- •Коефіцієнт дифузії може бути виражений формулою
- •4.3.1. Зв'язані стани електронів
- •4.3.2. Квантові ефекти в неперервному спектрі.
- •4.3.3. Щільність станів електронів у квантових ямах
- •Тоді для щільності станів маємо
- •Покажемо, як обчислюються інтеграли типу (4.65). Розглянемо інтеграл
- •Тепер амплітуда хвиль, праворуч бар'єра буде такою:
- •Виконуючи операцію прямого матричного добутку, отримаємо
- •4.6.1. Дві зв'язані квантові ями
- •4.6.2. Енергія електронів у надґратках
- •При цьому енергію можна записати як
- •Для того, щоб співвідношення (3.58) виконувалося для хвильової функції (4.181), необхідно щоб
- •У цих формулах енергія руху електронів у площині ями
- •4.6.3. Щільність станів надґратки
- •4.8.1. Хвильові функції та енергетичні підзони електронів у квантових нитках
- •При цьому енергія квантової частинки запишеться як
- •4.8.2. Щільність станів квазіодновимірного електронного газу
- •4.8.3. Квантовий електронний транспорт. Формула
- •Проінтегрувавши формулу (4.269), отримаємо
- •Звідси знайдемо струм, що проходить через прилад,
- •Узагальнення на випадок тривимірного руху очевидне:
- •Умови початку лазерної генерації запишемо у вигляді
- •Список літератури
Виконуючи операцію прямого матричного добутку, отримаємо
Неважко
бачити, що для отриманої матриці
.
Тоді згідно із загальними принципами
теорії Т-матриці,
що обговорювались у попередньому пункті,
амплітуда хвильової функції частинки,
що пройшла перешкоду, визначається
величиною
,
(4.135)
а коефіцієнт проходження (за потоком) визначається квадратом модуля t (з обох боків бар'єра хвильові числа однакові):
,
.
(4.136)
Формулу,
аналогічну (4.136),
легко отримати і для випадку
.
Для цього у формулі (4.136)
виконаємо заміну
.
Тоді
,
.
(4.137)
У випадку, коли величина kba є дуже великою, тобто, коли або енергія бар'єра велика, або великою є його ширина, у формулі (4.137) основну роль відіграватиме експонента гіперболічного синуса:
|
Рис. 4.19. Коефіцієнт проходження квантової частинки (червона крива) бар'єрної області (0,3 еВ) завширшки 10 нм у подвійній гетероструктурі GaAs-AlGaAs-GaAs. Синім показано коефіцієнт проходження у класичному випадку. |
Тобто,
ми отримали загальновідому оцінку
ймовірності тунелювання через будь-який
бар'єр
.
На рис. 4.19
показано
залежність коефіцієнта проходження
бар'єра заввишки 0,3 еВ і завширшки
10 нм у GaAs.
Як видно, він якісно відрізняється від
класичного випадку, де коефіцієнт
проходження дорівнює 1 при
і рівний 0 при
.
Звернемо увагу також на осциляції
коефіцієнта, які особливо яскраво
проявляються при енергіях, що ненабагато
перевищують Vb.
Таким чином, у планарних наносистемах
слід очікувати
на
специфічні ефекти у поперечному
транспорті, що пов'язані з проявм
квантової природи руху носіїв у
неоднорідних на відстанях порядку
довжини хвилі де Бройля структурах –
квантових ямах та бар'єрних структурах.
У наступному підрозділі розглянемо
цікаві ефекти, обумовлені квантовою
інтерференцією, і які можна спостерігати
у подвійних бар'єрних структурах.
4.5. Резонансне тунелювання
|
Рис. 4.20. Одинична квантова яма. Перший енергетичний рівень та хвильова функція, що йому відповідає |
|
Рис. 4.21. Розмивання локалізованого рівня у вузьку зону у двобар'єрній структурі |
Для пояснення механізму резонансного тунелювання ми обчислимо коефіцієнт проходження частинки в одновимірній резонансній структурі (рис. 4.21). Нехай правий бар'єр характеризується амплітудами проходження та відбиття tR та rR , відповідно. Ці коефіцієнти залежать від хвильового вектора, а отже, залежать від параметрів ями та енергії частинки. У системі координат, початок якої збігається із серединою ями, матриця переходу при русі частинки з ями через бар'єр праворуч має вигляд
.
