8.3. Роль фінансової роботи в управлінні підприємствами

Наслідком будь-якої господарської діяльності підприємства завжди формування фінансових відносин між окремим підприємством з одного боку, та іншими підприємствами та ланками фінансової системи з іншого. Такі відносини виникають в результаті надходження виручки та здійснен­ня платежів, закупівлі та продажу, накопичення та витрачання матеріаль­них та інших цінностей, надання та одержання позик, інвестиційних опе­рацій тощо.

Гроші та грошовий обіг підприємства мають для бізнесу таке саме значення, як кровообіг для живого організму. Якщо компанія, підприємст­во управляє грошовими ресурсами непрофесійно, це може призвести до неплатоспроможності, банкрутства. Саме тому в основу фінансової діяль­ності підприємства покладений бухгалтерський облік, за допомогою якого усі різноманітні види комерційної діяльності оцінюються в єдиній «системі координат», за допомогою грошових одиниць.

Бухгалтерські рахунки, що за сутністю є економічною моделлю, яка відображає у спрощеному вигляді на доступній мові цифр складні процеси й різноманітну діяльність підприємств, дають необхідну інформацію для сприйняття цілісної картини результативності діяльності їх, аналізу та прийняття відповідних управлінських рішень.

Фінансова робота, крім бухгалтерського обліку, передбачає інші фун­кції, без яких господарська діяльність підприємства або компанії немож­лива, а саме:

• планування річних бюджетів основної діяльності, капітальних вкладень й аналіз їх виконання;

• визначення на основі аналізу політики фінансування господарської діяльності та її реалізація;

• інвестиційна політика підприємства або компанії;

• податкова політика, в тому числі оптимізація податкових плате­жів;

• організація аудиторської перевірки;

• кредитна політика;

• управління активами й капіталом компанії.

У невеликих підприємствах усі фінансові функції виконуються бухга­лтерією. У підприємствах середнього розміру, поряд з бухгалтерією, діє фінансовий відділ. У великих підприємствах можуть бути кілька фінансо­вих підрозділів, що підпорядковуються фінансовому директорові:

1. фінансовий відділ;

2. бухгалтерія;

3. аудиторський відділ;

4. відділ податків.

Розглянемо детальніше завдання та функції цих підрозділів, що є ха­рактерними для західних компаній.

Фінансовий відділ (financial department). Фінансове забезпечення ком­панії здійснюється фінансовим відділом, що очолюється фінансовим мене­джером або казначеєм (Treasure). Його функції: складання планів фінансу­вання, прогноз руху готівки, операції страхування ризиків, розробка кредитної політики, банківські операції, в тому числі операцій з іноземною валютою, операції з цінними паперами, робота з дебіторами, фінансовий аналіз тощо.

У компаніях малих розмірів усі ці функції виконує бухгалтерія.

Бухгалтерія (accounting department). Бухгалтерію очолює головний бухгалтер (в Європі — Chief Accountant, в США — Controller). Головні функції бухгалтерії — бухгалтерський облік і звітність — традиційно є ос­новними з найголовніших інструментів менеджменту.

Управління компанією потребує аналізу складу грошових і матеріаль­них ресурсів та джерел їх формування. Такі ресурси в узагальненій грошо­вій оцінці на певну дату є в бухгалтерському балансі, що формується на основі бухгалтерських рахунків.

Періодичність складання бухгалтерських балансів визначається керів­ництвом компанії. Вони можуть складатись щомісячно, щоквартально або за результатами року. Річний баланс складається спільно з аудиторами компанії та є основним документом річної фінансової звітності компанії, що публікується (для акціонерних товариств).

Крім балансу, бухгалтерія, зазвичай, щомісяця готує звіти про фінан­сові результати, про рух грошових коштів, про рух власного капіталу, про наявність і рух основних фондів тощо.

Бухгалтерський облік на підприємствах ведеться відповідно до націо­нальних стандартів бухгалтерського обліку, що розробляються на основі міжнародних стандартів.

Аудиторський відділ компанії (Auditory department). Часто його нази­вають відділом внутрішнього аудиту (Internal Audit), щоб відокремити зов­нішній аудит, який здійснюється незалежними аудиторськими компаніями. Слово аудитор перекладається як ревізор, контролер. Водночас, функції аудиторських відділів компанії значно ширші, ніж у ревізорів. Вони перед­бачають не лише перевірку й ревізію господарської діяльності компанії, а й професійну допомогу керівництву компанії в усіх питаннях фінансово- господарської практики.

Внутрішній аудит компанії призначений забезпечити контроль:

• збереження усіх активів підприємства;

• правильного відображення фінансових зобов'язань компанії;

• легальності усіх комерційних угод, а також акуратності, надійності й об'єктивності записів бухгалтерського обліку.

