Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
p-IV.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
12 Мб
Скачать
☆

Виконуючи операцію прямого матричного добутку, отримаємо

Неважко бачити, що для отриманої матриці . Тоді згідно із загальними принципами теорії Т-матриці, що обговорювались у попередньому пункті, амплітуда хвильової функції частинки, що пройшла перешкоду, визначається величиною

, (4.135)

а коефіцієнт проходження (за потоком) визначається квадратом модуля t (з обох боків бар'єра хвильові числа однакові):

, . (4.136)

Формулу, аналогічну (4.136), легко отримати і для випадку . Для цього у формулі (4.136) виконаємо заміну . Тоді

, . (4.137)

У випадку, коли величина kba є дуже великою, тобто, коли або енергія бар'єра велика, або великою є його ширина, у формулі (4.137) основну роль відіграватиме експонента гіперболічного синуса:

Рис. 4.19. Коефіцієнт проходження квантової частинки (червона крива) бар'єрної області (0,3 еВ) завширшки 10 нм у подвійній гетероструктурі GaAs-AlGaAs-GaAs. Синім показано коефіцієнт проходження у класичному випадку.

. (4.138)

Тобто, ми отримали загальновідому оцінку ймовірності тунелювання через будь-який бар'єр . На рис. 4.19 показано залежність коефіцієнта проходження бар'єра заввишки 0,3 еВ і завширшки 10 нм у GaAs. Як видно, він якісно відрізняється від класичного випадку, де коефіцієнт проходження дорівнює 1 при і рівний 0 при . Звернемо увагу також на осциляції коефіцієнта, які особливо яскраво проявляються при енергіях, що ненабагато перевищують Vb. Таким чином, у планарних наносистемах слід очікувати на специфічні ефекти у поперечному транспорті, що пов'язані з проявм квантової природи руху носіїв у неоднорідних на відстанях порядку довжини хвилі де Бройля структурах – квантових ямах та бар'єрних структурах. У наступному підрозділі розглянемо цікаві ефекти, обумовлені квантовою інтерференцією, і які можна спостерігати у подвійних бар'єрних структурах.

4.5. Резонансне тунелювання

Рис. 4.20. Одинична квантова яма. Перший енергетичний рівень та хвильова функція, що йому відповідає

Розглянемо квантову яму між двома бар'єрами, що може, наприклад, утворюватись у структурі, яка складається з тонкого шару напівпровідника (GaAs), оточеного з обох боків товстими шарами AlGaAs, які відіграють роль бар'єрних структур. Згадаємо, що у випадку, коли обидві бар'єрні області є нескінченними у просторі (рис. 4.20), ми маємо одиничну квантову яму, в якій існують локалізовані рівні (перший із них і відповідну хвильову функцію показано на рис. 4.20). Коли бар'єрні області починають стискатися і стають порівнянними з розмірами ями, виникає істотно інша ситуація. А саме, замість фіксованого локалізованого рівня,

Рис. 4.21. Розмивання локалізованого рівня

у вузьку зону у двобар'єрній структурі

показаного на рис. 4.21, маємо невизначені стани, оскільки електрон може тунелювати через бар'єри й покинути яму. Однак, якщо товщина бар'єрів є досить великою, електрон може лишатися в ямі досить довго. Такий стан електрона є резонансним або квазізв'язаним. Енергія цього стану не може бути точно визначеною, а є розмитою в деяку зону завширшки , де  – час життя електрона в ямі. Резонансні стани можуть просто описуватися в термінах коефіцієнтів проходження. Узагалі, імовірність проходження частинкою двох бар'єрів Т грубо можна зобразити як добуток коефіцієнтів проходження кожного з бар'єрів окремо. Поблизу точки виникнення резонансу, однак, коефіцієнт проходження Т значно зростає і досягає 1, якщо структура стає симетричною – маємо резонансне тунелювання. Цей ефект спостерігається експериментально в широкому діапазоні частот, від мікрохвильового до оптичного, де він реалізується у загальновідомому еталоні Фабрі–Перо.

