Основними властивостями контролю є наступні:

• спрямованість на досягнення мети - виявлення, вимірювання, фіксування успішності навчання;

• стратегічність - визначення основних принципових підходів до контролю, процедури його проведення;

• результативність - можливість сприймання інформації за кількісними та якісними показниками;

• своєчасність - доречність контролю, відповідність змісту та структурі навчання;

• інструментальність - розробленість, продуманість системних елементів контролю, простота їх використання;

• економічність - можливість отримання необхідної інформації з використанням оптимальної структури, найменших зусиль.

__________________

* Касьянова О. М. Моніторинг в управлінні навчальним закладом /Касьянова О. М.. – Харків: Видавництво «Основа», 2004.

В ході педагогічної діяльності до контролю висувають такі педагогічні вимоги:

1. Об'єктивність перевірки та оцінки. Для цього необхідно ви­лучити можливість суб’єктивних помилок і суджень. Не повинно бути ні надмірної суворості до того, хто навчається, ні лібералізму, ні симпатії чи антипатії. Не ставиться оцінка за «підказку» чи розмову на занятті.

2. Індивідуальний характер контролю. Необхідно враховувати знання кожного окремо, його до­сягнення й труднощі роботи, що дозволяє виявляти фактичний стан знань, умінь, навичок того, хто навчається, а також характер індивідуальної допомоги, яку слід йому надати.

3. Систематичність та регулярність контролю. Вони полягають в регулярному виявленні знань, умінь і навичок, органічно поєднуючись, з навчальним процесом та впливаючи на його хід (під своєчасністю контролю розуміємо рівномірність та його визначена частота в межах окремого заняття і всієї теми).

4. Гласність контролю. Тим, хто навчаються, необхідно повідомити результати перевірки, пояснити ту чи іншу оцінку, вказуючи на сильні й слабкі аспекти роботи, аби той, хто навчається, міг сам проаналізувати свої знання, тобто мотивувати оцін­ку. Ця вимога спонукає до виховання у тих, хто навчається, навичок самоконт­ролю й самооцінки.

5. Всебічність перевірки, яка має охоплювати всі розділи програ­ми, щоб не перекривати позитивною оцінкою з одного розділу про­грами незадовільну оцінку з іншого, бо це веде до прогалин у знан­нях тих, хто навчаються.

6. Диференційованість перевірки, котра передбачає врахування специфіки програмного матеріалу, предмета, індивідуальних особ­ливостей тих, хто навчаються, (наприклад, боязкість, заїкання тощо). Суцільні двійки також не приводять до успіху.

7. Різноманітність форм контролю, що створює умови для реа­лізації функцій контролю, підвищення інтересу тих, хто навчаються, до його прове­дення і результатів.

8. Етичне ставлення до того, хто навчається, та повага до нього.

На різних етапах навчального процесу використовуються різні види контролю знань, вмінь та навичок учнів: попередній, поточний, періодичний (тематичний) і підсумковий.

Попередній контроль (ввідний) проводиться, в основному, перед вивченням нової теми або з початку року, чверті. Його мета - ознайомитися з загальним рівнем підготовки тих, хто навчається, з предмету. Під час такої перевірки визначається рівень оволодіння тими, хто навчається, вихідними категоріями предмету (або окремої теми, розділу), встановлюються обсяг і рівень знань тих, хто навчається. На основі отриманих результатів вчитель планує, якщо необхідно, повторення (пояснення) матеріалу; враховує ці результати в подальшій організації навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Поточний контроль здійснюється в повсякденній навчальній роботі та має вираз в систематичних спостереженнях вчителя за навчально-пізнавальною діяльністю учнів на кожному уроці. Головне його призначення - отримання оперативних об’єктивних даних про рівень знань учнів і якості навчально-виховної роботи на уроці.

Періодичний (тематичний) контроль. Вияв та оцінка знань та вмінь учнів, які засвоєні не на одному, а на декількох уроках. Періодичний контроль проводиться, як правило, після вивчення логічно завершеної частини навчального матеріалу - теми, підтеми, декількох тем (розділу) або повного курсу. Якщо ж перевіряється матеріал по системі уроків, яка охоплює певну тему, то це тематичний контроль (різновид періодичного).

Підсумковий контроль (заключний). Контроль за чверть, півріччя, рік або закінчення вивчення курсу (заключний контроль). Особлива форма підсумкового контролю - заліки та екзамени [3, с. 41-46].*

____________________

* Довідник з психолого-педагогічних дисциплін для студентів економічних вузів: [в 2-х частинах] /[автор і укладач О. О. Павленко]. - Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2001. - Ч. ІІ.

3. Тестовий контроль. Переваги та недоліки тестового контролю. Для діагностики успішності навчання розробляються спеціальні методи, які різними авторами називаються тестами навчальних досягнень, тестами успішності, дидактичними тестами і навіть тестами викладача (під останніми можуть також матися на увазі тести, призначені для діагностики професійних якостей педагогів). Як затверджує А. Анастазі, за чисельністю цей тип тестів займає перше місце.

У педагогічній літературі є різноманітні тлумачення тестового контролю. В загальному виді вони зводяться до одного. Тести - це достатньо короткі, стандартизовані або не стандартизовані проби, випробування, що дозволяють за порівняно короткі проміжки часу оцінити викладачами результативність пізнавальної діяльності тих, хто навчаються, тобто оцінити ступінь і якість досягнення тим, хто вчиться, цілей навчання (цілей вивчення). Після проведення статистичних досліджень з вивчення тестування, як методу педагогічного контролю, було виявлено, що в тесті повинно бути 15-20 завдань. Вони допомагають визначити, чи володіє той. хто навчається, основними поняттями, закономірностями, чи уміє правильно записати терміни, а також як одержані знання допомагають йому при рішенні практичних задач.