1. 1. Поняття про трудові ресурси, персонал та їх економічне значення для підприємства.

В вітчизняній економічній науці під трудовими ресурсами розуміються працездатне населення (дійсне і потенційне) на території країни, адміністративної територіальної одиниці або підприємства.

Трудові ресурси поряд з наявними природними ресурсами і засобами виробництва, є складовою частиною продуктивних сил суспільства. Чисельність і структура трудових ресурсів безпосередньо пов'язані з чисельністю населення, його зростанням та віковою структурою, а екон. ефективність їх з такими чинниками, як наявне законодавство, підготовка і розподіл кваліфікованих кадрів, продуктивність праці, заробітня плата, геогр. розміщення, життєвий рівень населення, міґраційні та урбанізаційні процеси тощо.

Згідно з вітчизняним законодавством, до трудових ресурсів належить населення від 16 до 60 pp. для чоловіків і від 16 до 55 pp. для жінок, крім інвалідів І і ІІ груп, а також підлітки та пенсіонери, які працюють [2]. На початок 2009 році трудові ресурси України налічували 35,6 мільйонів осіб, з який 22,3 мільйони належали до економічно активного населення, тобто працювали або були зареєстровані у центрах зайнятості [4; 368]

За віком 91,2% трудових ресурсів належали до категорії людей працездатного віку: жінки — з 16 до 55 років, чоловіки — з 16 до 60 років. 8,7% працюючих були пенсійного віку — це близько 35% усіх пенсіонерів. І лише 0,1% трудових ресурсів припадав на підлітків. У структурі трудових ресурсів, як і в населенні загалом, жінки переважають над чоловіками — 51% у порівнянні з 49% [4; 371].

Структура трудових ресурсів за такими критеріями як вік, освіта, кваліфікація, зайнятість у певних галузях народного господарства знаходиться у взаємній залежності з рівнем соціального та економічного розвитку країни.

Розглянемо, як змінилась структура зайнятості населення України за 2004-2009 роки [4; 372, 4; 388].

Структура зайнятості населення України за видами економічної діяльності

Таблиця 1. 1

№	Галузь народного господарства	Частка у загальній зайнятості, %		Динаміка струк-тури, 2009/2004,%
		2004	2009
1.	Усього зайнято	100	100
2.	Сільське, лісове господарство, рибальство та мисливство	18,5	16,6	84,3
3.	Промисловість	25,8	20,6	70,5
4.	Будівництво	4,8	4,8	100,0
5.	Торгівля, послуги ремонту, готелі та ресторани	11,3	19,4	257,8
6.	Транспорт і зв’язок	6,7	6,9	103,0
7.	Фінансова діяльність	1,5	1,8	120,0
8.	Державне управління	5,5	5,3	96,4
9.	Освіта	9,7	8,4	78,5
10.	Охорона здоров’я та соціальна допомога	7,5	6,7	89,3
11.	Інші види економічної діяльності	8,7	9,5	109,2

З наведених у таблиці 1.1 даних можна зробити висновок, що протягом 2004-2009 років структура зайнятості змінилася дуже суттєво. Зокрема, різко зросла питома вага населення, зайнятого у сфері послуг — в торгівлі, підприємствах громадського харчування, готельному бізнесі. Натомість, зайнятість у промисловості скоротилась майже на третину. Продовжилося зменшення кількості зайнятих у сільському господарстві і, меншою мірою — у соціальній сфері.

Зазначені тенденції по-різному виявляються в окремих регіонах України, в залежності від ступеня розвитку і спеціалізації господарства. Зміни, що відбуваються є характерними для суспільств, що є перехідними між індустріальними та постіндустріальними. Здійснивши цей перехід, Україна отримає структуру зайнятості, характерну для більшості розвинених країн світу, а саме — низький відсоток населення, зайнятого у матеріальному виробництві (промисловість, сільське господарство, будівництво), та висока частка осіб, задіяних у сфері послуг.

Поняття про трудові ресурси використовується по відношенню до макроекономічного рівня, тоді як на рівні підприємства його відповідником виступає поняття «персонал».

Персоналом підприємства є постійний склад працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи. Крім постійних працівників, у виробничій діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі трудового договору (контракту) [6; 68].

Персонал окремих підприємств є складовою трудових ресурсів країни в цілому. З поліпшенням організації і використання персоналу на підприємствах пов’язане вирішення основних проблем суспільства. Зростають масштаби та продуктивність виробництва в країні і, як наслідок, — рівень зайнятості та життя населення. [22; 228].

Значення персоналу на окремому підприємстві є надзвичайно важливим, навіть якщо його діяльність забезпечується використанням автоматизованого обладнання і вирішальним, якщо підприємство займається наданням послуг. Головними чеснотами персоналу на сучасному підприємстві вважаеється креативність, сприйняття інновацій, професійність та працелюбність. Відповідно, головним завданням керівництва у сфері управління персоналом є підбір робітників з відповідними якостями і, чим в Україні часто нехтують, — створення для них таких умов праці, що дають можливість розкритися потенціалу кожного співробітника.

Виробничий персонал підприємства формується і змінюється під впливом внутрішніх (вид продукції, технологічний процес, організація виробництва) і зовнішніх факторів (навколишнє середовище, законодавчі та психологічні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Зовнішній фактор має великий вплив на макроекономічну ситуацію на відповідній території. Вона характеризується такими параметрами, як чисельність активного (працездатного) населення, його освітній рівень, наявність робочої сили, рівень зайнятості, можливий резерв робочої сили. У свою чергу, ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів [13; 86].