- •1. Предмет і завдання курсу
- •2. Українська літературна мова та її норми
- •3. Стилі сучасної української літературної мови
- •4. Вимоги до тексту документа.
- •У протоколах зазначають такі відомості:
- •Реквізити витягу:
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.1 Категорія роду іменників
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.2 Рід невідмінюваних іменників
- •2 Особливості відмінкових закінчень іменників
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.3 Категорія числа іменників
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •У знахідному відмінку іменники іі відміни можуть мати:
- •3 Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні
- •4 Особливості відмінювання складних слів іменників
- •1 Прикметники у професійному мовленні. Ступені порівняння якісних прикметників
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Творення ступенів порівняння прикметників
- •2 Творення і вживання відносних і присвійних прикметників
- •Тема: особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні
- •Види дієслів
- •Безособові дієслова.
- •Тема: особливості використання числвників у професійному мовленні.
- •Відмінювання і правопис числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Виконання вправ
- •Тема: особливості використання займенників у професійному мовленні
- •Виконання вправ
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •2 Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови 2.1 Прийменник по- Прийменник по в українській мові поєднується лише:
- •2 Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови 2.2 Прийменник в- Російські словосполучення з прийменником -в українською мовою передаються:
- •2.3 Прийменник при-
- •3 Чергування прийменників (з, зі, із, зо, у, в)
- •Чергування прийменників у – в
- •4 Особливості використання сполучників у професійних текстах
- •Тема: Велика літера у документах
- •2 Правопис прізвищ, імен, творення та правопис імен по батькові
- •3 Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •4 Географічні назви в документах. Правопис географічних назв
- •5 Відмінювання географічних назв
- •6 Скорочування слів і словосполучень
- •7 Лексичні та графічні скорочення
- •Тема: Книжні й урочисті слова у професійному мовленні
- •2 Іншомовна лексика у професійному мовленні
- •3 Терміни та професіоналізми у діловому мовленні Термінна лексика
- •Професійна лексика
- •4 Неологізми у діловому мовленні
- •4 Неологізми у діловому мовленні
- •5 Пароніми у професійному мовленні
- •6 Синоніми, парафрази та евфемізми у документах
4 Географічні назви в документах. Правопис географічних назв
Географічні назви поділяються на власні й невласні. Невласні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора, хребет, долина, річка, море, озеро, яр. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізовані реальні об’єкти: Київ, Запоріжжя, Одеса, Чернівці, Дніпро, Псьол, Карпати, Альпи, Байкал. Чимало географічних назв передається словосполученням: Великий Токмак, Західна Європа, Мінеральні Води, Сухий Яр, Біла Церква, мис Доброї Надії.
Географічні назви здебільшого транслітеруються: Алмати (Яблуневе), Аюдаг (Ведмідь-гора), Неаполь (на полі).
Перекладаються тільки:
а) номенклатурні назви (родові поняття): гора, затока, море, океан (Чорне море);
б) слова на позначення сторін світу, що входять до складу власних назв: Північна Буковина, Західний Сибір, Південний Буг.
Правопис географічних назв
Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції.
Російська літера Е передається:
1. Через е
після приголосних: Верхоянськ, Новочеркаськ, Зеленогорск, Воронеж, Лена.
2. Через є на початку слова: Євпаторія, Єнісей, Європа, Єреван;
після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєво, Посьєт;
після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) у суфіксах -єв, -єєв: Лежнєво, море Лаптєвих, але: Плещеєво, Ржев, Мис Рем’янцева;
коли російському е основи відповідає в аналогічних основах українське і: Бєженецьк, Бєлгород, Благовєщенськ, Орєхово-Зуєво.
3. Через і
в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською: Піщане, Біла Церква, Стрілка.
Російська літера Е передається:
1. Через йо
на початку слова та в середині, коли воно означає сполучення й+о: Йолкіно, Соловйово.
2. Через ьо
в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з -о: р. Оленьок, мис Держньова , але: р. Березова, Орел.
3. Через о
під наголосом після -ч, -щ: Рогачово, Сичовка, Щолкіно.
Російська літера И передається:
1. Через і:
на початку слова: Іркутськ, Іжевськ, Іваново;
після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, ц):Челябінськ, Ніжин, Австрія;
у кінці невідмінюваних назв: Сочі, Батумі, Сухумі.
2. Через ї
після голосного й при роздільній вимові: Кутаїсі, Троїцьк, Мар’їно.
3. Через и
після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними: Жигалово, Нальчик, Щигри;
у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для російської та української мов: Дмитрове, Михайлове, Гаврилово;
у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Липецьк;
у префіксі -при: Приморськ, Приволжя;
у суфіксах -ик, -ич, -ищ: Зимовники, Боровичі, Осиповичі, Углич;
у закінченні географічних назв, уживаних у множині: Березники, Валуйки;
у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них: Новосибірськ.
Прикметникові закінчення географічних назв передаються:
1. -ий, -ой - через -ий: Грозний, Донський;
2. -ий після твердого приголосного – через -ий: Великий Устюг, після м’якого - через -ій: Нижній Тагіл.
3. –ая – через -а; -яя – через -я: Зелена Пристань, Нижня Тунгуска.
4. -ое – через -е; -ее – через -є: Бологе, Крайнє.
5. -ие, -ие – через -і: Нові Ключі, Набережні Човни, Карські Ворота.
Російські назви з кінцевими -ово, -ево, -ино передаються через -ово, -єво, -іно (-їно), після шиплячих – -ино: Внуково, Бородіно, Пушкіно, Мар’їно, Рощино.
Апостроф пишеться:
в географічних назвах після б, п, в, м, ф, г, к, х, р перед я, ю, є, ї: В’язники, П’ятихатки, Дем’янськ, Ак’яр, Гур’єв.
Апостроф не пишеться:
перед йо: Муравйово, Соловйово.
М’який знак пишеться в географічних назвах після д, т, з, с, ц, л, н:
перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Угольє;
перед приголосним: Клязьма, Львів;
у кінці слів: Гомель, Сімфереполь, Тянь-Шань.
Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ.
У географічних назвах, які мають в російській мові основу на приголосний (крім б, п, в, м, ф, р) і закінчення -ье, відбувається подвоєння приголосних: Запорожье – Запоріжжя, Полесье – Полісся, Закавказье – Закавказзя. Але Приазов’я, Причорномор’я.