Для пояснення механізму резонансного тунелювання ми обчислимо коефіцієнт проходження частинки в одновимірній резонансній структурі (рис. 4.21). Нехай правий бар'єр характеризується амплітудами проходження та відбиття tR та rR , відповідно. Ці коефіцієнти залежать від хвильового вектора, а отже, залежать від параметрів ями та енергії частинки. У системі координат, початок якої збігається із серединою ями, матриця переходу при русі частинки з ями через бар'єр праворуч має вигляд

. (4.139)

Оскільки ми розглядаємо електрон, що міститься в ямі, і обчислюємо ймовірності для його переходу з області ями в області правого або лівого берегів приладу, то лівий бар'єр характеризуватимемо амплітудами переходів з ями через область лівого бар'єра. У такому разі для матриці переходу з лівого берега приладу в ямну область ми повинні використовувати інверсну матрицю переходу, а саме

. (4.140)

Тоді, враховуючи, що потенціальні бар'єри зсунуті на величину  a/2, запишемо, використовуючи матриці зсуву, матрицю переходу з лівого берега системи на правий

Із прямого добутку цих матриць маємо

. (4.141)

Амплітуда хвилі частинки, що пройшла бар'єрну область, дорівнює 1/T22 (див. (4.118)). Тобто

. (4.142)

Для подальшого аналізу запишемо комплексні амплітудні коефіцієнти відбиття у полярній формі, увівши їхні фази R та L:

. (4.143)

Зауваживши, що квадрати модуля амплітудних коефіцієнтів проходження та відбиття дають коефіцієнти проходження та відбиття за потоком, маємо з формули (4.143)

, (4.144)

де . Використовуючи, що , перепишемо цю формулу у вигляді

. (4.145)

В отриманому виразі всі величини залежать від енергії, а аналіз поведінки коефіцієнта проходження як функції енергії є досить непроста справа. Але, якщо взяти до уваги, що за умов близькості до резонансу найбільш швидко змінюється фаза хвилі між бар'єрами, можна припустити, що коефіцієнт проходження досягає пікової величини, коли фаза задовольняє умову резонансу: . У цьому випадку

. (4.146)

Знаючи, що в реальних двобар'єрних системах коефіцієнти проходження є малими величинами, маємо

Тоді рівняння (4.93) перепишемо у вигляді

. (4.147)

Зауважимо, що умова резонансного переходу через двобар'єрну область

(4.148)

є умовою інтерференції хвилі в ямі. Дійсно, розглядаючи електрон як хвилю, що проходить через бар'єри, ми можемо вважати, що він додає до своєї фази величину ka при проході ями в кожному напрямку з додатковим додаванням фази L та R при відбитті від бар'єрів. Якщо бар'єри є однаковими, коефіцієнт проходження може при резонансі досягати одиниці (див. (4.147) при ТL = TR). Вважаючи, що індивідуальні коефіцієнти проходження через бар'єри малі, із формули (4.145) отримаємо

. (4.149)

Аналізуючи цю формулу, зазначимо, що завдяки коефіцієнту перед синусом, другий доданок у квадратних дужках може бути домінуючим, якщо синус не дуже малий. Покладемо, що типовою величиною для синуса є ½. Тоді з (4.149) отримаємо T  (TLTR)/2. Маємо тривіальний результат: коефіцієнт проходження через дві перешкоди є добутком коефіцієнтів переходу через кожну з перешкод, але у випадку резонансу ситуація істотно змінюється. Нехай . Розкладемо праву частину (4.149) по малому параметру φ:

, (4.150)

де φ0 = TL + TR. Видно, що при коефіцієнт проходження зменшується вдвічі порівняно з максимальним значенням Tph. Отже, φ0 є напівшириною лоренцевого піку при резонансному тунелюванні. Переходячи до залежності від енергії, запишемо

. (4.151)

Згадаємо тепер, що , й обчислимо похідні та . Тоді

. (4.152)

Використовуючи вираз (4.152), отримаємо з формули (4.150)

. (4.153)

