Гігієнічне дослідження типу "комплекс чинників – показник здоров'я"

Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища

Гігієнічний опис поширення чинників, що відібрані

(кількісна оцінка, визначення тривалості та умов впливу на організм)

Визначення найбільш чутливого показника здоров'я для дослідної групи населення

Збирання даних для розрахунку визначеного показника здоров'я та його розрахунок

Оцінка багатофакторного зв'язку між різними етіологічними чинниками та показниками здоров'я за допомогою методів математичного моделювання

Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності

Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища

Гігієнічний опис поширення чинників, що відібрані

(кількісна оцінка, визначення тривалості та умов впливу на організм)

Складання переліку адекватних показників здоров'я та вибір дослідної групи населення

Збирання даних для розрахунку показників здоров'я, що визначені

та їх розрахунок, визначення індексу здоров'я

Оцінка багатофакторного зв'язку між різними етіологічними чинниками

та по­казниками за допомогою методів математичного моделювання

Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності

Оцінка рівня здоров'я населення

Обґрунтування ”нормованого” прогнозу зміни рівня здоров'я населення

Установлення пріоритетного переліку чинників навколишнього середовища

Розробка та впровадження профілактичних заходів

Оцінка ефективності профілактичних заходів

Речовина

Вміст у воді, ГДК

Хвороба

Клінічна картина

Поліхлоровані

біфеніли (ПХБ)

Природні води: чисті – до 0,5 нг/л; помірно забруднені – 0,5-50 нг/л; абруднені –

понад 50 нг/л

Юшо

(масляна хвороба)

Вперше зареєстрована в м. Кюсю (Японія). Захворіли 1000 осіб, які вживали олію з рису, обробленого ПХБ. Клінічні ознаки: блювання, нудота, слабкість, гіперкератоз шкіри, хлоракне, бронхіт, гепатит, неврологічні порушення. ПХБ долають трансплацентарний бар'єр і потрапляють у грудне молоко. Тому в жінок, які перехворіли під час вагітності, народжувалися діти з проявами хвороби Юшо. ПХБ справляють канцерогенний вплив.

Свинець

(Рb)

Підземні води – 0,1- 20 мкг/л;

поверхневі – 0,3-5 мкг/л.

ГДК – 0,03 мг/л

Сатурнізм

Загальна слабкість, погіршання апетиту, тремор кінцівок, схуднення, неприємний присмак у роті, свинцева облямівка на яснах, біль у животі, ознаки анемії. Згодом парез, параліч, порушення гемопоезу, енцефалопатія, хронічна гепато-нефропатія, анорексія, “свинцеві коліки”. Існує кореляційна залежність між частотою розумової відсталості у дітей, смертністю від раку нирок та лейкемії.

Кадмій

(Cd)

Природні води – 0,05-1 мкг/л, у природних БГХП – до 10 мкг/л

ГДК – 0,001 мг/л

Ітай-ітай

Виявлено вперше в Японії (у м. Фуку, префектура Тояма), де рисові поля зрошували водою з річки Джинцу, в яку скидали промислові стоки, що містили Сd. Зареєстровано 3000 хворих. Добове надходження Сd в організм сягало 300 мкг і більше. Сd – антагоніст Са, Se, Fе, Zn, Со. У патогенезі – дисфункція проксимальних відділів ниркових канальців унаслідок відкладення кадмію, що призводить до надмірної втрати через нирки мінеральних елементів кісткової тканини. Хвороба виявлялася сильним болем у ногах і попереку внаслідок остеомаляції та остеопорозу, які сприяли множинним переломам кісток (особливо плечових, ліктьових, тазових і стегнових, ребер тощо) та виникненню деформацій скелета. Супроводжувалася залізодефіцитною гіпохромною анемією, канальцевою дисфункцією нирок, порушенням функцій підшлункової залози й ентеропатією. Кадмію властиві тератогенні, мутагенні та канцерогенні ефекти.

