ринкова кон'юнктура.

2. Мікроекономічні (внутрішні):

• обсяги виробництва;

• собівартість продукції;

• рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприєм­ства;

• якість продукції;

• рівень організації праці;

• ефективність використання фінансових ресурсів.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності ці фактори пере­бувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. «Прямий» вплив на розмір собівартості продукції, а, отже, і прибутку, пов'язаний із тим, на­стільки раціонально економно витрачаються матеріальні ресурси — адже частина матеріальних витрат у складі собівартості коливається від 60 до 90%. Своєю чергу, використання матеріальних ресурсів залежить від рит­мічності поставок, наявності необхідних оборотних коштів, матеріаловід- дачі, економії ресурсів. Рівень використання такого виробничого ресурсу, як праця, залежить від рівня кадрового забезпечення підприємства, проду­ктивності праці. Використання основних засобів характеризується фондо­віддачею, забезпеченістю основними фондами, тешічним озброєнням праці.

Такий фактор впливу, як собівартість, залежить своєю чергою від двох основних чинників:

• структури складових витрат;

• цін на ресурси.

Ціни на продукцію, послуги, роботи підприємства залежать від та­ких складових:

• собівартості виробництва;

• якості продукції;

• цін конкурентів;

• каналу просування на ринок.

Таким чином, формування фінансових результатів визначається вели­кою кількістю факторів, що характеризують різні боки фінансово- господарської діяльності підприємств

Питання для самоперевірки

1. Розкрийте економічну сутність фінансів підприємств.

2. У чому полягає призначення фінансів підприємств?

3. Які є спільні й відмінні ознаки фінансів державних і недержавних підприємств?

4. Розкрийте зміст і завдання організації фінансів підприємства.

5. Яким чином галузева специфіка діяльності підприємства та його форма власності впливають на особливості організації фінансової роботи?

6. Назвіть джерела формування фінансових ресурсів підприємства.

7. Які види бюджетних асигнувань може одержувати державне підп­риємство?

8. Як здійснюється фінансове забезпечення відтворення основних за­собів?

9. Охарактеризуйте фінансові аспекти формування і використання обігових коштів.

10. За рахунок чого формуються доходи підприємства?

11. Які існують напрямки витрат?

12. Як формуються фінансові результати діяльності підприємства?

13. Які чинники впливають на формування фінансових результатів пі­дприємства?

14. Які напрямки удосконалення системи управління фінансами підп­риємства ви могли б назвати?

Тести

1. Право розпоряджатися одержаною виручкою від реалізації виробничої

продукції належить:

а) засновникам підприємства;

б) найманим працівникам;

в) керівництву;

г) кредиторам підприємства;

д) усі відповіді правильні.

2. Учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за борги підприємства:

а) у межах належних їм акцій;

б) усім належним їм майном;

в) у межах належних їм внесків і майном у розмірі, кратному внеску;

г) у межах належних їм внесків;

д) немає правильної відповіді.

2. Формування необхідного обсягу фінансових ресурсів з метою викори­стання їх у процесі поточної виробничої діяльності та забезпечення розвитку в наступному періоді є основною метою:

а) фінансів акціонерного підприємства;

б) фінансів командитного товариства;

в) фінансів приватного підприємства;

г) фінансів державного підприємства;

д) фінансів підприємницьких структур.

2. Завданням фінансів підприємств в їх операційній, фінансовій та інвес­тиційній діяльності можна вважати:

а) прибутковість діяльності;

б) раціональне зниження витрат;

в) випуск конкурентоспроможної продукції;

г) уникнення банкрутства та втрат фінансових ресурсів;

д) усі відповіді правильні.

2. Основою, базисом всієї фінансової системи держави є децентралізова­ні фінанси:

а) населення;

б) підприємств;

в) держави;

г) фінансового ринку;

д) банків та інших фінансово-кредитних установ.

2. Систематичне одержання прибутку підприємством передбачає підпо­рядкування організації фінансів підприємств таким принципам:

а) здійснення державного контролю за всією фінансово — господар­ською діяльністю підприємства;

б) оптимальне формування й використання фінансових ресурсів підп­риємством;

в) самоокупність та самофінансування;

г) зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;

д) усі відповіді правильні.

2. Кредитні відносини між комерційним банком і підприємством нале­жать до такої групи фінансових відносин:

а) внутрішніх;

б) зовнішніх;

в) відомчих;

г) постійних;

д) немає правильної відповіді.

