- •1. Предмет і завдання курсу
- •2. Українська літературна мова та її норми
- •3. Стилі сучасної української літературної мови
- •4. Вимоги до тексту документа.
- •У протоколах зазначають такі відомості:
- •Реквізити витягу:
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.1 Категорія роду іменників
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.2 Рід невідмінюваних іменників
- •2 Особливості відмінкових закінчень іменників
- •1 Граматичні категорії іменників у фаховій мові 1.3 Категорія числа іменників
- •У родовому відмінку однини іменники іі відміни можуть мати закінчення –а, -я; -у, -ю
- •У знахідному відмінку іменники іі відміни можуть мати:
- •3 Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні
- •4 Особливості відмінювання складних слів іменників
- •1 Прикметники у професійному мовленні. Ступені порівняння якісних прикметників
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Творення ступенів порівняння прикметників
- •2 Творення і вживання відносних і присвійних прикметників
- •Тема: особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні
- •Види дієслів
- •Безособові дієслова.
- •Тема: особливості використання числвників у професійному мовленні.
- •Відмінювання і правопис числівників
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Виконання вправ
- •Тема: особливості використання займенників у професійному мовленні
- •Виконання вправ
- •Правила використання прийменників у діловому стилі
- •2 Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови 2.1 Прийменник по- Прийменник по в українській мові поєднується лише:
- •2 Побудова словосполучень із прийменниками при перекладі з російської мови 2.2 Прийменник в- Російські словосполучення з прийменником -в українською мовою передаються:
- •2.3 Прийменник при-
- •3 Чергування прийменників (з, зі, із, зо, у, в)
- •Чергування прийменників у – в
- •4 Особливості використання сполучників у професійних текстах
- •Тема: Велика літера у документах
- •2 Правопис прізвищ, імен, творення та правопис імен по батькові
- •3 Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •4 Географічні назви в документах. Правопис географічних назв
- •5 Відмінювання географічних назв
- •6 Скорочування слів і словосполучень
- •7 Лексичні та графічні скорочення
- •Тема: Книжні й урочисті слова у професійному мовленні
- •2 Іншомовна лексика у професійному мовленні
- •3 Терміни та професіоналізми у діловому мовленні Термінна лексика
- •Професійна лексика
- •4 Неологізми у діловому мовленні
- •4 Неологізми у діловому мовленні
- •5 Пароніми у професійному мовленні
- •6 Синоніми, парафрази та евфемізми у документах
У знахідному відмінку іменники іі відміни можуть мати:
Закінчення родового відмінка – для істот: викликати секретаря, повідомити директора, запросити ветерана.
Закінчення називного відмінка – для неістот: виписати журнал, підписати акт, написати лист.
У назвах предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот закінчення знахідного відмінка збігається з називним: передплатити “Юний технік”.
В орудному відмінку однини іменники ІІ відміни мають закінчення –ом – для твердої групи: товаром, попитом, наказом, податком; -ем, -єм, -ям – для м’якої групи: покупцем, виконавцем, краєм, врожаєм, завданням; -ем – для мішаної: продажем, викладачем, плечем, ножем.
До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з основою на приголосний та іменник мати: якість, кількість, змінність, впливовість, осінь, сіль, притаманність, гуманність, фальш.
У родовому та давальному відмінках однини іменники ІІІ відміни мають закінчення –і: подорожі, галузі, осі, ночі, тіні, вісті.
В орудному відмінку ці іменники мають закінчення –ю, до того ж:
а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується: подорожжю, міццю, міддю, загибеллю, сіллю;
б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також р, щ, то подовження не відбувається: любов’ю, якістю, верф’ю, матір’ю, нехворощю.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду на –а, -я (переважно назви малих істот), що при відмінюванні набувають суфіксів –ат, -ят, -ен: теля, дитя, ім’я, курча.
У родовому відмінку однини вживаються форми на –ати, -яти: дитяти, козеняти, теляти; -ені: імені, племені.
В орудному відмінку однини вживаються форми на –ам, -ям та –ем: гусеням, курчам, іменем та ім’ям, племенем та плем’ям.
У ділових паперах іменники четвертої відміни вживаються рідко.
3 Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні
Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи, чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу!
В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.
Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми.
Іменники чоловічого і жіночого роду І та ІІ відмін мають в однині у кличному відмінку такі закінчення:
а) для твердої групи –о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино, Людмило, подруго, Ганно;
б) для м’якої – е, є, є пестливим значенням –ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю;
в) для мішаної – е, зрідка –о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Машо, вельможо;
Іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення:
а) для твердої групи – -е, -у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе, інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на –г, -к, відбувається чергування приголосних: друг – друже, козак – козаче;
б) для м’якої – -ю: Олексію, Віталію, Лікарю, вчителю, токарю, Андрію, секретарю, Юрію, добродію;
в) для мішаної – -у, -е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше.
Іменники ІІІ відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчення –е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте.
У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Борисе Васильовичу, Михайле Климовичу.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), Добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар).
У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім’я може мати і кличну форму, й форму називного відмінка: Друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва. Прізвище пишуть у називному відмінку: пане Миколаєнко, добродію Якименко, добродійко Марченко, студентко Шевчук.
