- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •Павлоград
- •Лекція №2
- •Лекція № 4
- •Лекція № 5
- •Лекція № 6
- •Лекція №7
- •Лекція № 8
- •Лекція № 9
- •Лекція № 10
- •Лекція № 11
- •Особливості деяких типів доріг План
- •Штучні автомобільні споруди План
- •Лекція № 14
- •Лекція № 16
- •Лекція № 17
- •Лекція № 18
- •Безпека руху та облаштування доріг. План
- •Лекція № 19
- •Лекція № 20
- •Лекція № 27
- •Лекція № 28
- •Цикл транспортного процесу
- •Лекція № 29
- •Лекція № 21
- •Лекція № 22
- •Типова задача.
- •Лекція № 23
- •Задача.
- •Розв’язання.
- •Лекція № 24
- •Лекція № 25
- •Лекція № 26
- •Лекція № 27
- •Лекція № 28
- •Лекція № 29
- •Лекція № 30
- •Лекція № 31
- •Лекція № 32
- •Лекція № 33
- •Лекція № 34
- •Лекція № 35
- •Експлуатація вантажного автомобіля без подорожнього листа – заборонена!
- •Лекція № 36
- •Лекція № 37
- •Лекція № 38
- •Лекція № 39
- •Лекція № 40
- •Лекція № 41
- •Характеристики основних навалочних вантажів
- •Лекція № 42
- •Лекція № 43
- •Лекція № 44
- •Лекція № 45
- •Лекція № 46
- •Лекція № 47
- •Лекція № 48
- •Лекція № 49
- •Лекція № 50
- •Лекція № 51
- •Лекція № 52
- •Лекція № 53
- •Диспетчерська доповідь про виконання добового оперативного плану перевезень вантажів
- •Лекція № 54
- •Лекція № 55
- •Лекція № 56
- •Лекція № 57
- •Лекція № 58
- •Лекція № 59
- •Лекція № 60
- •Лекція № 61
- •Лекція № 62
- •Лекція № 63
- •Лекція № 64
- •Лекція № 65
- •8. Рекомендована література
Лекція № 55
Тема: Технічні засоби диспетчерського зв’язку.
План
Види зв’язку між водіями та диспетчерською службою.
Навігаційні системи.
Пейджинговий зв’язок.
Мобільний зв’язок.
Стільниковий та супутниковий зв’язок.
1.
Важливе значення для управління перевезеннями вантажу має організація зв’язку диспетчерської групи з лінійними диспетчерами, вантажовідправниками та вантажоодержувачами, управлінським персоналом автотранспортних підприємств та з окремими автомобілями.
Для цього можна використовувати телефонний зв’язок мережі загального користування, пейджинговий та мобільний зв’язок, радіозв’язок, стільниковий та супутниковий зв’язок.
2.
Для визначення місцеперебування автомобілів в наш час в розвинутих країнах все більше широке застосування знаходять навігаційні системи: космічні (глобальні) та наземні.
В США використовують навігаційну систему GPS (Global Positioning System – глобальні позиційні системи), які визначають географічні координати та висоту автомобіля з точністю від 5 до 100 м. В Росії аналогічна система називається ГЛОНАСС. В Україні використовують як американську так і російську навігаційні глобальні системи.
Окрім задач управління транспортним процесом використання навігаційних систем з точки зору загальнодержавних інтересів передбачає такі основні цілі:
• інформаційне забезпечення безпеки перевезень (насамперед небезпечних вантажів) з автоматизованим встановленням місць ДТП та надзвичайних ситуацій і оперативною взаємодією з органами МВС, МНС та «Швидкої допомоги»;
• створення систем з автоматичним визначенням місцеперебування автотранспортних засобів, здатних в режимі реального часу вирішувати задачі управління транспортними потоками, автоматично приймати сигнали SOS від водіїв транспортного засобу з інформаційною співпрацею з оперативними службами МВС та МНС;
• забезпечення управління та передислокації автотранспортних засобів на лінії при виконанні заходів з ліквідації надзвичайних ситуацій.
Навігаційні системи поділяються на дві групи: навігаційні системи водіїв та диспетчерські навігаційні системи.