Миш'як

(As)

Підземні води – 0,002-0,8 мг/л; поверхневі – 0,003-10 мг/л

ГДК – 0,05 мг/л

Ратицева (копитна) хвороба

Вперше випадок масового отруєння внаслідок вживання для пиття води із законсервованої шахти, де видобували миш'якову руду, був зареєстрований у Челябінській області . Вміст миш'яку у воді сягав 3-6 мг/л. Спостерігаються нудота, блювання, погіршення апетиту, головний біль, гіперкератоз, дерматити, випадання волосся, ламкість нігтів, неврит, параліч, погіршення тактильної чутливості, порушення зору, ураження печінки. Підвищується захворюваність на рак.

Хром

(Cr)

Природні води – 0,001-0,012 мг/л; у природних БГХП – до 0,1 12 мг/л. ГДК: Сг⁶⁴ – 0,05 мг/л, Сг³⁺– 0,5 мг/л

Найбільшу небезпеку становить Сr⁶⁺, який спричиняє алергенну, мутагенну та канцерогенну (рак стравохода) дії. У разі контакту зі шкірою та слизовими оболонками призводить до виникнення виразок і дерматитів. Досить небезпечний за інгаляційного надходження (рак легень, передміхурової залози, верхньощелепних пазух).

Речовина

Вміст у воді, ГДК

Хвороба

Клінічна картина

Ртуть

(Hg)

(неорганічні

та органічні сполуки)

Природні води– 0,001-0.1 мкг/л; у природних

БГХП – 1-5 мкг/л,

інколи 30-50 мкг/л.

ГДК

ртуті неорганічної – 0,0005 мг/л

Хвороба Мінамата (етіологічний чинник – метил-ртуть)

Ртуть – протоплазматична отрута, що блокує ЗН-групи тіолових ензимів, справляє нейротоксичний, нефротоксичний, гепатотоксичний, гонадотоксичний, ембріотоксичний і мутагенний вплив, впливає на репродукгивний функцію та ендокринну систему. Хвороба Мінамата вперше зареєстрована в 1953–1956 рр. у Японії, у мешканців затоки Мінамата. Концентрація ртуті у воді затоки становила 80-660 мкг/л. Захворіло 130 осіб, із них – 22 немовлят. У 1964 – 1965 рр. у префектурі Ніїгата вздовж річки Агано захворіло 180 осіб, з яких 52 загинули.

Тригаломстани

(ТГМ)

Утворюються у воді у разі її хлорування внаслідок взаємодії активного хлору з аліфатичними вуглеводнями. ГДК: ТГМ - 0, 1 мг/л, хлороформ – 0,06 мг/л, дибромхлорметан – 0,01 мг/л

Загально токсична дія проявляється ураженнями печінки і нирок, нсйротоксичними і кардіотоксичними ефектами. Властива канцерогенна дія – хлороформ і бромдихлорметан, за даними МАІР*, належать до канцерогенів групи 2Б.

Діоксини: тетрахлордибензо-діоксини (ТХДЦ)

та дибензофурани

(ТХДФ)

Утворюються в разі хлорування води, яка містить феноли, гумі-нові та фульвокисло-ти і лігніни. Можуть надходити разом зі стічними водами деяких підприємств хімічно-го синтезу. ГДК у перерахунку на 2,3,7,8-ТХДД – 20 пг/л

2,3,7,8-ТХДД – одна з найбіль токсичних речовин (у 2000 разів токсичніша за стрихнін). У 1990 р. діоксини виявлено в річковій та питній воді у м. Уфі (Росія), куди вони потрапили зі стічними водами і поверхневими стоками з території заводу “Хімпром”.

Отрута політропної дії: спостерігаються хлоракне, ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, порушення жирового та вуглеводного обміну. Справляють канцерогенний вплив. Надзвичайно стабільні.

Поліциклічні

ароматичні вуглеводні

ГДК 3,4-бензпірену – 0,01 мкг/л

Загальнотоксична дія є політропною: ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, системи кровотворення. Справляють канцерогенний вплив.