Лекція № 18

Тема: План та устаткування автомобільної дороги.

План

1. Траса і радіуси кривизни.

2. Устаткування дороги.

1.

Трасою дороги називають роз положення її осі на місцевості. Траса дороги складається з прямих ділянок та горизонтальних кривих. При руху автомобілів на кривих з’являється відцентрова сила, яка здатна викликати занос автомобіля, боковий відвід керованих коліс і навіть перекидання автомобіля. Тому для руху по горизонтальних кривих з великими швидкостями, радіуси цих кривих повинні відповідати дозволеним швидкостям руху. Чим більша розрахункова швидкість руху автомобіля, тим більшим повинен бути радіус кривої в плані дороги.

Радіуси кривих в плані дороги, де це можливо, рекомендовано приймати 2000 -5000 м. Найменші радіуси кривих в плані можуть мати розміри від 1000 до 125 м на основних дорогах різних категорій, а на важких ділянках гірської місцевості від 250 до 30 м.

На дорогах з малою кривизною може бути значно менша видимість , особливо в умовах лісистої місцевості, в населених пунктах, а також при освітленні дороги фарами.

При руху по кривій ввечері або вночі з ввімкненими фарами права частина дороги стає невидимою, а освітленість траєкторії руху середньої точки автомобіля значно скорочується порівняно з з освітленістю дороги при русі по прямій.

Для поліпшення руху на кривих малих радіусів влаштовують віражі, перехідні криві та розширення проїзної частини.

Віраж – це односкатний поперечний профіль з ухилом проїзної частини і узбіччя до центру кривої. Віражі на дорогах встановлюються з ухилом в межах від 20 до 100%о.

Перехідна крива – це крива 2 (мал. № 1), в межах якої здійснюється плавна зміна кривизни від прямої ділянки 1 до ділянки з круговою кривою 3.

Перехідна крива вводиться як елемент дороги в плані з метою зменшення зростання відцентрової сили та полегшення виїзду на криву.

Розширення проїзної частини дороги на кривих влаштовують для того, щоб в даному випадку ширина смуги руху збільшилась на величину а . Розширення створюють тим більше, чим менший радіус кривої (мал. № 2). Так для кривих радіусом 700 м розширення однієї смуги руху складає 0,2 м, а для кривої радіусом 60 м – 0,7 м.

2.

До устаткування дороги насамперед відносяться умовні позначення. Це в першу чергу назва шляхів сполучення:

• автомагістралі та транспортні розв’язки;

• магістральні дороги європейського та державного призначення;

• головні (державні) дороги та перевали;

• національна сітка доріг;

• дороги з покриттям;

• дороги без покриття, але покращені;

• інші дороги.

На дорогах позначаються населені пункти, аеропорти, морські та річкові порти, АЗС, СТО, авто кемпінги та інші об’єкти дорожнього сервісу.

Безпека руху та облаштування доріг. План

1. Причини дорожньо-транспортних пригод.

2. Роль водія в забезпеченні безпеки руху.

3. Технічний стан автомобіля и безпека руху.

4. Організація руху автомобіля. Регулювання руху.

5. Облаштування доріг.

1.

Організація руху рухомого складу з високими швидкостями доставки вантажів і пасажирів при цьому забезпечити повну безпеку руху є головним завданням працівників автомобільного транспорту. Кожна транспортна пригода – соціальне лихо і в багатьох випадках завдає значної шкоди народному господарству. В аваріях люди отримують часткову або повну непрацездатність, каліцтва, а інколи в аваріях гинуть люди. При аваріях ламаються автомобілі, пошкоджується вантаж, руйнуються дорожні та інші споруди.

Проблему безпечного руху можна вирішити беззаперечним виконанням правил руху усіма його учасниками, а також забезпеченням повної технічної відповідності транспортних засобів вимогам безпечної експлуатації і чіткій організації руху.

В залежності від причин виникнення дорожньо-транспортних пригод, загальна їх кількість в великих містах розподіляється таким чином:

- провина водія транспортного засобу ------------------------------ 70%

- провина пішоходів та велосипедистів ----------------------------- 20%

- технічна несправність транспортних засобів --------------------- 8%

- невірна організація руху ---------------------------------------------- 2%

__________________________

100%

Найбільша кількість аварій і наїздів трапляється в темний час доби, коли значно погіршується видимість.

Причини дорожньо-транспортних пригод, що стались з вини водіїв транспортних засобів можуть розподілятись таким чином:

• невідповідність швидкості руху конкретним умовам --------- 29%

• втома або сп’яніння -------------------------------------------------- 16%

• недотримання правил обгону и маневрування ----------------- 30%

• неуважність ------------------------------------------------------------- 22%

• недотримання правил перевезення пасажирів і вантажів ----- 3%.

_____

100%

Слід зазначити, що значна кількість аварій, в скоєнні яких визнають винним водія, трапляються по ряду інших причин, і насамперед, від невірно спроектованого елементу дороги, непрофесійної організації руху або невірних дій інших водіїв, пішоходів і пасажирів. Для запобігання збільшення кількості аварій і значного скорочення їх на автомобільних дорогах і в населених пунктах потрібно, щоб всі учасники руху, тобто водії транспортних засобів, пасажири і пішоходи розуміли причини виникнення пригод і їх наслідки.

2.

Водій автомобіля, що є найважливішим учасником руху, повинен бути завжди уважним і швидко реагувати на створювану ситуацію, швидко приймати найкраще рішення для забезпечення безпеки. Велике значення має час реакції водія, що залежить від його психофізіологічного стану і виду стимулу (світловий, звуковий та ін.). зазвичай час реакції коливається в межах від 0,1 до 1,0 сек. Але може бути і більшим.

