46. Загальна характеристика та система злочинів у сфері господарської діяльності.

Об'єднуючи в VII розділ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі по тексту КК) злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності, законодавець виходить із спільності їх родового об'єкта, яким є правомірна господарська діяльність .

Безпосереднім  об'єктом  цих  злочинів  - правомірна господарська діяльність в певній сфері, що порушується конкретним злочином. При вчиненні деяких злочинів у сфері господарської діяльності шкода заподіюється крім основного ще і додатковому безпосередньому об'єкту. Так, наприклад, безпосереднім об'єктом такого злочину, як випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст.227 КК), є порядок забезпечення випуску доброякісної продукції, а додатковим можуть виступати життя або здоров'я споживача.

З об'єктивної сторони більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються шляхом дії (наприклад, фіктивне підприємництво (ст.205 КК), протидія законній господарській діяльності (ст. 206 КК), контрабанда (ст.201 КК) тощо). Окремі злочини можуть виразитися тільки у бездіяльності - «ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст.212 КК) тощо).

Велику частину злочинів у сфері господарської діяльності слід віднести до злочинів з формальним складом. Тому такі злочини необхідно вважати закінченими незалежно від настання наслідків, тобто з моменту вчинення вказаних у законі дій. Так, виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту чи збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї (ст.199 КК) є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій, а не з моменту настання негативних наслідків через ці дії.

Серед злочинів у сфері господарської діяльності є злочини з так званим матеріальним складом, тобто такі, для об'єктивної сторони яких необхідно встановити не тільки суспільне небезпечне діяння, а й настання шкідливих наслідків, це, наприклад, доведення до банкрутства (ст.219 КК).

Відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності законодавець пов'язує з розміром предмета злочину. Так, відповідальність за порушення законодавства про бюджетну систему України настає тільки тоді,  коли предметом цього злочину були бюджетні кошти у великих розмірах.

Більшість диспозицій статей, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, є бланкетними, тому встановлення ознак об'єктивної сторони цих злочинів передбачає звернення до низки законодавчих та інших нормативних актів інших галузей права — наприклад, господарського, банківського, митного, податкового, валютного тощо.

Суб'єктивна сторона злочинів, які вчиняються у сфері господарської діяльності, характеризується умисною формою вини. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони деяких складів є наявність мотиву та мети. Так, відповідальність за розголошення комерційної або банківської таємниці (ст.232) настає тільки тоді, коли це діяння вчинене з ко­рисливих чи інших особистих мотивів. Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, утво­рюють злочин за наявності спеціальної мети — розголошення чи іншого використання таких відомостей.

Суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності можуть бути особи, які досягли 16-річного віку. На підставі прямої вказівки закону суб'єкт деяких злочинів — спеціальний (службова особа, платник податків, засновник, власник суб'єкта господарської діяльності та інші).

З’ясування зазначених об'єктивних та суб'єктивних ознак дозволяє сформулювати поняття злочинів у сфері господарської діяльності. Це умисне суспільно-небезпечне діяння (дія або бездіяльність), передбачне Розділом УІІ КК України, що заподіює шкоду, правомірній господарській діяльності в різних її сферах.

Залежно від видового об'єкта посягання, злочини, які вчиняються у сфері господарської діяльності можуть бути таких видів: 1.  Злочини у сфері кредитно-фінансової, банківської та бюджетної систем України (ст.ст. 199, 200, 201, 204, 210, 211, 212, 212-1 і 216). 2.   Злочини у сфері підприємництва, конкурентних відносин та іншої діяльності господарюючих суб'єктів (статті 203-1, 205, 206, 209,209-1, 213, 229, 230, 231 і 232).

3.   Злочини у сфері банкрутства (стаття 219).

4.   Злочини у сфері використання фінансових ресурсів та обігу цінних паперів (статті 222, 223-1, 223-2, 224, 232-1, 232-2).

