- •1. Агрохимия как наука.
- •3. Поживні речовини
- •4. Хімічний склад рослин та можливий вплив добрив на його компоненти
- •5. Кореневе живлення рослин. Основні принципи активного засвоєння ел.Жив. Кор.Сист. Рослин.
- •6. Сучасні уявлення про механізм поглинання коренем.
- •9. Хімічна реакція добрив
- •10. Потенційні та ефективні запаси поживних речовин в грунті
- •11. Типи та періоди живлення рослини і їх регулювання застос.Добрив
- •12. Види вбирної здатності грунту
- •13. Агрохімічне картографування грунтів
- •18.Кругообіг та баланс азоту в землеробстві
- •19. Значення амоніфікації, нітрифікації, денітрифікації
- •21. Винос поживних речовин с.Г. Культурами
- •26. Вміст та форми калію у грунтах. Що являють собою рухомі форми калію.
- •27. Правила змішування добрив
- •28. Ретроградація фосфорних добрив
- •30. Особливості взаємодії азоту з грунтом.
- •31. Взаємодія фосфорних добрив з грунтами
- •35. Роль мікроелементів в житті рослин
- •37. Агрохімічна характеристика преципітату і знефтореного фосфату
- •38. Агрохімічна характеристика амофосу та калійної селітри
- •39. Нітратні азотні добрива, їх властивості та умови
- •40. Фосфоритне борошно
- •41. Агрохімічна оцінка сечовини
- •42. Суперфосфат
- •46. Агрохімічна характеристика хлористого калію та сульфату калію
- •47. Основні речовини , що використовуються для вапнування та гіпсування ґрунтів. Розрахунки доз вапна та гіпсу.
- •48. Мікродобрива. Їх характеристика та використання.
- •49. Використання борних мікродобрив
- •50. Нітрагін, азотобактерин і фосфоробактерин. Умови ефективного застосування бактеріальних препаратів.
- •51. Підстілковий гній, його склад, властивості, дози і місце внесення в сівозміні.
- •52. Способи зберігання гною та процеси, що в ньому відбуваються під час зберігання.
- •53. Компости як добрива, технологія виготовлення, умови використання.
- •54. Пташиний посліл, гноївка, солома
- •55. Зелене добриво та фекальні масси
- •56. Принципи розробки н.Д. Системи
- •57. Визнечення оптимальних норм добрив на основі прямого використання
- •62. Прийоми, строки, способи внесенно добрив та хім..Меліорантів
- •63.Визначити місця внесення органічних добрив та хім. Міліорантів
- •64. Припосівне удобрення. Склад дози та ефективність
- •65.Основне удобрення та його задачі,які добрива використовують для основного внесення в різних зонах
- •67. Локальний спосіб внесення добрив
63.Визначити місця внесення органічних добрив та хім. Міліорантів
Гній на 10 кв. м вносять у середньому 40-50 кг, краще восени, особливо під ранні культури. Під пізні овочеві культури можна вносити навесні напіврозкладений гній. У першу чергу гній повинен вноситися під огірки, капусту, па бідних грунтах - під картоплю.
Перегній придатний під будь-які овочеві культури, в першу чергу під цибулю, моркву, помідори, його можна використовувати в якості місцевого добрива (при закладенні рядків посіву огірків, буряків та інших культур, при внесенні в лунку). Сміття (перепріле) може частково замінити гній. Перед внесенням у грунт зі сміття потрібно видаляти скло, залізо та інші домішки.
Торф вноситься (після попереднього провітрювання протягом 5-6 місяців) у чистому вигляді або разом з гноєм або фекаліями. Вноситься торф під ті ж культури, під які вносять гній, перегній, сміття. Волокнистий торф для добрива не придатний.
