примусу, що застосовується до правопорушників;

• мають за мету покарання правопорушників, а також компенсацію майнових втрат бюджетів і державних цільових фондів внаслідок ненадходження або несвоєчасного надходження податків і зборів;

• мають майновий (грошовий) характер.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними ці­льовими фондами» штрафною санкцією (штрафом) є плата у фіксова­ній сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподатковування, визна­чених відповідними законами. Штрафні санкції накладаються конт­ролюючими органами, а в окремих випадках самостійно нараховують­ся і сплачуються платником податків. Механізм застосування штрафних санкцій до платників податків за порушення правил оподатковування деталізований в Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженій наказом Держав­ної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 р. № 110.

Поряд зі штрафом сплату пені також слід розглядати як міру фі­нансової відповідальності, а саме як плату у вигляді відсотків, нарахо­ваних на суму податкового боргу (без урахування пені), що справля­ється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням по­даткового зобов'язання. У цьому законодавчому визначенні пені, за­кріпленому у п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними ці­льовими фондами», слід особливо підкреслити, що підставою її на­рахування є саме порушення терміну погашення податкового зобов'язання. У податковому праві пеня має подвійну природу. По-перше, вона є способом забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів. При цьому вона виконує стимулюючу функцію. По-друге, пеня є санкцією за порушення встановленого законодавством терміну сплати суми податкового зобов'язання, а тому виступає мірою право- відновлювальної відповідальності. Правовідновлювальна відповідаль­ність передбачає застосування санкцій, спрямованих на відновлення порушених прав, примусове виконання обов'язків, усунення проти­правного стану. Порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування і погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання, регулюється ст. 16 Закону України «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державни­ми цільовими фондами», а також Інструкцією про порядок погашення та нарахування пені, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2001 р. № 77. Контрольні питання

1. Відповідальність за порушення фінансового законодавства в системі юридичної відповідальності.

2. Вкажіть підстави відповідальності за порушення фінансо­вого законодавства.

3. Охарактеризуйте склад та види фінансових правопору­шень.

4. У чому сутність відповідальності за порушення бюджетного законодавства? Відповідальність за порушення податкового законодавства.

5. Розкрийте види та особливості фінансових санкцій.

 

Особлива частина. Розділ 6 Правове регулювання державних доходів і державних видатків

Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 22:06

• § 1. Поняття й основи правового регулювання державних і муніципальних доходів

• § 2. Поняття і види державних і муніципальних витрат

§ 1. Поняття й основи правового регулювання державних і муніципальних доходів

Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 22:34

§ 1. Поняття й основи правового регулювання державних і муніципальних доходів Для здійснення цілей і завдань, що стоять перед державою, і завдань реалізації нею своїх функцій, необхідною умовою є наявність відпо­відних фінансових коштів. За рахунок витрати цих коштів і задоволь­няються державні потреби. Формування таких фінансових коштів здійснюється через таку категорію, як державні доходи. Державні доходи являють собою частину внутрішнього валового про­дукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами в забезпечення цілей і завдань, що стоять перед державою. Муніципальні доходи — частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети і слу­жить вирішенню різних питань, що стоять перед органами місцевого самоврядування. У формуванні державних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи країни. У результаті цієї цілеспрямованої діяльності держава формує ряд грошових фондів (державний і місцевий бюджети, централі­зовані позабюджетні цільові фонди). Утворення таких фондів відбуваєть­ся за різними напрямками. Це і кошти держави, і надходження від юри­дичних і фізичних осіб, кошти, направлені громадськими організаціями. Державні і муніципальні доходи являють собою досить багато­гранну, однак у той же час єдину систему. Уся ця видова розмаїтість найбільш рельєфно виявляється через класифікацію. В основу класи­фікації державних і муніципальних доходів можуть бути покладені різні ознаки. Так, можна виділити види доходів, залежно:

а) від методу утворення:

• обов'язкові;

• добровільні (наприклад, кошти отримані в результаті проведення лотерей чи випуску акцій);

б) від порядку утворення:

• централізовані (зосереджуються на рівні Державного бюджету);

• децентралізовані (акумулюються на рівні державних підприємств, організацій чи установ);

в) від юридичної форми надходжень:

• податкові (податки і збори податкового характеру: збори, мита і плати — ці платежі становлять основу доходів держави і органів міс­цевого самоврядування);

• неподаткові (наприклад, кошти, що надходять від реалізації дер­жавної власності);

г) від територіального рівня:

• загальнодержавні;

• місцеві;

д) від джерела утворення:

• від державного або муніципального господарства;

• від юридичних осіб, заснованих на недержавній власності;

• від громадських організацій;

• від фізичних осіб.

Для прикладу можна навести класифікацію доходів бюджету, що дав законодавець у Бюджетному кодексі України (ст. 8):

1. податкові надходження;

2. неподаткові надходження;

3. доходи від операцій з капіталом;

4. трансферти.

Суспільні відносини у сфері формування державних і муніципаль­них доходів виступають у правовій формі. Аналіз чинного фінансово­го законодавства дає можливість зробити висновок, що правові норми, які регулюють питання формування державою грошових фондів, голов­ним чином розосереджені, розкидані між такими підгалузями фінан­сового права, як бюджетне і податкове. Так, ст. 2 Бюджетного кодексу України містить визначення доходів бюджету — податкові, неподаткові та інші надходження на безпово­ротній основі, здійснення яких передбачене законодавством України (включаючи трансферти, подарунки, гранти).