Функціонування протоколу Frame Relay

Протокол Frame Relay може бути використаний в якості інтерфейсу до служби, що надається постачальником послуг, або до мережі, обладнання якої належить приватному власнику. Для створення загальнодоступної служби на основі протоколу ретрансляції фреймів комутуючі обладнання цього протоколу розміщується на проммайданчику (в центральному офісі, телефонній станції) постачальника послуг. У цьому випадку користувачі одержують економічні переваги за рахунок використання регульованої потоком даних швидкості передачі, і їм не доводиться витрачати час і зусилля на адміністрування і підтримку служби і обладнання мережі.

Для мереж, що використовують протокол Frame Relay, не існує стандарту на обладнання, яке здійснює внутрішні комунікації. Тому підтримка інтерфейсів протоколу Frame Relay не вимагає обов'язкового використання цього протоколу між мережевими пристроями. Таким чином, можуть бути використані традиційна комутація каналів, пакетна комутація або комбінований підхід, що поєднує обидві технології.

Лінії, що з'єднують пристрої користувача з мережним устаткуванням, можуть працювати зі швидкостями, вибраними з широкого діапазону. Типовими є швидкості від 56 Кбіт/с до 2 Мбіт/с, хоча протокол ретрансляції фреймів може підтримувати як більш високі, так і більш низькі швидкості.

Технологія розподілених мереж, що використовує протокол ретрансляції фреймів, являє собою гнучкий метод установки зв'язку між локальними мережами через канали розподілених мереж.

Протокол ретрансляції фреймів забезпечує можливість пакетно‑комутованої передачі даних через інтерфейс між пристроями користувача (такими, як маршрутизатори, мости і хости) і мережевим обладнанням (таким, як комутуючі вузли).

Для установки з'єднання через канали розподілених мереж протокол ретрансляції фреймів використовує віртуальні канали.

Головними цілями застосування LMI є:

• визначення оперативного стану різних PVC, відомих маршрутизатору;

• передача пакетів про активність пристроїв, з метою упевнитися в тому, що PVC продовжує функціонувати, а не відключився у зв'язку з бездіяльністю;

• інформування маршрутизатора про доступні PVC;

• можливість автоматичної побудови карти відображення протоколу ретрансляції фреймів з використанням механізму інверсного ARP;

• перетворення певної за таблицею маршрутизації адреси наступного переходу в DLCI протоколу ретрансляції фреймів.

Протокол ретрансляції фреймів може розділити один фізичний інтерфейс розподіленої мережі на кілька підінтерфейсів.

Інтерфейс локального управління (local management interface, LMI). Набір удосконалень основної специфікації Frame Relay. Він включає в себе:

• механізм багатоадресної передачі (multicast), що надає мережевому серверу свої локальні та багатоадресні DLCI;

• механізм глобальної адресації, який призначає DLCI-інтерфейсам глобальне, а не локальне значення в мережах Frame Relay;

• механізм сповіщень про активності, який перевіряє стан каналу передачі даних;

• механізм визначення статусу, який надає звіт про поточний стан відомих комутаторів DLCI-інтерфейсів.

Постійний віртуальний канал (з'єднання) (permanent virtual circuit, PVC). Постійно діючий віртуальний канал. Якщо віртуальний канал повинен існувати постійно, то використання PVC зменшують завантаження смуги пропускання, необхідної на установку і розрив з'єднання.

Комутований віртуальний канал, SVC (Switched Virtual Circuit), який створюється між двома точками безпосередньо перед передачею даних і розривається після закінчення сеансу зв'язку

Ідентифікатор канального з'єднання (data-link connection identifier, DLCI). Значення, яке визначає PVC або SVC в мережі Frame Relay. У базовій специфікації Frame Relay DLCI-ідентифікатори є локальними (для зазначення одного і того ж з'єднання підключені пристрої можуть використовувати різні значення), а в розширеній специфікації LMI - глобальними (вказують на окремі кінцеві пристрої).

РРР

Протокол РРР був створений для вирішення проблем установки віддаленого зв'язку з Internet. Крім того, протокол РРР був потрібен для динамічного призначення IP-адрес і забезпечення можливості використання декількох протоколів мережевого рівня. Цей протокол забезпечує установку з'єднань між маршрутизаторами та під'єднання хоста до мережі як по синхронним, так і по асинхронним каналах. РРР містить поле типу протоколу для ідентифікації протоколу мережевого рівня.

Протокол РРР є найбільш популярним серед протоколів розподілених мереж і використовується частіше всіх інших, оскільки він забезпечує проектувальнику мережі наступні можливості:

• управління каналом даних;

• призначення IP-адрес і управління ними;

• мультиплексування мережевих протоколів;

• установку параметрів каналу і тестування якості його роботи;

• виявлення помилок;

• вибір додаткових можливостей, таких як узгодження адреси мережевого рівня і необхідності стиснення даних.