2. Назвіть функцію фінансів підприємств, об'єктивною основою якої є управлінський облік витрат на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, формування доходів та грошових фондів підприємства та їх використання:

а) стимулююча;

б) контрольна;

в) забезпечуюча;

г) фіскальна;

д) розподільча

2. Інвестиційна діяльність приватного підприємства може здійснюватись за рахунок:

а) власних фінансових ресурсів;

б) позичених фінансових коштів;

в) залучених фінансових коштів;

г) безплатних і благодійних внесків, пожертвувань організацій, підп­риємств і громадян;

д) бюджетних інвестиційних асигнувань;

е) усі відповіді правильні.

2. Фінансова діяльність підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

а) фінансове прогнозування та планування;

б) аналіз і контроль за виробничо-господарською діяльністю;

в) оперативна, поточна фінансово-економічна робота;

г) а, б, в, разом;

д) немає правильної відповіді.

Узагальнення підходів до трактування категорії «фінанси підприємств»

Література

1. Азаренкова Г. M, Журавель T. M, Михайленко P. M. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни — 2 вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2006. — 288 с.

2. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник для студ. екон. спец. вищ. закладів освіти. — 4-те вид., доп. — К.: НІОС, 2003. — 411 с.

3. Герасименко О. В., Розанова Г. О. Фінанси підприємств: Термінологічний словник для студ. екон. спец. / Донбаська держ. машинобудівна академія. — К.: ДДМА, 2007. — 148 с.

4. Фінанси підприємств: Гриньова В. M., Коюда Віра Олексіївна. Навч. по­сіб. — 3. вид., стер. — К.: Знання-Прес, 2006. — 423 с.

5. Зятковський І. В. Фінанси суб'єктів господарювання в умовах інституціона- льних перетворень: Монографія. — T.: Економічна думка, 2006. — 384 с.

6. Оспіщев В. 1. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посібник. / В. І. Оспіщев, О. П. Близнюк, JI. І. Лачкова, та ін. — К.: Знання, 2008. — 567 с.

7. Фінанси підприємств: Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк JI. Д. Підруч­ник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / А. М. Поддєрьогін (наук. ред.). — 6-те вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2006. — 552 с.

8. Слав 'юк Р. А. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — 3-те вид., перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 460 с.

9. Фінанси: Підручник / За ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с.

10. Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку Укра­їни: Колективна наукова монографія / Кириченко О. А., Єрохін С. А. та ін.; Під наук. ред. д. е. н., проф. О. А. Кириченко. — К.: Національна академія управління, 2008. — 252 с.

Тема 9

ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

Основні терміни та поняття

Фінанси домогосподарств, особисті (персональні) фінанси, домогосподар- ство, доходи домогосподарств, сукупні ресурси домогосподарств, загальні доходи домогосподарств, грошові доходи домогосподарств, витрати до­могосподарств, бюджет домогосподарств, сукупні ресурси домогоспо­дарств, пенсія, стипендія, споживчі витрати домогосподарств, грошові витрати домогосподарств, неспоживчі витрати домогосподарств, інве­стиції у людський капітал

9.1. Доходи домогосподарств

Однією з основних ознак розвитку будь-якої країни, якості життя її населення є рівень доходів домогосподарств.

Домогосподарство як суб'єкт фінансових відносин потребує вивчення в межах теорії фінансів. З одного боку, домогосподарства впливають на стан державних фінансів сплачують податкові та неподаткові платежі до бюджетів різних рівнів; домогосподарства впливають на стан фінансів суб'єктів господарювання, купуючи їхні цінні папери; домогосподарства впливають на стан банківського та страхового ринків шляхом купівлі від­повідних продуктів. З іншого боку, домогосподарства отримують з бюдже­ту та державних цільових фондів грошові виплати, виплату дивідендів та відсотків від підприємств та страхові відшкодування.

Лише на початку XXI ст. у фінансовій науці України було обґрунто­вано виділення фінансів домогосподарств у окрему ланку фінансової сис­теми України.

Під доходом розуміється максимальна кількість засобів споживання, які домогосподарство чи індивід можуть витратити за умови, що капіталь­на вартість майбутніх надходжень залишиться на попередньому рівні.

Доходи класифікують на первинні, соціальні трансферти, пенсії, при­ватні трансферти, інші грошові доходи. Відтворення доходів населення є складовою частиною процесу суспільного відтворення. Його стадіями є утворення, первинний розподіл і формування наявних та кінцевих доходів та їх використання на кінцеве споживання та нагромадження.

