2.2. Формування методики дослідження в системній постановці

Зміст системного підходу полягає у виробленні принципу упорядкування множин задач проектування (S) і процедур їх розв’язання (T) та розробці самої схеми, що забезпечує повну розв’язуваність задачі S_i. У системному підході заслуговують на увагу два методи проектування, що випливають із практичного досвіду й інтерпретовані в область пошукових досліджень при розробці складних систем керування: емпірично-індуктивний та логіко-дедуктивний [19].

При емпірично-індуктивному методі формулюються вимоги до проектованої системи при заданій її структурній схемі (за критеріями надійності, масогабаритними показниками, енергоємністю та ін.), задаються підмножини реальних (проектованих) агрегатів. Конструктор, використовуючи свій досвід, уміння, інтуїцію, результати експериментів та експертні оцінки, створює деякий прототип необхідної системи.

Засобами дослідження в цьому випадку є перевірка розрахунків, методи синтезу окремих підсистем, макетно-апаратне відпрацювання системи. Розв’язуваність задачі S_i базується на інтуїції та досвіді фахівців. Математично задача S_i розглядається в межах окремих агрегованих підзадач S_ir. Оцінка й вибір оптимального варіанта здійснюються, як правило, методами перебору з використанням експертних оцінок.

Індуктивний метод має мінімальну відтворюваність, оскільки основні положення його будуються на досвіді фахівця, інтуїції й умінні конструювати варіанти і приймати рішення. Доведення розв’язуваності задачі проектування апріорі не формулюється, що пояснюється відсутністю схеми проектування, побудованої на об’єктивних даних.

При логіко-дедуктивному методі проектування розглядається як деякий процес послідовної побудови проектних рішень , в якому із рішення попередньої задачі формулюється обмеження або початкова інформація у процедурі розв’язання наступного етапу.

У дедуктивному методі кожне з проміжних рішень задачі є розгалуженим деревом варіантів відносно задач , що розв’язуються на наступному етапі.

2.3. Багаторівнева схема задач та системні моделі

Розв’язання задач системного проектування (табл.1) відбувається у вигляді логічної схеми проектування (рис. 12).

Задачі системного проектування складних систем логіко-динамічного класу формують таку множину задач:

задача моделювання процесів функціонування;
задача функціональної оптимізації;
задача структурної оптимізації;
задача структурної оптимізації альтернативної системи;
задача структурного синтезу;
задача оптимального керування системою (підсистемою);
задача оптимального розвитку (адаптація) системи;
задача дослідження внутрішніх властивостей.

Сформульовані вище задачі синтезу та аналізу дають можливість у процесах системного проектування здійснювати прийняття рішень щодо пошуку окремих складових характеристик системи, що проектується.

Таблиця 1

Розв’язання задач системного проектування

Етапи Рівні	Мета. Розв’язуваність задач проектування -істинність існування	Формування задач проектування	Методи, логічні схеми проектування	Засоби дослідження. Моделювання, інформаційне обслуговування
Розв’язання задач формування структури та компонування
Розв’язання задач узгодження підсистем у рамках системи (ОНТ), формування загальних режимів їх взаємодії
Розв’язання задач синтезу законів функціонування та алгоритмів управління відповідно до розробленої структури системи
Розв’язання задач синтезу засобів управління