Крім того, внутрішній аудит постійно аналізує ефективність викорис­тання усіх ресурсів компанії.

У більшості великих компаній відділ внутрішнього аудиту подолав межі контролю за правильністю бухгалтерського обліку й перетворився на аудит виробничо-фінансової діяльності. Аудитори, перевіряючи підприєм­ство, не тільки знаходять порушення у веденні бухгалтерського обліку, а й досліджують господарську діяльність, своєчасно надаючи відповідні реко­мендації, що дозволяє удосконалити систему управління всіма підрозділа­ми компанії.

У кожному конкретному випадку, при організації відділу внутрішньо­го аудиту, керівництво компанії виходить з економічної вигоди, порівню­ючи подальші витрати на утримання цього підрозділу із запланованим прибутком від його діяльності. У деяких країнах наявність внутрішнього аудиту в компанії, що призначений захищати інтереси власника, акціоне­рів, партнерів, передбачається нормами національного законодавства.

Податковий відділ ftax department). У структурі великої компанії, за­звичай, є податковий відділ. Крім фінансових спеціалістів у такому відділі можуть працювати юристи, що спеціалізуються в галузі податкового пра­ва. Завданням відділу є досконале вивчення податкового законодавства з метою мінімізації розмірів податків. Особливе значення це має для транс­національних корпорацій, компаній із зарубіжними філіалами. У деяких країнах, наприклад, у США, це законодавство настільки складне, що розіб­ратися в ньому можуть лише фахівці. У країнах із розвиненою ринковою економікою існують юридичні фірми, що займаються тільки наданням консультаційних послуг із податкового права. Так Дж. Сандерленд, суддя Верховного Суду США, вважає: «Кожен має право вести свої фінансові справи так, щоб звести відповідні податкові виплати до мінімуму; ніхто не повинен планувати свої витрати та доходи відповідно до максимальної зручності Міністерства фінансів; для громадянина не існує ніякого патрі­отичного зобов 'язання збільшувати свої податкові виплати». Більше то­го, він вважає, що в американській судовій практиці «...право платника податків уникати сплати податків з використанням усіх дозволених зако­ном засобів жодною стороною не можу бути оскаржене». Тобто завжди існують легальні способи, що дозволяють зменшувати сплату податків або частково звільнити комерційні операції від оподаткування.

Другою важливою функцією відділу є своєчасне подання податкових декларацій, оскільки прострочення з оплатою податків завжди пов'язане з фінансовими санкціями з боку податкових органів. Утримання такого від­ділу економічно виправдане, тому що у світі великі корпорації сплачують державі у вигляді податків величезні, багатомільйонні грошові суми. На­віть невелике зменшення таких виплат за умови вмілого використання ле­гальних можливостей може забезпечити значний економічний ефект.

Крім того, на підприємствах, залежно від їхніх потреб і специфіки ді­яльності, в межах фінансової служби можуть створюватися відділи по ро­боті з інвестиціями, плановий, фінансовий тощо. Таким чином, структура фінансових служб ускладнюється з розвитком самого підприємства та ро­зширенням сфери його діяльності. Організація фінансової служби на підп­риємствах перебуває в постійному розвиткові, що пов'язано з посиленням впливу зовнішніх факторів, збільшенням ролі управління фінансовими по­токами та використанням дедалі складніших фінансових інструментів. Пе­вною мірою наведені приклади організації фінансової служби на підпри­ємствах умовні, тому що вона за структурою управління може бути й іншою, оскільки в кожному окремому випадку її визначають види підпри­ємницької діяльності, інші чинники.

У країнах з розвиненою ринковою економікою структурою фінансової служби обов'язково передбачається наявність бухгалтерії. Це пов'язано з тим, що в цих країнах бухгалтерія є основним джерелом внутрішньої фінан­сової інформації для фінансового управління, крім того, посадовий статус фінансового директора вищий за статус головного бухгалтера. В Україні си­туація дещо інша — бухгалтерія не входить до структури фінансової служ­би, тому що статус головного бухгалтера в організації звичайно вищий, ніж фінансового директора. Але функціонально бухгалтерія та фінансова служ­ба підприємства тісно пов'язані із завданнями, що стоять перед ними.

Фінансова діяльність підприємства здійснюється за такими основ­ними напрямками:

• фінансове прогнозування та планування;

• аналіз і контроль за виробничо-господарською діяльністю;

• оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Організація фінансів на конкретному підприємстві відбиває галузеві

особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення й рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, у сільському господарстві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних і кліматичних чинників зумовлює особливості розподілу прибу­тку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, за­безпечення страхового захисту засобів виробництва й результатів праці.