5.   Злочини у сфері обслуговування споживачів (стаття 227).    6.    Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна (стаття 233).

47. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї.

Підробка грошей та інші незаконні операції з підроб­леними грошима посягають на кредитно-фінансову та еко­номічну систему України, добробут народу. Отже об’єктом цього злочину можна визначити кредитно-фінансову та еко­номічну систему України.

Таке посягання заподіює у фінансово-кредитній та еко­номічній сфері велику шкоду тому, що у ринковій економіці вся сукупність господарських зв'язків реалізується через механізм системи вартісних відносин. Гроші у процесі товарообліку не тільки підтверджують су­спільне значення витрат на виробництво товару, а й визнача­ють відповідність даного товару суспільним потребам. Та­ким чином, гроші виступають не лише втіленням вартості при обміні, а й визначенням їх кількісного виміру у конкрет­ному товарі. Гроші використовуються як еквівалент при об­міні товарів, тому, що вони: а) є законним платіжним засо­бом, декларованим державою як гроші; б) кількісно обмеже­ні в обігу, а право емісії належить тільки державі; в) можуть легально обмінюватися на різні товари.

Створення в Україні остаточно сформованої грошової системи з постійною національною валютою вимагає засто­сування всіх необхідних заходів її захисту.

Для притягнення до кримінальної відповідальності за підробку грошей чи цінних паперів не має юридичного значення спосіб їх виготовлен­ня. Склад злочину утворює будь-який спосіб, якщо він дає змогу досягти злочинної мети - збуту підробних купюр чи паперів.

Грубе, невдале підроблювання, яке розраховане на передачу таких фальшивок неосвіченим особам чи особам з фізич­ними вадами, утворює склад іншого злочину - шахрайства (ст. 190 КК).Адже такі гроші не можуть довгий час перебувати в обізі, подібний обман достатньо швидко розкриється самим потерпілим при більш детальному їх розгляді. В цьому випадку шкода завдається не кредитно-грошовій системі держави, а власності потерпілого.

Зацікавлюють випадки, коли суб’єкт злочину надає частинам купюри чи декількох окремих купюр виду єдиного цілого – єлиної купюри. Це може бути монтаж, коли з двох, трьох дефектних, ветхих банкнот виготовляють одну гарну, придатну для використання грошову банкноту. Не дивлячись на часткову підробку грошового знака, такі дії складу злочину, передбаченого статтею 199 КК України не утворюють, оскільки як правило ступінь підробки грошового знака достатньо низка, тому зростання грошової маси не відбувається. Подібні гроші є неплатоспроможними. Їх реалізація утворює склад шахрайства (ст.190 КК УКраїни), оскільки винний заволодіває майном шляхом обманого вручення підробних грошових знаків, які не є платіжним засобом.

Склад шахрайства буде утворювати й розшарування суб’єктом однієї дійсної банкноти з наступним домалюванням недостатніх елементів, з метою збуту частково підробленого грошового знака. Однак й тут виникають певні складнощі, які обумовлюється тим, що виготовлені грошові знаки є фальшивими лише на половину, адже одна зі сторін через підробку є неплатоспроможною. Оскільки емісія купюри вже врахована державою, то при збуті однієї частинини такої купюри поєднаною із підробною частиною, за думкою деяких вчених, це не може спричинити реальної шкоди грошовій системі державі, а відтак подібні дії дії будуть утворювати склад шахрайства. Проте якщо за такою системою виготовляються декілька (два та більше) грошових знаків, в яких є достатня схожість з оригіналом, то їх збут спричиняє зростання грошової маси, внаслідок чого спричиняється шкода грошовій системі держави. Такі дії можуть кваліфікуватися за ст.199 КК України. Таким чином при оцінці фактів виготовляння підробних грошових знаків шляхом їх розшарування та наступного домалювання іншої відсутньої частини з метою їх наступного збуту, для вірної кваліфікації необхідно встановлювати ступінь схожісті кожного реалізованого грошового знака з оригіналом.