Уведемо позначення

. (4.154)

Тоді з формули (4.153) маємо

, (4.155)

Рис. 4.22. Залежність коефіцієнта проходження частинкою двобар'єрної структури від енергії частинки. Резонансне тунелювання

де Eph – енергія, при якій відбувається резонансне тунелювання. На рис. 4.22 показано поведінку коефіцієнта проходження двобар'єрної області при резонансному тунелюванні для системи AlGaAs-GaAs-AlGaAs із

двома однаковими бар'єрами, де Eph = 0,05 eВ,  = 0,01 eВ. Як видно, поведінка коефіцієнта проходження носить яскраво виражений резонансний характер. Резонансна залежність коефіцієнта проходження дозволяє сподіватись на можливість отримати систему з нелінійнми вольт-амперними характеристиками. Цей ефект застосовують при виготовленні електронних приладів, наприклад резонансного тунельного діода.

Рис. 4.23. Енергетичні діаграми, що пояснюють формування струму в резонансно-тунельному діоді

Розглянемо гетероструктуру, що складається із двох бар'єрних областей, розділених шаром напівпровідника, який утворює квантову яму. Енергетичну діаграму розглянутої структури показано на рис. 4.23. У випадку незначного зміщення, як це показано на рис. 4.23а, резонансний рівень лежить вище за найвищий рівень енергії заповнених станів, резонансне тунелювання відсутнє, а тунелювання через два бар'єри призводить до дуже незначного струму (область а на рис. 4.24). При збільшенні зміщення рівень усередині ями потрапляє у смугу енергій заповнених станів і резонансне тунелювання дає значний струм, що підвищується зі зростанням зміщення (область б на рис. 4.24). Подальше зростання зміщення до величини, коли рівень усередині ями розташовується нижче за дно зони провідності лівого берега приладу, струм різко зменшується (в) і знову визначається тунелюванням через обидва бар'єри, але при досить великому потенціалі зміщення (рис. 4.23г). Як результат маємо нелінійну вольт-амперну характеристику (рис. 4.24). Та-

Рис. 4.24. Вольт-амперна характеристика тунельно-резонансного діода

ким чином, вольт-амперна характеристика має одну або декілька (якщо в області між бар'єрами формується кілька енергетичних рівнів) N-подібних ділянок.. Праворуч від максимуму на кривій I(V) спостерігається ділянка від'ємної диференціальної провідності. Завдяки цьому в електронних схемах тунельний діод може використовуватись не тільки для випрямлення струму, а й для виконання різноманітних функцій. Оскільки вольт-амперна характеристика тунельного діода має N-подібний вигляд, то його, зокрема, можна використовувати як генератор. Якщо ж до центральної області резонансного діода підвести контакт, через який можна керувати положенням енергетичного рівня, то отримаємо новий прилад – тунельний резонансний транзистор. Резонансний тунельний діод є першим прикладом реального пристрою, виконаного на основі структур із квантовими ямами та бар'єрами, що базується на ефекті просторового квантування. Ідею такого діода вперше запропоновано Йогансеном в 1963 р., а вже в 1974 р. Єсакі та Чанг створили діючий прилад.

4.6. Зв'язані квантові ями. Надґратки

Розглянемо електронні властивості структури, яка складається з деякої кількості квантових ям, утворених тонкими шарами напівпровідника (наприклад, GaAs), що розділені шаром діелектрика або напівпровідника з великою забороненою зоною (наприклад, AlGaAs). Такі структури мають незвичайні властивості, що можуть бути цікавими не тільки з погляду фундаментальної науки, але й як системи, на основі якої будується велика кількість електронних та оптичних приладів.

