6 Синоніми, парафрази та евфемізми у документах

Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов’язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови.

Точність і виразність змісту документа часто залежить від того, наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон.

Синоніми за своїм значенням об’єднуються у синонімічні ряди, до яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості.

Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності у значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати – аналізувати.

Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати, жінка – дружина, йти – крокувати, родина – сім’я; семантичні – що мають відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж.

У кожному конкретному випадку слід вибирати саме те слово і поставити його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово "одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання.

Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі досить часто вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому підприємстві/; працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник, науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий співробітник/.

Усі три слова позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання.

Досить часто при перекладі з російської мови слід пам’ятати, що до одного слова у російській мові в українській існує цілий синонімічний ряд /два і більше відповідників/.

Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник, замісник.

/заступник – це офіційна назва постійної особи; замісник – це людина, що тимчасово виконує чиїсь обов’язки/. Російському слову "положение" в українській мові відповідає три слова: положення, становище, стан . " Положення " – це зведення правил, законів. /"Положення про вибори"/, наукове твердження /основні положення фізики/, спосіб розміщення тіла в просторі /вертикальне положення/. "Стан" – це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент /стан фінансів, стан хвороби/. "Становище" – це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства /міжнародне становище, офіційне становище, знайшли вихід із становища/.

Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток – досягнення – завоювання, процент – відсоток, буква – літера, алфавіт – азбука – абетка.

Слід пам’ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного походження: контракт – угода, аргумент – доказ – підстава, домінувати – переважати, координувати – погоджувати, фіксувати – записувати, шеф – керівник і под.

При складанні документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів:

1) не допускається взаємодія абсолютних синонімів (примірник – екземпляр, процент – відсоток );

2) не допускається взаємозаміна синонімів, особливо коли одне слово є запозиченим, а інше власне українським (пріоритет – першість, дефект – недолік, вада );

3) слова слід використовувати з точним урахуванням відтінків значень: відносини (економічні, виробничі) – стосунки (дружні, з організаціями); сьогодні , тепер, нині (виражають теперішній час) – зараз (цієї миті) .

Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз ) – описових зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називаються не прямо, а описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади: автобіографія – відвідував, працював; характеристика – виконує сумлінно; має високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці – парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне золото, сіль – біла смерть.

Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми – описові вислови, які пом’якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер. Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється нейтральним. Так, у протоколах до слів п’яний, п’яниця, пиятика добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп’яніння.

Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна пом’якшити такими висловленнями: Просимо не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.