2.Які наслідки мала окупація фашистами україни?

ОКУПАЦІЯ ФАШИСТСЬКА УКРАЇНИ 1941—1944 — період перебування українських земель під владою німецького режиму після відступу радянських військ. Окупантами здійснювалася політика колонізації та експлуатації населення, підготовки умов для наступної інкорпорації української території до складу "великонімецького райху". Одночасно ліквідувалося все, що мало відношення до соціалістичного ладу, знищувалися виявлені радянські та партійні функціонери, учасники руху опору — як комуністичного, так і націоналістичного, а також особи єврейської та циганської національностей. Дії окупаційної влади виливалися в тотальний терор проти місцевого населення, повсюдні руйнування й пограбування, нещадну експлуатацію. В серпні 1941 був утворений т.зв. райхскомісаріат Україна, який складався з 6 генерал-комісаріатів із загальною чисельністю населення близько 17 млн. На чолі його був поставлений гауляйтер Східної Пруссії Е.Кох. 4 західні області — Львівська, Дрогобицька, Станіславівська і Тернопільська — під назвою "дистрикт Галичина" приєднані в серпні 1941 до Генерал-губернаторства, створеного на території Польщі. З південних районів боярська Румунія утворила три губернаторства — Бессарабію, Буковину, Трансністрію. 5 областей (Чернігівська, Сумська, Харківська, Ворошиловградська, Сталінська) становили т.зв. прифронтову зону. Загальна кількість розстріляного, замордованого нацистами цивільного населення України становила 3898 тис. У таборах військовополонених загинуло 1366 тис. осіб, спалено понад 250 сіл і та ін. Економічна політика здійснювалася за положеннями т.зв. "Зеленої папки" Герінга. Було виведено з ладу більше 16 тис. підприємств, сплюндровано та пограбовано 28 тис. колгоспів, 1300 МТС тощо. Крім того, масово руйнувалися, грабувалися культурні цінності. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 тис. осіб, головним чином молоді. Матеріальні збитки, завдані Україні, становили 42% усіх утрат Радянського Союзу від війни та окупації.

3.Назвати діячів,котрі зробили внесок….

тести

1.б 2.в 3.1861-земс.реф 1863-вал.циркул. 1864-лікв.кріп.право 1876-емськ.указ 4.б 5.в 6.а 7.в 8.в 9.а 10.а

Білет 23

1. Прийняття христ. За князя Володимира…:

Релігійна реформа князя Володимира (правив у 980-1015рр.) – 988 p. офіційною релігією стало християнство. Знищувалися ідоли язичницьких богів, натомість будув. христ.церкви і храми. 1-ою кам'яною церквою стала Десятинна, побудована поблизу князівського палацу. Істор. знач. хрещення Русі полягає в залученні слов'яно-фінського світу до цінностей христ., створ. умов для співпраці Русі з іншими христ. держ. Руська церква стала силою, яка об'єднує різні землі Русі, культурну та політичну спільність. Русь була визнана як христ. держава, що визначило високий рівень відносин з європейськими країнами і народами. Хрещення Русі - це не короткочасна дія, а тривалий процес поступової християнізації східних слов'ян. Хрещ. Р. створ. нові форми внутріш. життя і нові форми взаємодії про навкол. Світом.

2. ОУН – УПА в роки ІІ Світової війни…:

Напад фашистської Німеччини на СРСР укр..нац-ти зустріли з ентузіазмом. Вони розглядали це як багатообіцяючу можливість створ. незал. укр.. держави. Та хоч ОУН і Німеччина мали єдиного ворога, їхні цілі були далеко не спільними. 3 вересня 1941 р. націоналісти змушені були піти в підпілля. З цього часу ОУН поч. боротись як проти більшовиків, так і проти німців. Перші партизанські загони укр. націоналістів були ств. на Поліссі та Волині. УПА повинна була вирішувати 2 завдання: захищати місцеве нас. від німецьких репресій, та готувати себе до ролі “народної армії” після вигнання німців з України. З одного боку, це світла стор. боротьби укр.нар. проти гітлерівського фашизму і сталінського тоталітарного реж. за створ. не залежн.укр. держ; з іншого боку, діяльн. УПА принесла немало горя власному народу, зокрема проти тієї його частини, яка не підтримувала поглядів ОУН-УПА.