Рис. 4.25. Почережні квантові ями, що розділені тонкими шарами діелектрика, які утворюють надґратку

На рис. 4.25 схематично показано таку гетероструктуру, що складається з почережних шарів GaAs-AlGaAs. Такі структури називають надґратками. Якщо надґратка формується з напівпровідників, що утворюють гетероперехід І типу , виникає надґратка І типу, де мінімум зони провідності і максимум валентної зони одного напівпровідника розташовуються

Рис. 4.26. Розташування країв енергетичних зон у гетеропереходах (ліворуч) і надґратках (праворуч) при утворенні надґраток І (а) та ІІ (б) типів

всередині забороненої зони іншого напівпровідника (рис. 4.26). У надґратках такого типу виникає періодична система квантових ям для носіїв у першому напівпровіднику, які відділені одна від одної бар'єрами, що утворюються в іншому напівпровіднику. Причому для електронів глибина квантової ями визначається різницею між мінімумами зон провідності. А глибина квантових ям для дірок залежить від різниці між стелями валентної зони напівпровідників, що утворюють надґратку. Широко розповсюдженою системою, що утворює надґратку І типу, є AlxGa1-xAs-GaAs. У надґратках ІІ типу мінімум зони провідності одного напівпровідника розташований у забороненій зоні другого, а максимум валентної зони другого – у забороненій зоні першого. Таким чином, енергетична діаграма надґратки ІІ типу має східчастий хід зон (рис. 4.26б). У таких надґратках модуляція країв зони провідності й валентної зони має один знак. Це означає, що просторово енергетичній ямі електрона відповідає бар'єр для дірки. Прикладом надґратки з такою енергетичною структурою є система InxGa1-xAS-GaSbyAs1-y. До надґраток ІІ типу часто відносять і надґратки, утворені матеріалами з гетеропереходами ІІІ типу, де мінімум зони провідності одного напівпровідника розташовується нижче, ніж максимум валентної зони другого напівпровідника. Такі надґратки часто називають надґратками

ІІ типу із забороненими зонами, що не перекриваються. Прикладом такої надґратки є система InAs-GaSb. Інший метод отримання надґраток – це застосування технології пошарового легування. У легованих надґратках використовується один напівпровідник, а періодичний потенціал утворюють поперемінним розміщенням шарів n- та p-типів одного й того самого напівпровідника. Іноді такі леговані шари відокремлюють один від одного тонким шаром діелектрика. Незалежно від того, яким чином утворюється надґратка, вона характеризується загальними рисами, головною з яких є наявність у структурі періодичного потенціалу, параметри якого можуть бути наперед заданими. Оскільки наявність потенціалу надґратки істотно змінює зонну енергетичну структуру вихідних напівпровідників, то таким чином, надґратка по суті є новим типом напівпровідникового матеріалу, часто з характеристиками, аналогічних яким у природі не існує. Напівпровідникові надґратки характеризуються особливими властивостями, що зумовлюють їх широке практичне застосування. Так, у них спостерігаються:

  • істотна зміна порівняно з вихідними матеріалами енергетичного спектра;

  • наявність великої кількості енергетичних зон;

  • сильна анізотропія;

  • пригнічення процесів електронно-діркової рекомбінації; концентрація носіїв може контрольовано змінюватись у широкому діапазоні значень і не визначається легуванням;

  • широкі можливості перебудови зонної структури.

Для більш детального розгляду властивостей таких структур, спочатку розглянемо ефекти взаємодії електронних станів у двох квантових ямах. Коли ми розглядали одиничні квантові ями, то виявили, що електронна хвильова функція відмінна від нуля в області бар'єра. Відповідно, електрон має ненульову ймовірність проникнення у підбар'єрну область.

Рис. 4.27. Залежність імовірності розміщення електрона в підбар'єрній області від товщини квантової ями L (електрон перебуває в основному енергетичному стані): крива 1: крива 2:

Цей ефект можна продемонструвати шляхом обчислення ймовірності перебування електрона в бар'єрному шарі гетероструктури, а саме:

. (4.156)

Цю ймовірність можна визначити чисельно. Результат такого обчислення показано на рис. 4.27. Цей результат є однією з основних відмінностей квантової поведінки частинки в тонкій плівці від класичного випадку. Таке тунелювання електрона в підбар'єрну область є основою для взаємодії двох і більше квантових ям й утворення так званих надґраток.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]