Протоколи рівня представлення

Протокол LDAP (Lightweight Directory Access Protocol - «полегшений протокол доступу до каталогів») - це мережевий протокол для доступу до служби каталогів X.500, розроблений IETF як полегшений варіант розробленого ITU-T протоколу DAP. LDAP - відносно простий протокол, що використовує TCP/IP і дозволяє проводити операції аутентифікації (bind), пошуку (search) та порівняння (compare), а також операції додавання, зміни або видалення записів. Зазвичай LDAP-сервер приймає вхідні з'єднання на порт 389 по протоколах TCP або UDP. Для LDAP-сеансів, інкапсульованих в SSL, зазвичай використовується порт 636.

Будь-який запис в каталозі LDAP складається з одного або декількох атрибутів і має унікальне ім'я (DN - Distinguished Name). Унікальне ім'я може виглядати, наприклад, таким чином: «cn = Іван Петров, ou = Співробітники, dc = example, dc = com». Унікальне ім'я складається з одного або декількох відносних унікальних імен (RDN - Relative Distinguished Name), розділених комою. Відносне унікальне ім'я має вигляд ІмяАтрібута = значення. На одному рівні каталогу не може існувати двох записів з однаковими відносними унікальними іменами. У силу такої структури унікального імені запис в каталозі LDAP можна легко представити у вигляді дерева.

Запис може складатися тільки з тих атрибутів, які визначені в описі класу запису (object class), які, у свою чергу, об'єднані в схеми (schema). У схемі визначено, які атрибути є для даного класу обов'язковими, а які - опційними. Також схема визначає тип і правила порівняння атрибутів. Кожен атрибут запису може зберігати кілька значень.

Серверна частина

LDAP є стандартом, який широко використовується. Однією з найбільш популярних його реалізацій є Active Directory - служба від компанії Microsoft, призначена для централізації управління мережами Windows. Свої реалізації служб каталогів на основі LDAP пропонують й інші компанії, наприклад, Novell і Sun. Існують також вільно поширювані відкриті реалізації LDAP, наприклад, OpenLDAP.

Клієнтська частина

В якості клієнтів LDAP виступають як адресні книги поштових клієнтів, так і back-end'и різних мережевих служб (сервери DNS, SMTP, Samba, UTS та інші).

Протокол NetBIOS/IP є стандартним протоколом підтримки сервісу NetBIOS в середовищах TCP/IP як для локальних мереж, так і для Internet. Визначені різні типи вузлів для підтримки різних топологій ЛОМ і Internet, а також для забезпечення можливості використання широкомовних пакетів IP або заборони широкомовлення.

Для протоколу NetBIOS підтримуються типи Name Service, Session або Datagram.

NetBios - це скорочення назви від Network Bios. Це програмний інтерфейс для додатків клієнт - сервер. Встановлюється з'єднання між клієнтом і сервером для переміщення даних в обидві сторони. Можна сказати, що NetBios поширив поняття базової операційної системи на мережі.

Протокол XDR (External Data Representation - зовнішнє подання даних) - міжнародний стандарт передачі даних в Інтернеті, що використовується в різних RFC для опису типів. XDR дозволяє організувати незалежну від платформи передачу даних між комп'ютерами в гетерогенних мережах.

Гетерогенні комп'ютерні мережі -це системи, які складаються з комп'ютерів різних типів, працюють у загальному випадку під управлінням різних операційних систем і використовують різні мережеві протоколи. Їх процесори можуть мати різну архітектуру, обробляти слова різної довжини і використовувати різні машинні мови. Крім різних операційних систем, комп'ютери можуть розрізнятися стратегіями планування і системами пріоритетів. Всі системи можуть розрізнятися параметрами передачі даних, що робить обробку помилок і виняткових ситуацій (виключень) особливо важкою.

External Data Representation (XDR) - це стандарт IETF з 1995 року. Він дозволяє даними бути упакованими незалежним від архітектури способом, таким чином, дані можуть передаватися між гетерогенними комп'ютерними системами.

Перетворення з локального представлення в XDR називається кодуванням.

Перетворення з XDR в локальне уявлення називається декодуванням.