Для розрахунків руху середній час реакції водія приймається 0,6 сек.

На час реакції водія дуже впливають освітленість дороги, ефективність сигналів, інтенсивність руху, рівень шуму та інші зовнішні фактори.

Велике значення для безпечного руху є відволікання водія, тому на дорогах треба якомога менше встановлювати рекламних щитів, а також світлових і, особливо, блимаючи реклам в нічний час.

Осліплення водія є частою причиною дорожньо-транспортних пригод. В основі осліплення лежать складні фізіологічні процеси, що проходять в органах зору, які мають здатність до адаптації (пристосування) до світлових змін. При переході з темряви на світло очі пристосовуються значно швидше, ніж при переході зі світла в темряву. Повне або часткове осліплення може настати від пучка світла фар зустрічного автомобіля або при в’їзді автомобіля в світлий час доби до темного тунелю.

3.

Кількість дорожніх пригод знаходиться в прямій залежності від технічного стану автомобіля и особливо від таких його агрегатів і систем як: гальма, рульове управління, колеса, світло, зчіпні пристрої причепів і т. і. З кожним роком покращуються експлуатаційні якості автомобіля, що впливають на безпеку руху, такі як: керування, стійкість, надійність, міцність, оглядовість і т. д.

Велика кількість аварій трапляється внаслідок заносу автомобіля при гальмуванні. Для запобігання заносів розробляють і застосовують кібернетичні пристрої, що змінюють гальмівну силу на кожному колесі в залежності від коефіцієнту зчеплення шин з дорогою. Бортові комп’ютери на деяких авто керують гальмівною системою без участі водія.

Велике значення має стандартизація органів керування і місця їх розташування. Особливу увагу треба приділяти стандартизації приладів освітлення і сигналізації як по кольору, так і по розташуванню на автомобілі.

Для підвищення безпеки руху і збереження автомобільних доріг в багатьох країнах СНГ введені габаритні і вагові обмеження рухомого складу, згідно яких встановлюється:

- найбільша допустима ширина 2,5 м, висота 3,8 м, довжина одного автомобіля 12 м, автопоїзду – 24 м;

- навантаження на вісь на всіх дорогах не повинна перевищувати 6 т, а при русі на дорогах І та ІІ категорії – 10 т для двоосних автомобілів і 9 т для багатоосних автомобілів, якщо база сусідніх осей менше 3 м.

4.

Під організацією руху слід розуміти комплекс заходів, що забезпечують безпечний рух транспортних засобів з високими швидкостями.

При організації руху в залежності від інтенсивності руху і швидкості транспортного потоку необхідно вирішити такі питання:

- визначити ширину смуги руху і кількість смуг з урахуванням роботи транспортних засобів інших видів транспорту;

- обрати найбільш раціональні види транспортних розвя’зок і маневрових ділянок;

- забезпечити смуги і місця для стоянки і зупинки автомобілів;

- забезпечити пішохідний і велосипедний рух;

- правильно обрати засоби сигналізації та інформування на дорогах, вулицях і площах;

- організувати регулювання і контроль руху.

Інтенсивність руху є основним показником при організації руху транспортних засобів. Вона залежить від величини і напрямку транспортних потоків.

Транспортним потоком називається кількість автомобілів, що проходять в одному напрямку по дорозі або вулиці за окремий час ( година, доба).

Щільність руху це кількість автомобілів, розташованих на 1 км смуги руху.

Перехрестя – перепона для руху, що небажана, але необхідна для забезпечення зв’язків між пунктами, які лежать на різних напрямках транспортних потоків.

Для зменшення небезпеки руху на перехрестях доріг і вулиць встановлюють регулювання руху або передбачаються різноманітні конструктивні рішення, до яках відносяться:

- перехрестя на різних рівнях;

- направляючі та розподільні острівки;

- розподіл маневрових ділянок.

Правильна організація руху не може бути здійсненою без вирішення питання зупинок і стоянок для автомобілів. Зупинки і стоянки для автомобілів створюють на призначеній для зупинок смузі вздовж тротуарів, а також влаштовують спеціальні поза вуличні стоянки біля заводів, навчальних закладів, житлових масивів тощо.

Для зручності обслуговування пасажирів і додержання вимог безпеки руху на автобусних зупинках влаштовують спеціальні з’їзди з проїзної частини дороги/

Для пішоходів повинні створюватись безпечні умови для очікування транспорту, переходу дороги. Пішохідні переходи влаштовують надземними і підземними; надземні бувають регульованими і позначеними знаками або розміткою типу «зебра», а також пішохідні мости через автостради.

Регулювання руху – це управління транспортним і пішохідними потоками. Регулювання повинне забезпечити безпечний та швидкий рух згідно розробленої схеми його організації.

Регулювання руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, вказівників, розмітки дороги, подачі сигналів світлофорами або регулювальниками, а також організацією інформації на дорогах.

5.

Для підвищення безпеки руху в місцях скупчення автомобілів біля магазинів, столових, ресторанів, автозаправних станцій, розташованих поблизу дороги, влаштовують зупиночні площадки, які вночі освітлюються.

На дорогах І-ІІ категорій стоянки влаштовують через кожні 10-15 км, а на дорогах ІІІ-ІV категорій – через 20-3- км. На під’їздах до великих міст влаштовують стоянки для відпочинку на 40-100 автомобілів. В небезпечних місцях – на насипах висотою більше 2 м, біля круч, берегів річок і озер, на підходах до мостів і шляхопроводів, над дорожніми трубами встановлюють загорожі двох типів: орієнтуючі та утримуючі.

Вздовж дороги встановлюються знаки, які вказують назва населених пунктів, річок, а також номери дороги і маршрутів, кілометрові вказівки і схеми перехресть.