2.3 Створення живоплотів

Підготовка ґрунту. Підготовка ґрунту для висаджування живоплоту починається насамперед з видалення бур’янів. Це важливо, оскільки, розростаючись, огорожа перетвориться на густу, щільну посадку, отож боротися з бур’янами з кожним роком буде дедалі важче. Тому необхідно очистити ґрунт від надземних і підземних частин бур’янистих рослин механічним (збираючи їх під час розпушування і перекопування землі) або хімічним (з використанням гербіцидів, наприклад, раундапу) способами.

Слід заздалегідь потурбуватися про подальшу підготовку ґрунту, що полягає в кількаразовому перекопуванні, внесенні органічних і мінеральних добрив, приведенні кислотності і механічного складу у відповідність з потребами обраних видів рослин. В разі потреби у важкі суглинки додають пісок, у супісок – суглинок, у кислі ґрунти – вапно, в лужні – торф. Можна скористатися спеціальними ґрунтовим субстратом, що є в продажу.

Перед садінням місце майбутньої огорожі слід відміряти чіткою лінією, натягнувши шпагат або шнур. Залежно від обсягу, висаджувати можна в траншеї, вириті за допомогою техніки або вручну, а також у посадкові ями. Ширина траншей залежить від кількості рядів огорожі. Для однорядних вона становить 40-50 см, для дворядних – 70-90 см, для багаторядних на кожен наступний ряд додається 30-40 см. Глибина траншеї – 50-60см.

Садивний матеріал. Рослини, призначені для живоплоту, повинні бути високоякісними, однорідними й одного віку. Для цього краще використовувати садивний матеріал, спеціально вирощений для живоплоту в розсаднику або на власній ділянці. У випадку розмноження рослин насінням необхідно пам’ятати, що більшість з них потребує передпосівної обробки, насамперед стратифікації (зберігання насіння у вологих умовах при низьких позитивних температурах) і скарифікації (механічне або хімічне ушкодження зовнішньої оболонки насіння). Глибина загортання насіння у ґрунт залежить від його розміру: дрібне сіють не глибше 1-2 см, велике – до 3-5 см.

Густі сходи необхідно проріджувати, залишаючи не більше 25-30 рослин листяних порід на одному погонному метрі і до 45-50 – хвойних. Навесні наступного року у сіянців листяних порід, за винятком тих, що дуже повільно ростуть, зрізують половину довжини приросту, що спричиняє розвиток сильніших пагонів з верхніх бруньок і сприяє появі бокових знизу. Здебільшого дворічні сіянці досягають необхідної висоти й восени наступного року або навесні третього їх можна використовувати для висаджування на постійне місце. Хвойні породи висаджують в огорожі, як правило, трирічними сіянцями або три - п’ятирічними саджанцями.

Найкраще, коли сіянці пікірують на ранніх етапах вирощування. Їхнє формування починається щонайменше за рік до садіння в огорожі. При цьому вирівнюють рослини за висотою, обрізуючи верхівкові гілки на 2/3-1/2 довжини, а бокові – до розмірів, рівних близько 1/3 відстані між рослинами в майбутній огорожі. У рік висаджування бокові пагони вкорочують на половину відстані між рослинами. У цьому разі вони не будуть заважати і водночас сприятимуть гарному змиканню крони. Верхівкові пагони також обрізують на 1/3-1/2 довжини, вирівнюючи загальну висоту рослини.

Рослини, зимостійкі в молодому віці, обрізують з пізньої осені після закінчення вегетації і до початку ранньої весни. Породи, схильні до підмерзання в молодому віці, обрізують тільки навесні.

Якщо садивний матеріал для живоплоту не сформований спеціально, то після висаджування на постійне місце рослини необхідно зрізати до висоти 20-30 см від поверхні землі.

Слід враховувати, що в процесі насіннєвого розмноження утворюється різноякісний садивний матеріал. Тому для висаджування в живопліт варто відбирати сіянці однієї висоти, форми, забарвлення. Однорічний садивний матеріал можна одержати вегетативним розмноженням – поділом кущів, відсадками, паростками, щепленням, живцюванням.

Живцюють зеленими відрізками пагонів з 1-2 міжвузлями і 2-4 листками (на початку літа) або здерев’янілими відрізками трохи більшої довжини (після листопаду). Для укорінення хвойних часто використовують живці з відрізком старої деревини – “п’яткою”.

Якщо порода важко укорінюється, основу живців обробляють стимуляторами коренеутворення. Живці висаджують у пухкий субстрат (перліт, пісок з нижнім ґрунтовим шаром). Найнеобхіднішою умовою успішного укорінення живців є оптимальна вологість повітря та субстрату. Для цього їх прикривають рамами з натягнутою мішковиною, скляними банками або укорінюють у теплицях, а також у спеціальних парниках із штучним туманом. Слаборозвинуті укорінені живці дорощують ще один сезон.

Висаджування. Висаджування рослин можна проводити восени або до початку розпускання листя. Обираючи строки, слід враховувати негативні температури узимку, здатні пошкодити молоді рослини, і недостатню кількість опадів навесні в різних регіонах. Тому для південних районів найкраще осіннє висаджування, а для північних – весняне. Рослини в контейнерах (із закритою кореневою системою) можна висаджувати протягом усього вегетаційного періоду. Висаджуючи рослини з відкритою кореневою системою, не можна допускати підсихання коренів. Тому викопані або придбані рослини потрібно помістити в поліетиленовий пакет з вологою тирсою і туго його зав’язати вище рівня кореневої системи. Перед висаджуванням підрізують і видаляють ушкоджені корені. Для гарної приживлюваності рослин корені занурюють у бовтанку з м’якої глини та коров’яку.