Дослідженню доходів присвячені роботи багатьом вітчизняних та за­рубіжних вчених. Її не могли обійти своєю увагою найвидатніші економіс­ти, соціологи, філософи сучасності та минулого.

Проблеми формування і використання доходів населення розглядаються в різних теоріях, деякі з них наведені в табл. 9.1.

Таблиця 9.1 Теорії, що звертають увагу на роль доходів населення

Загальноекономічним стандартом для вивчення доходів і видатків на­селення є система національних рахунків (СНР). В основу методології дос­лідження доходів у СНР, розробленій ООН в 1993 році, покладена концеп­ція Дж. Хікса, згідно з якою під доходом розуміється максимальна кількість засобів, які індивід може витратити протягом певного тижня за умови, що капітальна вартість майбутніх надходжень у грошовому виразі залишиться на попередньому рівні.

У системі національних рахунків доходи класифікують на первинні (заробітна плата, доходи від сільськогосподарської праці самозайнятих, доходи від несільськогосподарської праці самозайнятих, доходи від влас­ності без доходів від вартості капітальних активів), соціальні трансферти (виплати з приводу нещасних випадків і короткочасних втрат працездатно­сті; по тривалій втраті працездатності та інвалідності; у зв'язку з виходом на пенсію; на дітей та сімейні виплати; по безробіттю; по догляду за діть­ми; на народження дитини; особам, що досягли певного віку; допомога військовим і ветеранам війни; інші), пенсії (державні та приватні), приват­ні трансферти (дітям на аліменти, інші види регулярних доходів за рахунок приватних осіб), інші грошові доходи.

Фінанси населення стосуються економічної категорії «домашнє госпо­дарство" (домогосподарство), як це прийнято світовою практикою плану­вання фінансів різних рівнів. Згідно з рекомендаціями ООН, домогосподарс- твом вважається група осіб, які досягли між собою певних домовленостей щодо забезпечення власного споживання. Якщо воно складається з однієї особи, то вважається, що вона забезпечує своє споживання самостійно. Кіль­ка осіб можуть об'єднувати свої доходи повністю або частково. Домогоспо- дарством можна вважати таку групу осіб, які узгоджують свої споживчі ви­трати. Але це зовсім не означає, що необхідною є наявність єдиної спільної каси, в якій концентрувався б бюджет домогосподарства.

На мікрорівні найбільш адекватно виражає розмір доходу, так званий, сукупний дохід. Він є статистичним еквівалентом всього обсягу отриманих домогосподарством засобів існування незалежно від джерела їх утворення. Його встановлюють за допомогою вибіркового обстеження бюджетів до­могосподарств. Це обстеження дозволяє збирати й аналізувати дані про рі­вень життя, доходи і споживання населення.

Дослідження доходів і видатків населення проводиться з метою:

• аналізу динаміки, рівня і складу доходів і видатків домогоспо­дарств;

• вивчення диференціації доходів та споживання;

• моделювання доходів, видатків і споживання домогосподарств;

• визначення взаємозв'язку доходів домогосподарств та їх спожи­вання, їхнього впливу на ефективність виробництва та інші соці- ально-економічні показники;

- аналізу платоспроможності населення як похідного значення від

рівня доходів домогосподарств. У процесі дослідження грошових доходів населення вивчають загаль­ну масу економічних ресурсів, якими володіють і розпоряджаються домо- господарства. Не менше значення має оцінка потенційних можливостей домогосподарств щодо придбання товарів і послуг.

В Україні доходи домогосподарств розглядаються як основна складо­ва сукупних ресурсів. Своєю чергою, сукупні ресурси домогосподарства складаються із загальних доходів, використаних заощаджень, приросту по­зик, кредитів, боргів, взятих домогосподарством, а також — повернених домогосподарству боргів. Вони поділяються на дві частини: загальні дохо­ди та використані готівкові заощадження, сальдо боргів, позик і кредитів. Складові сукупних ресурсів показані схематично на рис. 9.1.

Рис. 9.1. Складові сукупних ресурсів домогосподарств

Загальні доходи складаються з грошових та натуральних надходжень (у вартісній оцінці). Вони поєднують грошові доходи, вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства (за винятком матеріальних затрат на її виробництво), в порядку самозаготівель, вартість грошової допомоги та подарованих родичами та іншими особами продук­тів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суму пільг та субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних пос­луг, на придбання скрапленого газу, твердого, рідкого палива, а також — суму пільг на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту та зв'язку.

