Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ укр. мова (ПС) (усі спец.).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
809 Кб
Скачать
☆

У знахідному відмінку іменники іі відміни можуть мати:

  • Закінчення родового відмінка – для істот: викликати секретаря, повідомити директора, запросити ветерана.

  • Закінчення називного відмінка – для неістот: виписати журнал, підписати акт, написати лист.

  • У назвах предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот закінчення знахідного відмінка збігається з називним: передплатити “Юний технік”.

В орудному відмінку однини іменники ІІ відміни мають закінчення –ом – для твердої групи: товаром, попитом, наказом, податком; -ем, -єм, -ям – для м’якої групи: покупцем, виконавцем, краєм, врожаєм, завданням; -ем – для мішаної: продажем, викладачем, плечем, ножем.

До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з основою на приголосний та іменник мати: якість, кількість, змінність, впливовість, осінь, сіль, притаманність, гуманність, фальш.

У родовому та давальному відмінках однини іменники ІІІ відміни мають закінчення –і: подорожі, галузі, осі, ночі, тіні, вісті.

В орудному відмінку ці іменники мають закінчення –ю, до того ж:

а) якщо основа іменника закінчується одним приголосним (крім губного та р), то після голосного перед закінченням –ю цей приголосний подовжується: подорожжю, міццю, міддю, загибеллю, сіллю;

б) якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних або на губний (б, п, в, м, ф), а також р, щ, то подовження не відбувається: любов’ю, якістю, верф’ю, матір’ю, нехворощю.

До четвертої відміни належать іменники середнього роду на –а, -я (переважно назви малих істот), що при відмінюванні набувають суфіксів –ат, -ят, -ен: теля, дитя, ім’я, курча.

У родовому відмінку однини вживаються форми на –ати, -яти: дитяти, козеняти, теляти; -ені: імені, племені.

В орудному відмінку однини вживаються форми на –ам, -ям та –ем: гусеням, курчам, іменем та ім’ям, племенем та плем’ям.

У ділових паперах іменники четвертої відміни вживаються рідко.

3 Правопис закінчень власних і загальних назв у кличному відмінку при звертанні

Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи, чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу!

В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.

Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми.

Іменники чоловічого і жіночого роду І та ІІ відмін мають в однині у кличному відмінку такі закінчення:

а) для твердої групи –о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино, Людмило, подруго, Ганно;

б) для м’якої – е, є, є пестливим значенням –ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю;

в) для мішаної – е, зрідка –о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Машо, вельможо;

Іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення:

а) для твердої групи – -е, -у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе, інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на –г, -к, відбувається чергування приголосних: друг – друже, козак – козаче;

б) для м’якої – -ю: Олексію, Віталію, Лікарю, вчителю, токарю, Андрію, секретарю, Юрію, добродію;

в) для мішаної – -у, -е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше.

Іменники ІІІ відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчення –е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте.

У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Борисе Васильовичу, Михайле Климовичу.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), Добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар).

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім’я може мати і кличну форму, й форму називного відмінка: Друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має лише загальна назва. Прізвище пишуть у називному відмінку: пане Миколаєнко, добродію Якименко, добродійко Марченко, студентко Шевчук.