5. Планування і прогнозування управлінських рішень.

Розвиток прогнозування в управлінні і формування його теоретико-методологічного апарату пов'язують з кількісною школою менеджменту (Дж. Фернанс, Е. Джилфіллан, Р. Акофф), яка набу­ла значного поширення в 60-х роках XX ст. і згодом стала основою сучасної концепції превентивного управління.

Прогноз — науково-обґрунтоване (аргументоване, вира­жене в кількісній і якісній формах) достовірне суджен­ня (припущення) ймовірнісного характеру про можливий стан об'єкта в майбутньому або про альтернативні шляхи і терміни досягнення цього стану, іншими словами, прогноз - це якісна і кількісна оцінка перспектив виникнення і можливі на­прями розвитку об'єкта, що ґрунтується на спостереженнях і нау­ково обґрунтованих теоретичних припущеннях.

Іноді прогноз базується на добре відомих закономірностях і здійснюється напевно (наприклад, методи прогнозування руху ко­смічних апаратів розроблені настільки, що можливим є автома­тичне стикування кораблів). Однак більшість організаційних про­блем, що постають перед ОПР, не дозволяє здійснити однозначний обґрунтований прогноз.

Серед підходів до прогнозування, що набули широкого застосування в більшості досліджень, можна відзначи­ти методологічний і процесний:

• методологічний визначає прогнозування (forecasting) як:

• систематичний метод отримання оцінок майбутнього стану, що ґрунтується на аналізі спостережень за їх минулою поведінкою; визначення майбутнього, в якому використовуються як на­копичений у минулому досвід, так і поточні припущення.

• процесний підхід - визначає прогнозування як процес нау­кового дослідження ймовірнісних шляхів розвитку на основі при­чиново-наслідкових взаємозв'язків і закономірностей.

Часто разом з прогнозом у теорії менеджменту використову­ються схожі за деякими ознаками (зокрема, у формі передбачення) поняття - гіпотеза і план. Втім, вони мають істотні функціональні відмінності, які важливо враховувати при прийнятті управлінських рішень.

високий

Рис. 17.7 Форми поєднання плану, прогнозу і гіпотези

Гіпотеза служить переважно науковим передбаченням, будучи результатом загальної теорії, закономірності, яка, у свою чергу, забезпечує прогноз. Проте, порівняно з гіпотезою, прогноз володіє більшою визначеністю і достовірністю, оскільки, разом з якісни­ми, включає кількісні параметри. Тим самим, прогноз виражає пе­редбачення на рівні конкретно-прикладної теорії.

Більш складні взаємозв'язки існують між прогнозом і планом, що приводить до проблеми пропорційності вибору кожного з них. Форми поєднання прогнозу і плану не можуть бути однознач­ними.

Незважаючи на те, що прогнозування дуже часто застосовуєть­ся на попередній (передплановій) стадії прийняття рішень і сприяє виробленню концепції розвитку (стратегії) на перспективу, поміт­ну роль воно відіграє на етапі реалізації планів і під час оцінки фі­нансово-економічного стану підприємства. Чільне місце прогнозу­вання займає також у пошуку можливостей і напрямів додаткових управлінських дій, призначених для нівелювання чи усунення від­хилень від окресленої траєкторії розвитку об'єкта (системи).

ІНАКТИВНА

ПРЕАКТИВНА

ІНТЕРАКТИВНА

РЕАКТИВНА

Рис. 17.8. Орієнтири управлінського планування

Найбільш суттєвою ознакою прогнозування є його ймовірніс­ний характер, що зумовлено наявністю невизначеності у відобра­женні майбутнього стану. Не визначаючи параметри розвитку з достатньою точністю, прогноз розкриває альтернативи, позитивні і негативні тенденції, цикли і окреслює умови, за яких забезпечу­ється вирішення поставлених задач.