Грошові доходи домогосподарства складаються:

- з суми грошових та натуральних (в грошовій оцінці) надходжень, одержаних членами домогосподарства у вигляді оплати праці (за

винятком податку з доходів фізичних осіб та обов'язкових відра­хувань). До оплати праці належить заробітна плата, премії, інші винагороди, виплати і допомоги, отримані за основним і додатко­вими місцями роботи як у грошовій, так і в натуральній формах оплати відповідно чинного законодавства;

• з доходів від підприємницької діяльності та самозайнятості, до яких належать особисті доходи від підприємницької, фермерської та самостійної господарської діяльності громадян (без урахування видатків, пов'язаних з цією діяльністю);

• з доходів від власності у вигляді процентів, дивідендів, продажу акцій та інших цінних паперів;

• з надходжень від продажу нерухомості, особистого та домашнього майна, худоби, продукції особистого підсобного господарства та продуктів, отриманих в порядку самозаготівель.

Доходи від особистого підсобного господарства мають дві складові:

1. грошові доходи від продажу сільськогосподарської продукції, ви­робленої в особистому підсобному господарстві та отриманої домогоспо- дарством в порядку самозаготівель;

2. вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного го­сподарства та від самозаготівель. При розрахунку цього доходу виключа­ються матеріальні витрати на виробництво продукції (транспортні витрати, витрати на купівлю кормів, сільськогосподарської техніки та обладнання, насіння, добрива, засобів захисту рослин, ліків для худоби тощо). До цього показника також входить вартість отриманих з особистого підсобного гос­подарства продуктів харчування, алкогольних напоїв та тютюнових виро­бів, подарованих родичам та іншим особам, а також — вартість спожитих продуктів, отриманих у порядку самозаготівель. Оцінка спожитих натура­льних надходжень здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітному періоді; — з соціальних допомог, пенсій, стипендій, грошових допомог від родичів і інших осіб та інших грошових доходів.

Пенсії — всі види трудових і соціальних пенсій: за віком, за інвалідні­стю, через з втрату годувальника, соціальні, військовослужбовцям та інші.

Стипендії — всі види стипендій, які виплачуються учням професійно- технічних навчальних закладів, студентам, які навчаються з відривом від виробництва у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, у т.ч. стипендії, які виплачуються підприємствами та організаціями, стипендії та інші виплати аспірантам, ординаторам.

Допомоги — всі види одноразових та щомісячних допомог, отрима­них населенням з державного та місцевого бюджетів фондів соціального захисту, від профспілкових організацій, за рахунок коптів підприємств та з інших джерел. Із загального обсягу допомог розрізняють:

1. допомогу по безробіттю — допомогу, яку отримують непрацюючі громадяни працездатного віку, які мають статус безробітних (зареєстровані в державній службі зайнятості);

2. допомогу малозабезпеченим сім'ям — адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, запроваджену з метою надання матеріальної пі­дтримки найменш соціально захищеним верствам населення;

3. допомога на дітей — одноразова допомога у зв'язку з народженням дитини, допомога по догляду за дитиною у віці до 3 років, допомога сім'ям, які виховують дітей у віці від 3 до 6 років, грошові виплати мате­рям (батькам), які доглядають трьох і більше дітей віком до 16 років тощо;

4. інші допомоги — допомога сім'ям осіб, які загинули при виконанні службових обов'язків, допомога на поховання, всі види допомог від місце­вої влади, допомога по догляду за інвалідами, особами похилого віку тощо.

Допомога від родичів та інших осіб має дві складові:

1. допомогу грошима — гроші, отримані в подарунок від родичів, зна­йомих, інших осіб;

2. допомогу від родичів та інших осіб продовольчими товарами у вар­тісній оцінці, яка здійснюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів у звітному періоді.

Аліменти — на утримання неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо. Також по цій статті враховуються допомога, які виплачується орга­нами соціального забезпечення під час розшуку батьків, які ухиляються від сплати аліментів.

Натуральні надходження у вартісній оцінці містять:

Пільги та субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, на прид­бання скрапленого газу, твердого, рідкого палива — сума грошових нара­хувань відповідно відсоткам пільг на оплату окремих житлово- комунальних послуг різним категоріям населення (інвалідам, учасникам Великої Вітчизняної війни, учасникам бойових дій, багатодітним сім'ям, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС тощо) та су­ма нарахованих субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, прид­бання скрапленого газу, твердого, рідкого (побутового) палива.

