- •Правовий статус держави.
- •Сутність державного інтересу.
- •Співвідношення понять «суспільний інтерес», «публічний інтерес», «національний інтерес».
- •Законодавче закріплення категорії «законні інтереси».
- •Правотворчість: співвідношення теорії та практики
- •Сучасний погляд на проблеми тлумачення норм права.
- •Прогалини в праві: умови виникнення та шляхи подолання.
- •2. Шляхи усунення і подолання прогалин у праві
- •Джерела права: поняття, ознаки, види.
- •Правовий звичай та правовий прецедент: теоретико-правовий аналіз та значення для України.
- •Нормативно-правові акти як основні джерела права.
- •Основні концепції взаємодії міжнародного та національного права.
- •Вплив міжнародного права на правову систему України.
- •Юридична практика: поняття, ознаки, види.
- •Процесуальні правовідносини: поняття, склад, види.
- •Форми та способи реалізації норм права.
- •Застосування права: поняття, ознаки, види.
- •Дія права: теорія та практика.
- •Поняття ефективності права. Сучасний погляд на проблеми ефективності права.
- •Застосування права: поняття, ознаки, види.
- •Підстави та форми застосування права.
- •Юридичний процес: поняття, ознаки, структура та види
- •Загальнотеоретична характеристика категорії «зловживання правом».
- •Законодавче закріплення категорії зловживання правом.
- •Загальна теоретико-правова характеристика законності.
- •Правопорядок та його сучасне розуміння.
- •Правова поведінка: проблеми забезпечення.
- •Зловживання владою та зловживання правом: проблеми розмежування.
- •Передумови виникнення і поширення зловживання правом.
- •Законність та дисципліна. Способи забезпечення законності в державному управлінні.
- •Роль прокуратури в забезпеченні законності та правопорядку.
- •Неправомірна поведінка.
- •Правопорушення: причини та ознаки
- •Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •Принципи юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Стадії юридичної відповідальності
- •Поняття, ознаки та функції юридичної відповідальності.
- •Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •Позитивна юридична відповідальність.
Застосування права: поняття, ознаки, види.
Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуаліза ції юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.
Якщо сказати спрощено, то застосування правових норм — це ухвалення на основі норм права рішень у конкретних справах. З погляду формальної логіки це процес, який полягає у підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також ухвалення на цій основі спеціального акта — акта застосування норм права.
Якщо додержання, виконання і використання пов'язані з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється державними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуаціях — громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.
Застосування норм права має місце там, де адресати правових норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів. Можна сказати, що на певному етапі правозастосування підключається до способів безпосередньої реалізації — додержання, виконання, використання.
Випадки правозастосування
Правозастосування виникає тоді, коли потрібно:
• наділити одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покласти на інших суб'єктивних юридичних обов'язків;
• вирішити спір про право — про наявність або міру суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;
• визначити міру юридичної відповідальності правопорушника.
Ознаки застосування норм права.
1. Має владний характер, тому що це діяльність компетентного органу або посадової особи, і лише в рамках наданих йому (їй) повноважень. Серед органів, що застосовують норми права, можна виділити органи юрисдикції — суди (загальні, арбітражні тощо), адміністративні комісії та ін. Наприклад, лише в судовому порядку можливо безперечне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
2. Має індивідуалізований, персоніфікований характер, тому що являє собою вирішення конкретної справи, життєвого випадку, певної правової ситуації на основі норм права. Полягає в «прикладенні» норм права до конкретної особи (персони), конкретних обставин.
3. Має процедурно-процесуальний характер, тому що являє собою офіційний порядок дій, складається з низки стадій.
4. Має творчий, інтелектуальний характер, тому що це завжди інтелектуальна діяльність. Для застосування норм права необхідно свідомо проводити низку дій.
5. Здійснюється на основі норм права.
6. Має юридична оформлений характер — завершується ухваленням спеціального акта (у більшості випадків письмового), який називається актом застосування норм права або правоза-стосовним актом.
7. У своїй результативній частині (правозастосовний акт) завжди відіграє роль юридичного факту, який породжує, змінює або припиняє конкретні правовідносини (наприклад, вступ до шлюбу, розлучення подружжя, усиновлення дитини).
Застосування права може бути позитивним і юрисдикцій-ним.
Позитивне - це те, що здійснюється не з приводу правопорушення, а як обов'язкова умова нормальної реалізації певних регулятивних норм. Наприклад, особа звернулася до органу соціального забезпечення про призначення їй пенсії. Порядок цього призначення регулюється регулятивними нормами, що входять до галузі права соціального забезпечення. Призначення пенсії і буде позитивним різновидом застосування права.
Юрисдикційне - застосування санкцій (тобто охоронних норм) за порушення диспозиції. Прикладом юрисдикційного застосування права є притягнення до кримінальної відповідальності К. за вбивство.