Навігаційні системи водія (НСВ) призначені для надання водію за допомогою дисплея на приладній панелі інформації про місцеперебування рухомого складу, прокладання найкоротшої траси маршруту, контролю встановленого графіка руху. Всі НСВ використовують для визначення місцеперебування автомобіля систему GPS. За типом виконання НСВ можуть бути:
• картографічні – показують місцеперебування і трасу маршруту на мапі, зображеній на великому графічному дисплеї;
• маршрутні – вказують водію напрямок руху відповідно місцеперебуванню РС і виконуються у вигляді стандартної магнітоли.
Диспетчерські навігаційні системи (ДНС) призначені для передавання даних про місцеперебування автомобіля на диспетчерський пункт. в даному випадку додатково з’являються блоки передавання координат автомобіля в АТП і відповідне програмне забезпечення диспетчерського пункту. Передавання координат може здійснюватись за допомогою космічного, модемного, транкингового або стільникового зв’язку.
Наземні позиційнім системи не знайшли широкого застосування на комерційному транспорті. Найбільш перспективним на даний момент вважається розвиток систем визначення місцеперебування рухомого об’єкта за допомогою стільникових систем зв’язку (GSM).
3.
Пейджинговий зв’язок стоїть окремим видом серед інших засобів мобільного зв’язку. По-перше, він односторонній. По-друге, пейджер забезпечує приймання лише знаків, але не спроможний приймати голосові повідомлення. Цей зв’язок може використовуватись для одностороннього передавання стислої інформації на рухомий об’єкт через оператора пейджингового зв’язку або, застосовуючи комп’ютер, безпосередньо водію.
4.
Для внесення коректив в план роботи потрібний зв’язок з водієм, що знаходиться на маршруті, який може забезпечити в будь який момент часу контактувати один з іншим для обміну інформацією.
На базі засобів мобільного зв’язку можливе утворення інформаційної системи-моніторингу для постійного контролю роботи автомобілів, що дозволяє:
визначити місцеперебування автомобіля в будь який момент часу при руху маршрутом з передачею даних в диспетчерський пункт;
негайно передавати інформацію в диспетчерську про порушеннях в збереженні вантажу, а також про неполадках автомобіля;
підтримувати стабільний інформаційний зв’язок водіїв з диспетчером, що допоможе здійснювати оптимізацію перевезень, повідомлення водіїв про зміни в маршруті, необхідності перевезення попутного вантажу, обслуговування нових клієнтів, попередження про дорожні умови, можливі небезпеки.
Для контакту між автомобілями в дорозі та управління процесами НРР на терміналах може використовуватись радіозв’язок. Для радіозв’язку використовують портативні (переносні), автомобільні та стаціонарні радіостанції
5.
Більш коштовною, але і найбільш якісний варіант телефонного мобільного зв’язку – стільниковий телефонний зв’язок. Послуги стільникового зв’язку надають телекомунікаційні компанії, що використовують стандарти:
• GSM (Global System for Mobil Communications), 900, 1800 та 1900 МГц – найбільш поширений стандарт в світі;
• NMT (Nordic Mobile Telephone), 450 МГц – найбільш застарілий аналоговий стандарт і в даний період поступово замінюється на цифровий стандарт CDMA 450;
• AMPS (Advanced Mobile Phone System), 800 МГц.
Головна перевага супутникового зв’язку – підтримання контакту з автомобілем в будь якій точці земної кулі.
Супутниковий зв’язок поділяється на телексний (текстові повідомлення) та телефонний.
Характеристика засобів мобільного зв’язку
Назва |
Область застосування |
Зона дії |
Пейджинговий зв’язок |
Передавання текстових повідомлень |
Може діяти при використанні роумінгу в великих містах СНД |
Радіозв’язок |
Голосовий зв’язок між АТП, рухомими одним маршрутом, на терміналі та комп’ютерний між АТС і з АТП на невелику відстань |
Дальність дії – 10–80 км в залежності від обладнання; може бути розширеним при наявності ретрансляторів та радіомережі |
Радіальний зв’язок |
Голосовий зв’язок між АТС та з АТП |
Може діяти більш ніж в 120 містах країни |
Стільниковий зв’язок |
Голосовий, факсимільний та комп’ютерний зв’язок між АТС та з АТП |
Може діяти при використанні роумінгу в більшості закордонних країн |
Супутниковий зв’язок |
Голосовий, факсимільний та комп’ютерний зв’язок між АТС та АТП |
Будь яка точка земної кулі |