(4.139)
Оскільки ми розглядаємо електрон, що міститься в ямі, і обчислюємо ймовірності для його переходу з області ями в області правого або лівого берегів приладу, то лівий бар'єр характеризуватимемо амплітудами переходів з ями через область лівого бар'єра. У такому разі для матриці переходу з лівого берега приладу в ямну область ми повинні використовувати інверсну матрицю переходу, а саме
.
(4.140)
Тоді, враховуючи, що потенціальні бар'єри зсунуті на величину a/2, запишемо, використовуючи матриці зсуву, матрицю переходу з лівого берега системи на правий
Із прямого добутку цих матриць маємо
.
(4.141)
Амплітуда хвилі частинки, що пройшла бар'єрну область, дорівнює 1/T22 (див. (4.118)). Тобто
.
(4.142)
Для подальшого аналізу запишемо комплексні амплітудні коефіцієнти відбиття у полярній формі, увівши їхні фази R та L:
.
(4.143)
Зауваживши, що квадрати модуля амплітудних коефіцієнтів проходження та відбиття дають коефіцієнти проходження та відбиття за потоком, маємо з формули (4.143)
,
(4.144)
де
.
Використовуючи, що
,
перепишемо цю формулу у вигляді
.
(4.145)
В
отриманому виразі всі величини залежать
від енергії, а аналіз поведінки коефіцієнта
проходження як функції енергії є досить
непроста справа. Але, якщо взяти до
уваги, що за умов близькості до резонансу
найбільш швидко змінюється фаза хвилі
між бар'єрами, можна припустити, що
коефіцієнт проходження досягає пікової
величини, коли фаза задовольняє умову
резонансу:
.
У цьому випадку
.
(4.146)
Знаючи, що в реальних двобар'єрних системах коефіцієнти проходження є малими величинами, маємо
Тоді рівняння (4.93) перепишемо у вигляді
.
(4.147)
Зауважимо, що умова резонансного переходу через двобар'єрну область
(4.148)
є умовою інтерференції хвилі в ямі. Дійсно, розглядаючи електрон як хвилю, що проходить через бар'єри, ми можемо вважати, що він додає до своєї фази величину ka при проході ями в кожному напрямку з додатковим додаванням фази L та R при відбитті від бар'єрів. Якщо бар'єри є однаковими, коефіцієнт проходження може при резонансі досягати одиниці (див. (4.147) при ТL = TR). Вважаючи, що індивідуальні коефіцієнти проходження через бар'єри малі, із формули (4.145) отримаємо
.
(4.149)
Аналізуючи
цю формулу, зазначимо, що завдяки
коефіцієнту перед синусом, другий
доданок у квадратних дужках може бути
домінуючим, якщо синус не дуже малий.
Покладемо, що типовою величиною для
синуса є ½. Тоді з (4.149)
отримаємо T
(TLTR)/2.
Маємо тривіальний результат: коефіцієнт
проходження через дві перешкоди є
добутком коефіцієнтів переходу через
кожну з перешкод, але у випадку резонансу
ситуація істотно змінюється. Нехай
.
Розкладемо праву частину (4.149)
по малому параметру φ:
,
(4.150)
де
φ0
=
TL
+
TR.
Видно, що при
коефіцієнт проходження зменшується
вдвічі порівняно з максимальним значенням
Tph.
Отже, φ0
є напівшириною лоренцевого піку при
резонансному тунелюванні. Переходячи
до залежності від енергії, запишемо
.
(4.151)
Згадаємо
тепер, що
,
й обчислимо похідні
та
.
Тоді
.
(4.152)
Використовуючи вираз (4.152), отримаємо з формули (4.150)
.
(4.153)
Уведемо позначення
.
