Isdn також може надати чистий канал передачі даних, через який встановлюються ррр-з'єднання.

Однак ще на стадії проектування слід переконатися в тому, що вибране обладнання має характеристики, що дозволяють реалізувати перевагу гнучкості ISDN-мереж. Крім того, необхідно пам'ятати про наступні проблеми ISDN:

• проблеми безпеки. Оскільки мережеві пристрої можуть з'єднуватися за допомогою загальнодоступної комутованої телефонної мережі (Pubic Switched Telephone Network, PSTN), важливим завданням при проектуванні є досягнення високого рівня безпеки для захисті мережі від несанкціонованого доступу;

• проблема зниження витрат на утримання мережі. Головна мета вибору для мережі ISDN - уникнути витрат на цілодобове обслуговування (неминучих при використанні виділеної лінії або Frame Relay). Тому дуже важливо оцінити обсяги передачі даних у мережі і здійснити моніторинг використання ISDN, щоб гарантувати окупність витрат на підтримку доступу до розподіленої мережі.

Інкапсуляція isdn

Для забезпечення віддаленого доступу можливі різні рішення. Найбільш часто використовуються протоколи РРР і HDLC. За замовчуванням в ISDN вибирається HDLC. Однак РРР має значно більші можливості у забезпеченні надійності з'єднання, оскільки він має прекрасний механізм аутентифікації і узгодження сумісності каналів і конфігурації протоколів. При використанні РРР можна активізувати протокол аутентифікації з попереднім узгодженням виклику (CHAP) для відображення виклику на екрані. Іншим варіантом інкапсуляції при наскрізному ISDN-з'єднанні є використання протоколу LAPD.

Інтерфейси ISDN дозволяють використовувати тільки один тип інкапсуляції. Після того як ISDN-виклик був прийнятий, маршрутизатор може використовувати середовище ISDN для передачі трафіку будь-якого необхідного протоколу мережевого рівня, наприклад, протоколу IP, в кілька пунктів призначення.

Компонентами ISDN є термінали, ТА, NT-пристрої та коммутатори ISDN.

Сполучні точки ISDN визначають логічні інтерфейси між функціональними групами, такими, наприклад, як ТА1 і NT1.

ISDN характеризується набором стандартів ITU-T і використовує фізичний, канальний і мережевий рівні еталонної моделі OSI.

Двома основними типами інкапсуляції ISDN є РРР і HDLC.

ISDN має багато застосувань, такі, наприклад, як віддалений доступ, віддалені вузли та підключення малого офісу.

Основними службами ISDN є BRI і PRI.

BRI ділить загальну смугу пропускання в 144 Кбіт/с на три окремих канали.

Конфігурація BRI включає в себе конфігурацію BRI-інтерфейсу, тип комутатора ISDN і SPID.

DDR встановлює і припиняє роботу комутованих з'єднань в міру необхідності.

Інтерфейс базової швидкості (Basic Rate Interface, BRI). ISDN-інтерфейс, що складається з двох В-каналів і одного D-каналу для канально-комутованої передачі голосу, відео та інших даних.

В-канал, канал-носій (bearer channel, В channel). В ISDN-мережах дуплексний канал з пропускною здатністю 64-Кбіт/с, що використовується для передачі призначених для користувача даних.

D-канал, додатковий канал, дельта-канал, канал керування швидкістю передачі (delta channel, D channel). Дуплексний ISDN-канал з пропускною здатністю 16-Кбіт/с (для BRI) або 64-Кбіт/с (для PRI).

Інтерфейс первинної швидкості (основного рівня) (Primary Rate Interface, PRI). ISDN-інтерфейс для основного доступу. Складається з одного D-каналу (64 Кбіт/с) та двадцяти трьох (для Т1) або 30 (для Е1) В-каналів для голосу або даних.

Інтерфейс типу «користувач-мережа» (User-Network Interface, UNI). Специфікація, що визначає стандарти взаємодії для інтерфейсу між пристроями (маршрутизаторами або комутаторами), розташованими в приватній мережі, і комутаторами загальнодоступних мереж. Також використовується для опису подібних з'єднань в мережах Frame Relay.

Сигналізація (signaling). У контексті ISDN - процес установки з'єднання (ініціалізації виклику). Використовується для позначення установки з'єднання, розриву з'єднання, інформації, що передається і різних повідомлень, які включають в себе установку, підключення, звільнення лінії, призначену для користувача інформацію, скасування з'єднання, стан з'єднання і відключення.

Сполучна точка (reference point). Специфікація, яка визначає з'єднання між специфічними пристроями залежно від їх функцій в безпосередньому з'єднанні.

ПРОТОКОЛИ МЕРЕЖ

Розглянемо найбільш розповсюджені протоколи, які працюють на різних рівнях моделі OSI.

продолжить из статьи «OSI и ее протоколы» D:\КРМТ\Компьютерные_сети\МОЕ\Из_wiki_и_не_только\Модель_OSI\

Протоколи прикладного рівня

HTTP (від англ. HyperText Transfer Protocol - «протокол передачі гіпертексту») - це мережевий протокол прикладного рівня для передачі файлів. У стеці TCP/IP для HTTP зарезервовані порти 80 транспортних протоколів TCP і UDP (практично використовується тільки TCP). Основною функцією HTTP є передача гіпертекстових сторінок, хоча за допомогою нього з успіхом передаються і інші файли, як пов'язані з веб-сторінками (зображення і додатки), так і не пов'язані з ними (аналогія з FTP). HTTP передбачає взаємодію клієнтської програми (веб‑браузера) з софтом, що знаходиться на сервері і обслуговує відповідну web‑сторінку.

HTTP як протокол був запропонований у березні 1990 року Тімом Бернерс-Лі (якого по праву можна назвати батьком сучасного Інтернету), що працював тоді в CERN, як механізм доступу до документів в мережі Інтернет і полегшення навігації за допомогою використання гіпертексту. Найбільш рання версія протоколу - HTTP/0.9 - була вперше опублікована в січні 1992-го. Специфікація протоколу привела до створення чітких правил взаємодії між клієнтами і серверами HTTP, а також чіткому розподілу функцій між цими двома компонентами. Були задокументовані основні синтаксичні та семантичні положення.

Загальне визначення поняття семантика - це вивчення значень (слово семантика походить від грецького поняття semantikos, тобто «важливе значення», а в основі останнього лежить слово sema, тобто знак). Семантичні технології Web допомагають виділяти корисну інформацію з даних, змісту документів або кодів додатків, спираючись на відкриті стандарти. Якщо комп'ютер розуміє семантику документа, то це не означає, що він просто інтерпретує набір символів, що містяться в документі. Це означає, що комп'ютер розуміє сенс документа.