Також за думкою деяких вчених, якщо якість зображення однієї підробної сторони грошового знака відповідає умовам, за яких подібні грошові знаки можуть знаходитись в обігу, а якість іншої сторони підробного грошового знака викоючає таку можливість, такі дії утворюють реальну сукупність ст.199 та ст.190 КК України.

Однак на нашу думку одночасна наявність двох перелічених факторів виключає вільний та більш-менш довгий час обігу такого грошового знака в фінансовій системі держави, а значить не може спричинити їй шкоду. Відтак подібні дії слід кваліфікувати за ст.190 КК України.

Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченому ст.199 КК України, може виражитися в наступному.

Виготовлення підробних грошей є створення будь-яким способом повністю чи частково фальшивих предметів цього злочину.

Зберігання – це утримання предмету цього злочину у володінні суб’єкта злочину: при собі, в приміщенні, в іншому відомому суб’єктові злочину місці.

Придбання – набуття предметів злочину суб»єктом злочину у свою власність: купівля-продаж, обмін, дарування тощо.

Перевезення – переміщення суб’єктом предметів злочину через певну територію за допомогою будь-якого транспортного засобу.

Пересилання - переміщення суб’єктом предметів злочину, без безпосередньої участі останнього (поштові або багажні відправлення).

Ввезення в Україну – потрапляння на територію нашої держави предметів злочину за допомогою транспортних засобів за безпосередньою участю суб’єкта злочину.

Збутом підробних грошових знаків чи цінних паперів є випуск їх в обіг як особою, що їх виготовила, так і тією особою, яка їх не підробляла, не виготовляла, незалежно від того, звідки вони до неї потрапили, але за умови, що ця особа усвідомлювала факт випуску в обіг підробних грошей.

Підробкою грошових знаків буде і фальсифікація грошової купюри меншої цінності на купюру більшої цінності, наприк­лад, купюри цінністю в 10 гривень на купюру в 100 гривень.

Предметами фальшування можуть бути:

- державні казначейські білети і білети Національного банку України;

-        розмінні металеві монети;

-         іноземна валюта;

-         державні цінні папери (акції, облігації, векселі, серти­фікати та ін.) - ст.2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006  № 3480-IV.

Суб’єктом цього злочину, є фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла шістнадцяти років.

Суб’єктивна строна. Підробка грошей або цінних паперів, а також їх збут є злочином умисним, оскільки підробка грошей вчиню­ється з метою випуску їх в обіг. Підробка грошей чи цінних паперів з іншою метою, наприклад, для колекції, демонстра­ції своєї майстерності складу злочину не утворює. Частина 2 ст. 199 КК передбачає підвищену відпові­дальність у випадках вчинення цього злочину:

-        за попередньою змовою групою осіб (діяння вчинення двома або більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення (див. ч.2 ст.28 КК України));

-      особою, раніше судимою за виготовлення чи збут під­роблених грошей чи цінних паперів (за наявності судимості за попередній злочин, яка не знята чи не погашена в установленому законом поряду);

-        у великому розмірі.

Особливо кваліфікований склад цього злочину (ч.3) передбачає відповідальність за вчинення цього злочину організо­ваною групою або в особливо великому розмірі.

Згідно з приміткою до ст. 199 КК підробка грошей чи інші незаконні операції, відповідальність за які передбачена ст. 199 КК, вважаються вчиненими у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян; в особливо великому розмірі - якщо сума підробки у чотириста і більше разів пе­ревищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Карається виготовлення, зберігання, придбання, пере­везення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї:

за ч. 1 ст. 199 КК - позбавленням волі на строк від трьох до семи років; за ч. 2 ст. 199 КК - позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років; за ч. З ст. 199 КК - позбавленням волі на строк від вось­ми до дванадцяти років з конфіскацією майна.