(4.154)
Тоді з формули (4.153) маємо
,
(4.155)
|
Рис. 4.22. Залежність коефіцієнта проходження частинкою двобар'єрної структури від енергії частинки. Резонансне тунелювання |
двома однаковими бар'єрами, де Eph = 0,05 eВ, = 0,01 eВ. Як видно, поведінка коефіцієнта проходження носить яскраво виражений резонансний характер. Резонансна залежність коефіцієнта проходження дозволяє сподіватись на можливість отримати систему з нелінійнми вольт-амперними характеристиками. Цей ефект застосовують при виготовленні електронних приладів, наприклад резонансного тунельного діода.
|
Рис. 4.23. Енергетичні діаграми, що пояснюють формування струму в резонансно-тунельному діоді |
Розглянемо гетероструктуру, що складається із двох бар'єрних областей, розділених шаром напівпровідника, який утворює квантову яму. Енергетичну діаграму розглянутої структури показано на рис. 4.23. У випадку незначного зміщення, як це показано на рис. 4.23а, резонансний рівень лежить вище за найвищий рівень енергії заповнених станів, резонансне тунелювання відсутнє, а тунелювання через два бар'єри призводить до дуже незначного струму (область а на рис. 4.24). При збільшенні зміщення рівень усередині ями потрапляє у смугу енергій заповнених станів і резонансне тунелювання дає значний струм, що підвищується зі зростанням зміщення (область б на рис. 4.24). Подальше зростання зміщення до величини, коли рівень усередині ями розташовується нижче за дно зони провідності лівого берега приладу, струм різко зменшується (в) і знову визначається тунелюванням через обидва бар'єри, але при досить великому потенціалі зміщення (рис. 4.23г). Як результат маємо нелінійну вольт-амперну характеристику (рис. 4.24). Та-
|
Рис. 4.24. Вольт-амперна характеристика тунельно-резонансного діода |
4.6. Зв'язані квантові ями. Надґратки
Розглянемо електронні властивості структури, яка складається з деякої кількості квантових ям, утворених тонкими шарами напівпровідника (наприклад, GaAs), що розділені шаром діелектрика або напівпровідника з великою забороненою зоною (наприклад, AlGaAs). Такі структури мають незвичайні властивості, що можуть бути цікавими не тільки з погляду фундаментальної науки, але й як системи, на основі якої будується велика кількість електронних та оптичних приладів.
|
Рис. 4.25. Почережні квантові ями, що розділені тонкими шарами діелектрика, які утворюють надґратку |
|
Рис. 4.26. Розташування країв енергетичних зон у гетеропереходах (ліворуч) і надґратках (праворуч) при утворенні надґраток І (а) та ІІ (б) типів |
ІІ типу із забороненими зонами, що не перекриваються. Прикладом такої надґратки є система InAs-GaSb. Інший метод отримання надґраток – це застосування технології пошарового легування. У легованих надґратках використовується один напівпровідник, а періодичний потенціал утворюють поперемінним розміщенням шарів n- та p-типів одного й того самого напівпровідника. Іноді такі леговані шари відокремлюють один від одного тонким шаром діелектрика. Незалежно від того, яким чином утворюється надґратка, вона характеризується загальними рисами, головною з яких є наявність у структурі періодичного потенціалу, параметри якого можуть бути наперед заданими. Оскільки наявність потенціалу надґратки істотно змінює зонну енергетичну структуру вихідних напівпровідників, то таким чином, надґратка по суті є новим типом напівпровідникового матеріалу, часто з характеристиками, аналогічних яким у природі не існує. Напівпровідникові надґратки характеризуються особливими властивостями, що зумовлюють їх широке практичне застосування. Так, у них спостерігаються:
істотна зміна порівняно з вихідними матеріалами енергетичного спектра;
наявність великої кількості енергетичних зон;
сильна анізотропія;
пригнічення процесів електронно-діркової рекомбінації; концентрація носіїв може контрольовано змінюватись у широкому діапазоні значень і не визначається легуванням;
широкі можливості перебудови зонної структури.
Для більш детального розгляду властивостей таких структур, спочатку розглянемо ефекти взаємодії електронних станів у двох квантових ямах. Коли ми розглядали одиничні квантові ями, то виявили, що електронна хвильова функція відмінна від нуля в області бар'єра. Відповідно, електрон має ненульову ймовірність проникнення у підбар'єрну область.
|
Рис. 4.27.
Залежність
імовірності
розміщення
електрона в підбар'єрній області від
товщини квантової ями L
(електрон перебуває в основному
енергетичному стані): крива
1: |
.
(4.156)
Цю ймовірність можна визначити чисельно. Результат такого обчислення показано на рис. 4.27. Цей результат є однією з основних відмінностей квантової поведінки частинки в тонкій плівці від класичного випадку. Таке тунелювання електрона в підбар'єрну область є основою для взаємодії двох і більше квантових ям й утворення так званих надґраток.
