1.2.4. Системні оцінки ефективності процесів та якості результатів
Як відомо, проблема (задача) виникає у двох випадках:
або існує нагальна необхідність;
або є додаткова можливість і вимога ліквідувати різницю між дійсним та бажаним станом.
Можна було б розглядати багато різноманітних проблем із різних сфер діяльності, але зупинимось на одній із науково-технічних – <підвищення ефективності процесів та якості результатів>.
На схемі (рис. 4, 5) показана структура підходу до її розв’язку типу від <теорія> до <практика> через методологію. В основі теорії ефективності та якості може лежати так званий аксіоматичний підхід, який дозволяє реалізувати послідовність: <задача> – <метод> – <алгоритм> – <програмно-технічні та методичні системи>.
Рис. 4. Логічна схема системного підходу до розв’язання проблеми <теорія> – <практика>
Рис. 5. Науково технічна задача як система
1.2.5. Загальна характеристика наукової діяльності (умови розв’язуваності)
Задачі, що постають перед науковцями під час наукових досліджень, характеризуються великою складністю. У більшості випадків відсутні аналітичні методи їх дослідження, що не дає змоги знаходити рішення у замкненому вигляді та в повному обсязі. Практичною основою розв’язування цих задач залишається комплексний підхід та методи моделювання. Дослідження розв’язуваності задачі – складна слабко структурована проблема (рис. 6). Її не можна безпосередньо декомпозувати на певну сукупність локальних проблем, кожна з яких могла б бути представлена та розв’язана у вузьких традиційних постановках інженерного проектування.
Розв’язуваність за ресурсом припускає наявність таких компонент:
засоби забезпечення досліджень, які містять усі види – як наявні, так і ті, що не можуть бути створені в прийнятні строки;
матеріальні, енергетичні та інші види ресурсів (що не входять у забезпечення);
людські ресурси – високопрофесійний колектив дослідників.
Для рівня цілей задача не розв’язувана, якщо: не сформульовано глобальної мети, визначеність неповна та, можливо, є суперечності складових, не визначено ієрархічну організацію цілей.
Для рівня задач задача не розв’язувана, якщо у структурі відсутній порядок, не побудована логічна схема задач.
Процес системного проектування керованої системи як складної містить у собі два основні етапи: етап зовнішнього (макропроектування) і етап внутрішнього проектування (мікропроектування).
Перший етап включає вибір функцій, структури системи і її складу, а також визначення системних характеристик і принципів функціонування підсистем, причому основними питаннями першого етапу є:
розробка системи критеріїв (якості функціонування й оцінки варіантів системи);
побудова архітектури (складу) системи;
дослідження реалізованих алгоритмів керування для прийнятої системи критеріїв;
формалізація процесів функціонування системи;
розробка математичної моделі системи і її підсистем;
синтез і дослідження оптимальних режимів функціонування системи та ін.
Другий етап включає вибір і проектування компонентів системи, тобто її підсистем і агрегатів. Основна задача другого етапу полягає в розробці проектних рішень, пов'язаних із технічною реалізацією системи, оптимізацією характеристик, параметрів системи і її підсистем, на основі прийнятої математичної моделі, що задовольняє критерії якості.
Системний аналіз дозволяє сформулювати основні задачі, вирішення яких і становить основу системного підходу до проектування керованої системи:
постановка задачі вирішення проблеми керування;
формування шляхів вирішення проблеми (формування варіантів системи, що вирішує проблему);
розробка моделей системи;
формування критеріїв оцінки системи і її функціонування;
вибір компромісних варіантів системи. Таким чином, вирішення проблеми повинно містити принаймні три основні положення:
чітке визначення цілей створення системи і сукупності розв'язуваних нею задач;
перелік і характеристики діючих на систему факторів, які підлягають обов'язковому урахуванню при розробці системи і її моделі;
вибір показників ефективності процесів та якості результатів.
Рис. 6. Інформаційна модель процесу