Пільги на оплату санаторно-курортних путівок, послуг міжміського транспорту, зв'язку — частина вартості путівки на оздоровлення та відпо­чинок, оплачена підприємством, організацією, органом соціального захис­ту тощо, сума пільг на оплату телефону та на проїзд в міжміському транс­порті окремих категорій населення.

Використання заощаджень, позики та повернені домогосподарству борги — сума використаних в обстежуваному періоді готівкових заоща­джень, зменшення вкладів у банківських установах тощо. Також врахову­ються позичені гроші та гроші, повернені домогосподарству.

На підставі цих вибіркових обстежень та балансів грошових доходів і витрат здійснюється статистичний аналіз матеріальної забезпеченості на­селення загалом, окремих соціальних груп (верств) населення та домогос­подарств. До показників, що визначають розмір доходів господарств, на­лежать:

• середній розмір грошових доходів у розрахунку на одне домогос­подарство;

• середньомісячний грошовий дохід на душу населення, який розра­ховується діленням загального розміру грошових доходів за мі­сяць на середню чисельність населення;

• середньомісячна номінальна заробітна плата робітників і службов­ців у галузях економіки (незалежно від форми власності та госпо­дарювання), яка розраховується шляхом ділення нарахованого мі­сячного фонду оплати праці на середньомісячну чисельність робітників та службовців;

• середньомісячна реальна заробітна плата, яка розраховується ді­ленням відповідної номінальної заробітної плати на індекс спожи­вчих цін або множенням на індекс купівельної спроможності гро­шової одиниці.

Для певних соціальних груп визначаються суми та середній розмір призначених місячних пенсій за віком як співвідношення загальної суми призначених пенсій пенсіонерам, які перебувають на обліку в органах со­ціального захисту до загальної чисельності пенсіонерів.

Окрім середніх показників, використовуються відносні показники по­рівняння зі стандартом. Наприклад, співвідношення середнього розміру призначених місячних пенсій за віком та середньомісячної заробітної пла­ти або порівняння середнього розміру призначених місячних пенсій за ві­ком з мінімальним розміром пенсії.

Мінімальним розміром пенсії за віком вважається мінімальна грошова сума з урахуванням компенсаційних виплат у зв'язку зі зростанням спожи­вчих цін, отримання яких гарантовано умовами, передбаченими чинним пенсійним законодавством.

Не вводяться до доходів та ресурсів домогосподарства кошти, отри­мані одним членом домогосподарства від іншого (наприклад, дітям на ки­шенькові витрати), безготівкові дотації держави на виховання дітей в до­шкільних закладах та навчання в загальноосвітніх школах, технічних ліцеях та вищих навчальних закладах, на лікування, на безкоштовний про­їзд у громадському транспорті окремих категорій громадян.

Структура сукупних ресурсів домогосподарств в Україні наведена в табл. 9.2.

Таблиця 9.2 Структура сукупних ресурсів домогосподарств в Україні за період 1999-2007 рр.

1. Починаючи з 2002 р. — з урахуванням субсидій на відшкодування витрат для прид­бання скрапленого газу та палива, наданих готівкою.

2. У 1999-2002 рр. — пільги безготівкові на оплату санаторно-курортних путівок, пос­луг міжміського транспорту, зв'язку.

Джерело: за даними Держкомстату України

Аналіз структури сукупних ресурсів за даними табл. 9.2 свідчить, що грошові доходи домогосподарств зросли на 16% з 1999 р по 2007 р. і скла­дають відповідно 63,8%. та 89,0%. Основною їх складовою залишається оплата праці, яка також зросла до 50,6% (2007 р.) порівнянно з 34,1% у 1999 р. Знизився відсоток у структурі сукупних ресурсів вартості спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самоза­готівель з 23,0 до 4,8% відповідно. Зменшилися різні пільги та субсидії з 3,7 до 0,7% у 2007 р., порівнянно до 1999 р.

Зміна показників диференціації життєвого рівня населення України наведенав табл. 9.3.

Таблиця 9.3 Диференціація життєвого рівня населення України

У 2000-2006 рр. як критерій диференціації застосовувався показник «середньодушові сукупні витрати».

2. УIV кварталі 2000 р.

3. УIV кварталі 2004 р.

4. У IV кварталі 2006 р.