Густота висаджування рослин залежить від їхніх біологічних особливостей, типу й висоти огорожі, кількості рядів (рис. 5.1). Тіньовитривалі, повільноростучі й вузькокронні породи саджають густіше, ніж швидкорослі, світлолюбні, з широкою кроною. Густо висаджують формовані живоплоти. В огорожі, що росте вільно, посадка не повинна бути занадто щільною, оскільки

слід передбачити можливості розвитку чагарників або дерев, щоб, розростаючись, вони не витісняли один одного. При цьому для декорування проміжків між молодими рослинами в перші роки можна використовувати літники або швидкорослі трав’янисті багаторічники.

В середньому рекомендують такі відстані між рослинами в живоплотах при однорядних і багаторядних насадженнях (див. таблицю 2.3 і рис. 2.2). При цьому треба пам’ятати, що в багаторядних огорожах рослини розташовують у шаховому порядку.

Таблиця 2.3 - Відстані між рослинами в живоплотах

Тип огорожі	Відстань між рослинами в ряду, м	Відстань між рядами, м
Стіни: Формовані Вільноростучі	0,8-1,2 1,0-2,0	До 1,0 До 2,0-3,0
Живоплоти: Формовані Вільноростучі	0,4-0,6 0,8-1,0	0,6-0,8 1,0-1,5
Бордюри: Формовані Вільноростучі	0,2-0,3 до 0,5	0,3-0,4 0,5-0,6

Висаджуючи щеплені рослини, варто враховувати розміщення кореневої шийки. Як правило, вона має бути на рівні ґрунту. Якщо рослину виростили з живця, коренева шийка (місце переходу стовбура в корінь) не виражена і деяке заглиблення саджанців цілком можливе.

Ґрунт навколо висаджених рослин необхідно добре ущільнити, полити й замульчувати тирсою, подрібненою корою або торфом, щоб зменшити випаровування вологи і стримати розвиток бур’янів.

Для гарної приживлюваності рослин натягують шнур і обрізують їх на одній висоті від поверхні землі і з боків на 1/3 або1/2 середньої довжини пагона. Якщо для садіння використовується матеріал, не сформований спеціально для живоплоту, то після висаджування рослину необхідно зрізати до висоти 20-30 см від землі.

При побудові вітрозахисного живоплоту слід висаджувати рослини перпендикулярно напрямку вітрів.

Влаштування шпалерних огорож. Для створення класичної шпалерної огорожі рослини висаджують на відстані 25-30 см одна від одної, надземну частину укорочують до 10 см від рівня землі або кореневої шийки. Наступної весни зрізують над самою землею усі пагони, за винятком двох

бокових (рис. 5.1). Ці пагони зв’язують хрест-навхрест із боковими пагонами сусідніх рослин і потім обрізують їх близько від місця зв’язування. Наступного року повторюють переплетення найсильніших основних пагонів і видаляють усі бокові, які виросли за літо. Так роблять протягом кількох років, поки огорожа не досягне бажаної висоти. Чим вищою і густішою має бути огорожа, тим сильніше потрібно укорочувати пагони на третій і четвертий роки.

У перші роки рослини краще прикріплювати до грат або до шпалери.

Надалі, коли огорожа буде повністю сформована, шпалеру прибирають. Оптимальна висота шпалерної огорожі – близько 1,5 м, а її ширина при однорядному насадженні становить не більше 15-20 см.

Р исунок 2.3.1 – Формування живоплоту в перший рік після садіння

1-обрізування сад жанців безпосередньо після висаджування,

2-повторне обрізування саджанців у рік висаджування

Щоб шпалерна огорожа була міцнішою, у місцях переплетення гілок варто зрізати кору і таким чином прискорити зрощення пагонів щепленням способом зближення. Завдяки зрощенню перехресних пагонів шпалерні огорожі стають міцнішими, густішими й непроникними.

Для створення огорож краще використовувати рослини з гілками, що легко зростаються: глід, яблуня, груша, граб, в’яз тощо.[7] Незважаючи на ряд переваг шпалерних огорож, на них доводиться витрачати чимало часу й праці, що, однак, ніякою мірою не зменшує їхньої цінності.

Завдяки пластичності особливо популярними в шпалерній культурі є плодові дерева і ліани. На шпалерах їх краще розміщувати на сонячних місцях, обов’язково паралельно напрямку вітру, що переважає в даній місцевості, щоб зменшити його вплив на рослини.

Крім улаштування описаного виду шпалер, існують й інші способи формування крон плодових на опорах (кордони, пальмети). Для живоплотів підходять такі.

Двоплечий горизонтальний кордон (рис. 5.2). При його формуванні однорічний саджанець або сіянець (1) обрізують на висоті закладання галузин – пліч (як правило, 20-30 см від рівня землі). З галузин, що

з’явилися (2), залишають два, котрі спрямовують горизонтально і підв’язують до туго натягнутого дроту. Навесні їх укорочують. Улітку всі бокові галузки обрізують над 6-8-м листком. Частину пагонів, що ростуть вертикально (а), вирізують на кільце. Відстань між рослинами у ряду – не менше 5 м. Горизонтальні кордони можуть бути двоярусними. Для утворення другого ярусу, крім двох пліч, залишають ще один вертикальний пагін, з якого на рівні 40-50 см від попереднього також формують двоє плечей.

Рисунок.2.3.2 – Двоплечий горизонтальний кордон