Понятійно-термінологічний апарат*

Природничі науки

Суспільні науки

Технічні науки

Географія

Галузеві географічні науки

Інтегральні географічні науки

Науки про Землю

Фізична географія

(Природнича географія)

Суспільна географія

Соціальна географія

Економічна географія

Землезнавство

(Загальне землезнавство)

Ландшафтознавство

Палеогеографія

Військова географія

Медична географія

Географічна оболонка

Ландшафтна оболонка

* В цій та наступних темах базові (обов’язкові) для знання поняття і терміни позначено жирним шрифтом, додаткові – нежирним шрифтом.

Рекомендована література Основна література

1. Багров Н.В. География в информационном мире. – К.: Лыбидь, 2005. – 184 с.

2. Григорьев А.А. Закономерности строения и развития географической среды. – М.: Мысль, 1966. – 382 с.

3. Маринич О.М. Географія/Географічна енциклопедія України: УРЕ, 1989. - Т.1. – С. 249-251.

4. Маринич О.М. Географія/Екологічна енциклопедія: УРЕ, 2006. - Т.1. – С. 199-200.

5. Шаблій Олег. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. Львів: львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. – 744 с.

Додаткова література

1. География: Научно-популярная энциклопедия. – М.: ЗАО «РОСМЭН-ПРЕСС», 2006. – 624 с. – (Современная иллюстрированая энциклопедия).

2. Забелин И.М. Мудрость географии М.: Просвещение, 1986. - 192 с.

3. Мир географии: география и географы. Природная среда/Редкол.: Рычагов Г.И. и др. – М.: Мысль, 1984. – 367 с.

4. Руденко Л.Г. Проблема формування і використання просторових даних і завдання географії./Географія в інформаційному суспільстві. – К.:Видавництво географічної літератури «Обрій». - Т.1., 2008. С. 257-260.

5. Рудницький С. Нинішня географія…1905.

6. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. – М.: Просвещение, 1980. – 269 с.

Тема 2. Землезнавство як наука

В історії уявлень про Землю і Всесвіт неабияку роль відіграло землезнавство (землезнання), формування якого розпочалося з часу організації перших масштабних морських експедицій (від XIV-XV століття до н.е.) та довготривалих мандрівок суходолом. Своєрідну революційну роль у розвитку землезнавства відіграли такі видатні натуралісти як Б. Вареніус (автор «Загальної географії», в якій вперше було зазначено, що предметом географії є «земноводна куля» і що географію слід поділяти на загальну й регіональну), О. Гумбольдт (в узагальнюючій праці «Космос» автор сформував ідеї про матеріальність і єдність природи, взаємопов’язаність явищ і процесів, зональність рослинного покриву на Землі), К Ріттер (автор всесвітньовідомої праці «Die Erdkünde», - «Землезнавство», в якій географія розглядається як наука, що пояснює процеси і явища; дослідник впритул підійшов до ідеї ландшафту та гуманістичного спрямування у природознавчих дослідженнях), В.В. Докучаєв (автор генетичного ґрунтознавства та вчення про географічні зони). Засади землезнавства також були закладені А.О. Григор’євим і С.В. Калесником (перша половина ХХ століття). Значну роль у формуванні землезнавства також відіграли українські вчені – П.А. Тутковський, А.М. Краснов, П.І. Броунов, К.І. Геренчук, М.В. Багров, В.О. Боков, В.М. Пащенко, І.Г. Черваньов.

Землезнавство займає належне місце серед природничих наук і зокрема блоку наук про Землю, до якого належать геофізика (фізика Землі, фізика атмосфери, метеорологія…), геохімія (геохімія процесів міграції, геохімія систем…), геологія (мінералогія, петрографія, динамічна геологія, гідрогеологія, інженерна геологія, морська геологія…), гірничі науки (гірнича механіка, маркшейдерія, гідрогеомеханіка…), геодезія (початкова геодезія, вища геодезія, геодезична гравіметрія, космічна геодезія, топографія…), фізична географія.

Землезнавство, як одна з фізико-географічних наук, вивчає загальні закономірності структури, складу, динаміки та розвитку ландшафтної оболонки, а також геокомплекси (природні територіальні комплекси, ландшафти) глобального масштабного рівня. Це означає, що з методологічної точки зору, тобто своєрідних засад стратегії розвитку цієї науки, об’єктом землезнавства є геокомплекси глобального рівня, першочергово, – ландшафтна оболонка, предметом землезнавства є загальні закономірності структури, складу, динаміки та розвитку ландшафтної оболонки.

Методологічні особливості землезнавства полягають у його історизмі (порівняльно-історичному підході, де розглядаються природні процеси і явища з позицій зміни їх в часі), генетизмі або генетичному підході (сформовані у ландшафтній оболонці об’єкти, певні природні процеси і явища обов’язково мають певне походження, певні фактори формування тих об’єктів, які розглядаються), уніформізмі (все у ландшафтній оболонці взаємопов’язане) та цілісності (зміна однієї складової ландшафтної оболонки веде до змін інших складових), емерджентності (властивість, яка є характерною для цілого і нехарактерною для окремих складових, це непередбачуваність змін, поява нових, раніше не зафіксованих властивостей, що формуються у ландшафтній оболонці), синергізмі (наявність самоорганізації в ландшафтній оболонці).

Нові знання, в тому числі й у землезнавстві, потребують не лише певної «стратегії» у своїх дослідженнях, - методології, але й конкретних дослідницьких шляхів, певної «тактики», тобто методів дослідження, які можуть бути загальнонауковими, зокрема емпіричними (метод спостережень), логічними (порівняльний метод), теоретичними (метод моделювання) і спеціальнонауковими (для прикладу, – метеорологічними, гідрологічними, палеогеографічними, дистанційного зондування).

В системі підготовки географа, вчителя географії, гідролога тощо землезнавство відіграє особливо важливу роль, оскільки знання з цієї науки формують матеріалістичний світогляд людини, закладають основи знань про місце нашої планети у Сонячній системі і загалом у Всесвіті, особливості та наслідки обертальних рухів Землі, специфіку приповерхневої частини Землі, - ландшафтної оболонки як середовища розвитку людства.