Джерело: за даними Держкомстату України

Аналіз показників життєвого рівня населення України за даними табл. 9.3 свідчить, що чисельність населення із середньодушовими сукупними витратами у місяць, нижчими прожиткового мінімуму, зменшилася з 80,2% у 2000 р. до 29,3% у 2007 р.

Квінтильний коефіцієнт диференціації загальних доходів населення зменшується з 2,4 до 2,0 разів відповідно з 1999 до 2007 рр.

Квінтильний коефіцієнт фондів також зменшується з 4,2 у 1999 р. до 3,6 разів у 2007 р.

Таким чином, зростає диференціація населення України за показни­ком сукупних доходів, що свідчить про ієрархічність соціальних структур та формування нових груп носіїв стандартів якості життя.

В умовах сучасної економіки основними факторами нерівності домо­господарств за розміром сукупних та грошових доходів є відмінності в ін­дивідуальних здібностях; первісний добробут домогосподарств та їхні ін­вестиційні можливості; диференціація в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці; демографічні особливості та мобільність домогос­подарств; розвиток системи соціального захисту; попит на кваліфіковану працю; нерівність між міським та сільським населенням; особливості при­ватизації підприємств; лібералізація цін, зарплати, торгівлі та ринку; лібе­ралізація фінансових ринків; заробітки в тіньовій економіці; податкова ре­форма; реформа системи соціального захисту; нерівність в оплаті праці за галузями та регіонами; розширення території бідності. Сукупність цих чинників утворює соціально-економічний механізм формування величини доходів домогосподарств та їх диференціацію.

9.2. Витрати домогосподарств

Структура фінансів домогосподарств за напрямками розподілу коштів формується, виходячи з необхідності першочергового забезпечення роз­ширеного відтворення робочої сили, тобто залежить від обсягу витрат на фізіологічні потреби населення, які є пріоритетними. Таким чином, що менший загальний фонд споживання країни, то більша питома вага витрат на життєзабезпечення населення і, відповідно, менші витрати на духовний розвиток людини та інвестиційна спроможність населення.

Витрати — це сума платежів домогосподарств за товари та послуги, отримані у звітному періоді, сума коштів, направлених ними на купівлю акцій, сертифікатів, валюти, нерухомості, на будівництво, допомогу роди­чам і знайомим, на вклади до банківських установ, на податки (крім при­буткового) та інші внески. Для всебічного аналізу використання ресурсів домогосподарств вивчаються грошові витрати, які відповідають наведено­му вище визначенню, їх основна складова — споживчі витрати, а також обраховується зведений показник сукупних витрат.

Структура витрат домашніх господарств:

• придбання матеріальних благ для відтворення робочої сили у її фі­зичному вигляді;

• витрати на оплату послуг, що забезпечують фізичне відтворення робочої сили (відпочинок, платне медичне обслуговування);

• витрати на духовний розвиток і освіту для відтворення якості ро­бочої сили (як доповнення до безкоштовного бюджетного фінан­сування);

• податки та збори;

• страхові внески;

• довгострокові вклади населення в цінні папери і банківські депо­зити;

• витрати на розвиток приватного підприємництва.

Матеріальні цінності, які купує населення, називають матеріальними благами. Структуру витрат на матеріальні блага, що споживає населення, утворює співвідношення витрат на окремі види товарів (продукти харчу­вання, одяг). У розвинених країнах сучасна структура споживання, яка ви­знана оптимальною, приблизно така: продукти харчування — 30%, інші матеріальні блага — 70%.

У розгорнутому вигляді споживчі витрати містять статті, наведені на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Складові споживчих витрат

Статистика вивчає розмір споживчих витрат і їх склад загалом та в ро­зрахунку на одне домогосподарство. Структура та співвідношення окремих складових споживчих витрат є показником матеріального добробуту насе­лення та домогосподарств. Переважання частки витрат на непродовольчі товари та оплату послуг є свідченням матеріального благополуччя. Розмір

витрат є визначальним критерієм матеріального добробуту населення і до­могосподарств, оскільки дає об'єктивнішу оцінку реальних доходів, у тому числі не декларованих.

Споживчі витрати — це грошові витрати домогосподарства на купівлю продуктів харчування, алкогольних та тютюнових виробів, непродово­льчих товарів, а також — на оплату особистих послуг. Включаються всі витрати домогосподарств на ці цілі незалежно від місця їх здійснення (у торговельній мережі, зі складу підприємства, організації, на ринку чи у окремих громадян).