Фекалії («нічне золото») внесення органічних добрив у грунт значно підвищують врожай овочів. Краще застосовувати фекалії в суміші з торфом або попередньо компостувати їх з землею. За санітарних міркувань, фекалії в чистому вигляді не можна застосовувати під овочі, що вживаються в сирому вигляді. У чистому вигляді фекалії вносяться не пізніше ніж за 15-20 днів до посіву. Добре відгукуються на цей вид добрива капуста, кабачки, гарбуз, буряк, картопля; фекалії потрібно рівномірно розподіляти по ділянці, тому що в противному випадку можливе вигоряння рослин.
Пташиний послід - швидко і сильно діюча добриво, його можна вносити під всі культури (краще в суміші з землею), але слід обов'язково рівномірно розсіювати його по ділянці. При нерівномірному внесення можливо вигоряння рослин.
Одним із найраціональніших напрямів у розв’язанні цього завдання є поєднання механічного та хімічного способів боротьби з бур’янами.. Широко використовують цей спосіб за обробітку посівів просапних культур, зокрема цукрових буряків, кукурудзи на зерно та силос, соняшнику та овочів. У посівах просапних культур бур’яни знищують механічним способом, тобто підрізанням їх стрільчастими лапами культиваторів під час виконання міжрядного обробітку. Проте, незалежно від того, за якою культурою ми виконуємо догляд і яка ширина міжрядь її посіву, завжди є так звана захисна зона. У цій зоні знищити бур’яни механічним способом практично неможливо. Захисна зона потрібна для того, щоб, по-перше, не зрізати культурних рослин під час обробітку міжрядь, а по-друге, щоб частинки грунту, які підніматимуть і переміщуватимуть лапи культиваторів, не присипали та не травмували сходів. З огляду на це по обидва боки від середини рядка створюється захисна смуга, яка являє собою стрічку. Ширина цієї стрічки залежить від культури та способу ведення агрегату рядком і
становить приблизно 18–25 см. Звідси й назва — стрічкове внесення гербіцидів. Обробка цієї стрічки хімічними препаратами є найефективнішим способом знищення бур’янів у ній.
64. Припосівне удобрення. Склад дози та ефективність
Его вносят специальными комбинированными сеялками. Для всех сельскохозяйственных культур особенно большое значение имеет внесение в рядки гранулированного суперфосфата, так как в начальный период роста растения особенно чувствительны к недостатку фосфора. Под зерновые культуры гранулированный суперфосфат или аммофос могут быть внесены обычными зерновыми сеялками в смеси с семенами.
Под сахарную свеклу, картофель, кукурузу и некоторые другие культуры вместе с суперфосфатом при посеве вносят также небольшие дозы азотных и калийных удобрений либо применяют комплексные удобрения. Под культуры, чувствительные к высокой концентрации питательных веществ вблизи корней, например кукурузу, нужно вносить их на некотором расстоянии (2—3 см) сбоку или ниже семян, чтобы семена отделялись от удобрений прослойкой почвы.
Питательные вещества из удобрений, внесенных в рядки или гнезда на глубину посева семян, большинство растений использует только в первый период роста, поэтому доза их должна быть невысокой — 7—15 кг д. в. на 1 га. При внесении в лунки или в борозды удобрений под картофель и томат питательные вещества удобрения могут использоваться более длительное время, особенно при достаточной влажности почвы. Дозы припосадочного удобрения под эти культуры могут быть увеличены до 20—30 кг д. в. на 1 га.
. Припосевное местное внесение небольших доз минеральных удобрений — наиболее эффективный способ их применения, обеспечивающий более высокие прибавки урожая на каждый центнер удобрения.
При систематическом применении высоких доз удобрений содержание подвижных форм элементов питания, в том числе фосфора, в почве постепенно возрастает и действие рядкового удобрения может снижаться. Рядковое применение суперфосфата имеет важное значение при выращивании зерновых и других культур в засушливых районах страны, где используют ограниченное количество минеральных удобрений, а фосфор часто находится в первом минимуме.
