9. Лізинговий кредит

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами з приводу передачі в оренду майна, а також фінансування, придбання рухомого і нерухомого майна на визначений термін. Лізинг є формою майнового кредиту. Лізинг також можна розглядати як довгострокову оренду, в якій наявні елементи кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний комплекс грошово-майнових відносин. І хоча зовні лізинг схожий на довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного власника при ньому не є обов'язковою умовою.

Об’єктом лізингу є рухоме майно (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка тощо) та нерухоме майно (будинки, споруди, система телекомунікації тощо).

Лізингова послуга виникає наступним чином:

1. на прохання клієнта банк закуповує за власні гроші певне майно і бере на себе практично всі зобов’язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків;

2. клієнт, на прохання якого було куплене майно, укладає з банком строковий договір оренди (лізингу), в якому визначаються, поряд з іншими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску.

Орендна плата позичальника банку складається з двох величин: вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку за кредит.

Розрізняють такі види лізингу:

1. оперативний - лізинг з неповною окупністю (лізинг припускає багаторазове надання об'єкта лізингу в оренду);

2. фінансовий - лізинг з повною окупністю.

Особливостями оперативного лізингу є:

1. орендодавець не планує покрити всі свої витрати за рахунок надходжень від орендаря;

2. строки зносу є більшими за строки угоди лізингу (тобто строк угоди не перевищує строк амортизації);

3. ризик втрати, псування майна лежить в основному на лізингодавці;

4. по закінченні встановленого терміну майно звичайно повертається лізингодавцю;

5. сам об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця та обліковується у нього на балансі.

Фінансовий лізинг передбачає виплату протягом твердо встановленого періоду сум, які достатні для повної амортизації капітальних вкладень і здатні забезпечити лізингодавцю прибуток.

Характерні особливості цього виду лізингу:

1. вибір об'єкта лізингу здійснює лізингоодержувач;

2. лізингоодержувач має право використовувати об'єкт лізингу протягом усього строку угоди;

3. строк фінансового лізингу, як правило, не менше за строк повної амортизації об'єкта лізингу;

4. витрати на утримання об'єкта лізингу несе лізингоодержувач;

5. у лізингоодержувача існує можливість викупу об'єкта лізингу після закінчення терміну угоди у власність по пільговій або залишковій вартості.

Термін оренди залежить від предмета лізингу, періоду амортизації й початкової вартості. За користування предметом лізингу лізингодавець стягує з користувача лізингові платежі, розмір яких визначається договором. Лізинговий платіж охоплює: витрати, пов’язані з придбанням предмета лізингу; лізингову ставку; витрати зі страхування предмета й інші витрати лізингодавця. Лізингова ставка орієнтується на розмір позичкового процента банку, суму накладних витрат і розмір прибутку лізингодавця та нараховується на вартість предмета лізингу.