Грошові витрати поєднують споживчі витрати, витрати, пов'язані з веденням особистого підсобного господарства (купівля насіння, добрива, сільськогосподарського реманенту тощо), грошову допомогу родичам та іншим особам, витрати на купівлю нерухомості, на будівництво житла та господарських будівель, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банківських установ, аліменти, обов'язкові податки (крім прибутково­го), збори та внески, а також — інші грошові витрати, які не згадувалися раніше. Грошові витрати поєднують суми, фактично сплачені домогоспо- дарством за відповідними статтями, і не враховують вартість натуральних надходжень, пільг та субсидій.

Сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також — вартості спожитих домогосподарством і подарованих ним родичам та іншим особам продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарованих, суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, суми пільг на оплату телефону та проїзду у міжміському транспорті. Сукупні витрати характеризують структуру вико­ристання домогосподарством сукупних ресурсів і відображають реальний поточний стан матеріального добробуту домогосподарства.

Отже, сукупні витрати — складаються з суми споживчих та неспожи- вчих сукупних витрат. Сукупні витрати поєднують фактично сплачені грошові витрати домогосподарства, вартість натуральних надходжень, су­ми пільг та безготівкових субсидій. Оцінка натуральних надходжень здійс­нюється за середніми цінами купівлі відповідних товарів.

Споживчі сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також — вартості спожитих домогосподарством продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, в порядку самозаготівель або подарова­них родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових су­бсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, туристичних послуг, путівок для лі­кування, оздоровлення та відпочинку, на оплату ліків, вітамінів, інших апте­карських товарів, медичних послуг (в тому числі стоматологічних послуг, здійснення обстеження та отримання процедур, лікування в стаціонарі тощо).

Структура сукупних витрат в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство в Україні представлена в табл.. 9.4.

Таблиця 9.4Структура сукупних витрат домогосподарств в Україні за період 1999-2007 рр.

Джерело: за даними Держкомстату України.

Аналіз розрахунків, наведених у табл. 9.4, свідчить, що сукупні витра­ти в середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство за пері­од з 1999 р. по 2007 р. зросли майже в 4 рази, а саме: з 426,5 грн (1999 р.) до 1722,0 грн (2007 р.). В структурі витрат переважають споживчі сукупні витрати — в межах 90-96%, зокрема на продукти харчування та безалко­гольні напої — від 51 до 65 %.

Також видно, що знизилися витрати на охорону здоров'я (з 3 % у 2002 р. до 2,5 % у 2007 р) та зросли витрати на транспорт і зв'язок.

Із 2002 р. змінено методологію визначення показників споживчих ви­трат відповідно до міжнародної Класифікації індивідуального споживання товарів та послуг за цілями (СОІСОР-НВ8(1997)), рекомендованої Євроста- том. Згадана класифікація застосовується в обстеженнях витрат домогоспо­дарств, а також для розрахунків макроекономічних показників щодо секто­ру домашніх господарств та при розрахунку (індексу споживчих цін ІСЦ).

9.3. Інвестування в людський капітал

У теорії людського капіталу вченими зазначається, що людина може безпосередньо впливати на розмір своїх майбутніх доходів шляхом підви­щення освітнього і професійного рівня та реалізацією свого потенціалу. Отже, можна значно збільшити майбутні доходи, вкладаючи кошти у свою освіту і професійну підготовку, здоров'я, культуру, збільшуючи тим самим свій власний (приватний) людський капітал.

Зв'язок якості життя з інвестиціями в людський капітал та їхній вплив на економіку можна показати схематично (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Зв'язок якості життя з інвестиціями в людський капітал'

Необхідно зазначити, що інвестиції в людський капітал бувають різ­них видів. Передусім це, звичайно, витрати на харчування, освіту, підгото­вку за місцем роботи, витрати на збереження здоров'я і лікування, на від­починок тощо. Вони є найочевиднішим, найпоширенішим, і, напевне, найважливішими видами інвестицій у людський капітал.

Джерела інвестицій в людський капітал в умовах ринкової економіки представлені на рис. 9.4.

Рис. 9.4. Система джерел інвестування в людський капітал

Система джерел інвестицій в людський капітал показує, що відповідне інвестування здійснюється на 4 рівнях, а саме:

а) особистісному — для формування людського капіталу окремих

осіб;

б) мікрорівні — для формування людського (трудового) капіталу суб'єктів господарювання;

в) мезорівні — для формування людського капіталу регіонів і галузей;

г) макрорівні — для формування сукупного людського капіталу країни. Враховуючи те, що інвестування в людський капітал має забезпечити

підвищення рівня та якості життя населення, фінансування повинне здійс­нюватися в певні сфери людського розвитку, які предсгавлені на рис. 9.5.

