Тема: Книжні й урочисті слова у професійному мовленні

Усі слова української мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті, що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними), й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та ділові папери.

"Книжні" слова, як правило, виражають загальнонаукові поняття: прогрес, компонент, демократизм, асигнація, експеримент, абітурієнт.

Значне місце займають слова із абстрактним значенням із суфіксами –анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/, -цтв /о/: змагання, засвоєння, посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство, здобуття, доручення, одержання.

Відтінок книжності може виявлятися також у дієсловах на –ува /ти/, -юва /ти/, (виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий , ознайомлений, виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття).

Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. Так слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось .

У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати, здійснювати, робити.

Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники слід будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути прописаним, займати житлоплощу.

2 Іншомовна лексика у професійному мовленні

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень.

Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв’язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).

Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил:

– не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник/;

– запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки лімітуються фінансові витрати ). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;

– не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний – особливий, фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака).

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.