15. Визначте місце України в планах імперіалістичних держав напередодні та на початку Першої світової війни. В чому полягала трагедія українського народу в цій війні?

Напередодні Першої світової війни українські землі продовжували залишатися у складі двох імперій - Росій­ської та Австро-Угорської. Вони різнились рівнем економіч­ного і соціального розвитку, освіти та культури, адміністра­тивним устроєм. Обидві імперії проводили імперську полі­тику, спрямовану на знищення національної самобутності населення і колоніальну експлуатацію цих земель. Найбіль­ших утисків у національному відношенні зазнавало україн­ське населення під владою імперії. Національна політика австрійського уряду, хоча і була м'якшою, вела до розпа­лення українсько-польського конфлікту в Галичині.

Економічно більш розвинутими були українські землі у складі Російської імперії, особливо Південь і Схід Укра­їни. Донбас став вугледобувною і металургійною базою Російської імперії. На той час рівень добування вугілля і виплавки металу був основним показником могутності країни. Так, у 1913 р. Донбас дав 70 % вугілля, що видо­бувалося в Російській імперії. Вже в роки війни (1915-1916 рр.) заводи, розташовані на Україні, виробляли 96,7 %- прокату, 68 % - сортового металу, 99 % - двотаврових балок і швелерів, 53 % - солі, 81 % - олова, 90 % - срібла, 75 % - чавуну. Крім того, сільське господарство давало 16 млн тонн товарного зерна.

У той же час на українських землях у складі Австро-Угорської Імперії промислових підприємств майже не було. Єдиними галузями, що розвивалися, стали лісообробна, нафтодобувна, харчова. Селянство потерпало від малозе­мелля, і значна частина населення змушена була емігрувати.

Перша світова війна, на порозі якої опинився світ, носила загарбницький характер з боку обох ворогуючих блоків Українські землі були об'єктом їх експансії. На них претен­дували Росія, Австро-Угорщина, Німеччина і Румунія.

Росія, яка на міжнародній арені виставляла себе захис­ником слов'янських народів, прагнула завершити справу російських царів - об'єднати всі землі Київської Русі під своєю зверхністю. В ході війни вона намагалась оволодіти Галичиною, Буковиною, Закарпаттям. Загарбання цих зе­мель мало за мету придушити гніздо «мазепинства», яке поширювало свій вплив на Наддніпрянську Україну. Всі плани російського генерального штабу вістря наступу ро-сійської армії спрямовували в Галичину.

Австро-Угорщина, у свою чергу, зазіхала на Волинь і Поділля. Напередодні війни австрійський імператор обі­цяв українським політичним діячам, що на українських зем­лях Австро-Угорщини і землях, відторгнутих від Росії, буде створено окрему адміністративну одиницю з широкими автономними правами під зверхністю Австро-Угорщини.

Широкі плани щодо України розроблялись у Німеччи­ні - як з боку військових, так і з боку промисловців і політиків Так, один із найвпливовіших німецьких промис­ловців Август Тіссен заявляв «Росія повинна віддати нам прибалтійські провінції . , частину Польщі і Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов'ям » У 1897 р. ні­мецький публіцист Пауль Рорбах писав «Хто володіє Ки­євом, той має ключ від Росії». Особливо привабливою Україна з її сировинними і продовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли й влас­ні ресурси були вичерпань.