Роз’яснення

Роз’яснення— метод емоційно-словесного впливу на вихо­ванців. За його допомогою вихователі вплива­ють на свідомість учнів, прищеплюють їм моральні нор­ми і правила поведінки. Особливо ефективне під час за­своєння правил поведінки, режимних вимог школи, пра­вових норм. Такі роз’яснення підсилюють показом, на­очним демонструванням. Метод роз’яснення часто ви­користовують як прийом виховання під час бесіди, лек­ції, диспуту.

Застосування методу базується на знанні особливос­тей класу й особистісних якостей членів колективу. Для мо­лодших учнів застосовуються елементарні прийоми і засоби роз’яснення: «Усі роблять так», «У нас так не чинять» тощо. У роботі зі школярами погрібна глибока мотивація, роз’яснен­ня суспільного значення моральних понять.

Мета використання роз’яснення:для того, щоб сформувати або закріпити нову моральну якість або форму поведінки, для вироблення правильного ставлення вихованців до певного вчинку, який вже здійснено (наприклад, бійка серед учнів).

Переконання

«Найголовнішим шляхом людського виховання є пе­реконання, а на переконання можна впливати лише переконанням», - стверджував К.Д. Ушинський

Переконання — метод виховного впливу, за допомогою якого ви­хователь звертається до свідомості, почуттів, життєвого досвіду ді­тей з метою формування свідомого ставлення до дійсності! норм поведінки.

Переконання формують у процесі засвоєння учнями естетичних, моральних, політичних, філософських та ін­ших знань. Воно має бути послідовним, логічним, макси­мально доказовим, відповідати рівню вікового розвитку особистості. Переконуючи інших, вихователь повинен сам глибоко вірити у те, про що повідомляє.

Переконувати можна словом і ділом. Тому переконан­ня здійснюють лише в єдності з іншими методами вихо­вання: переконання шляхом бесіди, дискусії, лекції, за допомогою конкретного прикладу, педагогічної ситуації, на основі громадської думки тощо.

Переконання склада­ється:

• з гіпотези (того, що треба довести),

• доказів чи аргу­ментів (того, за допомогою чого доводиться гіпотеза)

• де­монстрації (способу доведення).

Гіпотеза — наукове припущення, яке висувають для пояснення явищ дійсності. Вона має бути чітко сформульованою, позбавленою логічної суперечності, не зміню­ватися в процесі доведення.

Гіпотезами можуть бути теоретичні положення, правила моральної поведінки, життєві факти, явища, події, які ви­магають морального оцінювання. Переконати когось — озна­чає викликати в нього впевненість в істинності гіпотези.

Доказ (аргумент) — думка, істинність якої перевіре­на і доведена. Він має бути чітко сформульований, відпо­відати обговорюваній проблемі.

Демонстрація — логічне розміркування, під час якого із доказів (аргументів) доводять істинність чи хибність гіпо­тези. Аргументування може посилатися на авторитет, базу­ватися на взаємозалежності причин і наслідків, на аналогії. За формою обґрунтування доказ може бути прямим (ґрун­тується на безсумнівному факті, який переконує в істиннос­ті гіпотези) та опосередкованим (істинність гіпотези дово­дять запереченням істинності суперечливого положення).

Ефективність переконуючого впливу залежить від:

• си­ли впливу (визначається аргументами та авторитетом пе­реконуючого),

• знання психологічних рис особи, яку пере­конують (потреби, інтереси, установки, смаки, особливості мислення),

• відповідності інтелектуально-емоційного стану переконуючого і переконуваного в момент взаємовідносин.