Рис. 9.5. Напрямки інвестування в людський капітал

З урахуванням представленої класифікації джерел та напрямків інвес­тування, людський капітал необхідно розглядати як сукупність витрат, які інвестуються, накопичуються і відтворюються людиною та спрямовані на збереження її здоров'я, набуття вміння, кваліфікації, знань, ділової актив­ності; зростання продуктивності та ефективності праці на основі мотивації з метою забезпечення її потреб в конкретному історичному періоді.

На макрорівні основним джерелом фінансування людського розвитку є Державний бюджет України. Але на сьогодні видатки з нього на забезпе­чення зазначених питань є занадто низькими та недостатньо дієвими.

Загальна сума видатків за відповідними статтями представлена в табл. 9.5.

За даними Держкомстату України, Рахункової палати України, Мініс­терства фінансів України за рахунок Державного бюджету здійснюються видатки на фінансування охорони здоров'я, духовного та фізичного розви­тку, освіти, соціального захисту і соціального забезпечення, охорону на­вколишнього середовища та житлово-комунальне господарство.

Якщо розглядати ці дані з позицій вкладання державних коштів в од­ну особу, то отримаємо значення, наведені в табл. 9.6.

Аналіз статистичних даних фінансування людського капіталу в Украї­ні (табл. 9.6) показав, що видатки на одну особу за період з 2000 до 2009 рр. постійно зростають. Суттєве зростання фінансування людського розвитку відбулося в 2005 р. (майже в 2 рази) і в 2008-2009 рр. — на 500- 600 грн на одну особу. Але цих витрат недостатньо для забезпечення належної якості життя.

Таблиця 9.5 Державне фінансування окремих сфер людського розвитку в Україні за період з 2000 до 2009 рр., млн грн

Джерело: за даними Рахункової Палати України.

Таблиця 9.6 Видатки з Державного бюджету на одну особу на рік за період з 2000 до 2009 рр. (грн)

Джерело: за даними Рахункової Палати України.

Якщо проаналізувати планові показники на 2009 р., то найбільша су­ма — видатків припадає на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме, в 2009 р. — 1336,3 грн, що на один місяць становить близько 112 грн, що є занадто малою сумою для задоволення найнеобхідніших потреб. То­му державні органи змушені відмовляти великій кількості населення, яке потребує цієї допомоги, щоб надати більшу суму тим особам, які вже її отримують.

Найменша сума видатків планується в 2009 р. на житлово-комунальне господарство, а саме 8,98 грн на одну особу на рік. Хоча, як показують ро­зрахунки, житлова проблема є найбільш гострою в Україні.

Видатки за іншими статтями Державного бюджету на фінансування людського розвитку в перерахунку на одну особу також є незначними і не можуть суттєво вплинути на покращення якості життя населення.

За результатами аналізу соціальних видатків Державного бюджету України можна констатувати про необхідність розширення джерел фінан­сування, зокрема, за рахунок місцевого бюджету, громадських організацій та фондів, приватних інвестицій.

Інвестування в людський капітал забезпечить зростання економіки, адже відомо, що усі соціально-економічні явища взаємопов'язані та взає- мозумовлені, отже, зв'язок (залежність) між ними має причинно-наслід- ковий характер.

Основним показником, який характеризує розмір інвестування в люд­ський капітал є оплата праці, яка в структурі доходів активного населення України складає 60 % і більше. Переважно в межах цієї суми людина може здійснювати самоінвестування на відтворення власного (приватного) капі­талу.

Визначимо взаємозалежність ВВП та середнього розміру оплати праці за допомогою кореляційно-регресійного аналізу (табл. 9.7).

Таблиця 9.7 Вихідні дані для розрахунку коефіцієнта кореляції та щільності зв'язку

Джерело: розрахунки здійснені за даними Держкомстату України

Для оцінки щільності зв'язку використовуємо рівняння прямої лінії:

На основі вихідних даних отримаємо таку систему нормальних рів­нянь з двома невідомими:

|5,167 = 8 а +60,007 Ь [49.33 = 60.007 • а + 554,54 • Ь

Звідси:

_ 5,167-554,54-60,007 49,33 _{р п} ^а~ 8-554,54-60,007-60,007 ~ ' 8 • (-0,11) + 60,007 • Ь = 5,167 Ь = 0,