1.Походження назви «Україна».

У Київському літописі повідомляється про смерть переяславського князя Володимира Глібовича, що загинув в бою і літописець каже: «О нем вся окраина многопостона и многопоплача». Мова про землі Переяславські, Чернігівські і Київські. В цьому ж літописі під датою 1189р. згадується Україна «галичская», а Галицько-Волинський літопис під 1213р. повідомляє про те, що молодий князь Данило Галицький звільнив від угорських ї польських феодалів українські по річці Західний Буг. До середини 13ст. власна назва Україна поширилась на землі Київщини, Чернігівщини, Переяславщині, Волині, Галичини, Подністров’я, Побуття і Подніпровя. Власна назва Україна стала тотожною Київській Русі.

Походження:

версія 1 – її дає Орест Субтельний - окраїна Європи, переддвер’я Азії.

версія 2 – Сергієнко – «рідний край», «рідна країна».

версія 3 – земля відкраяна з чотирьох сторін.

версія 4 – окраїна Росії – Малоросія.

2. Розкрити політику суцільної колективізації та розселення України. Її соціально–економічні наслідки.

Колективізація – це процем переходу від одноосібного індивідуального господарства на селі до колективного через колгоспи, які як і комуни, є колективними господарствами, до яких насильно заганяли селян і змушували працювати на комуністичну державу.

1927р. – 15 зїзд ВКП(Б)

Причини колективізації:

1)потреби індустріалізації;

2)Сталін вважав, основним оплотом українського буржуазного націоналізму селян, тому за допомогою колективізації хотів «поставити їх на коліна».

3) «ножиці цін», коли навмисне ціни на промислові товари партія почала завищувати, а на сільськогосподарські – занижувати. Внаслідок чого селяни відмовляють продавати зерно державі. Селяни – це вороги радянської влади. А Ворогів треба знищити. Для цього партія ділить їх на 3 категорії:

А)злисні вороги радянської влади-конфіскація майна і розстріл.

Б)саботажники колгоспного ладу-конфіскація майна та концтабір Сибіру та Пн.

В)посібники саботажників-конфіскація майна і заборона проживати у рідному селі. В результаті майже мільйон селянських господарств зруйновані дощенту.

1929р. партія проголошує курс на форсовану колективізацію і з цією метою ділить всю територію СРСР на 3 основні райони; ще до часу проведення колективізації.

Перший і основний – Україна, де колективізація мала бути завершеною найшвидше(до кінця 1932р.)

Другий – інші зернові райони СРСР – Кубань, Північний Кавказ.

Третій – інші райони СРСР, за колективізації мала завершитись(до кінця 1935р.).

Отже, з планів партії основний тягар падав саме на Україну.

Москва встановлює для республіки план хлібоздачі 284млн. пудів зерна. З великими напруженнями за вересень,серпень республіка справилася з планом але в листопаді 1932р. – до Києва прибула делегація з Москви від Сталіна, яку очолив Молотов і яка вимагала, щоб республіка з цього ж врожаю здала ще 284млн. пудів зерна. КПБУ наказала зібрати у селян все нічого не лишивши навіть на посів, ні на зиму, цим самим прирікаючи українське село на смерть. Зібрали вдруге 108млн. пудів зерна. Партія заявила: селяни не справились з планом хлібоздачі, а тому на них накладені штрафні санкції. В цілі райони, які провинилися заборонялася ввозити будь-які продукти харчування. Війська НКВД оточували ці райони, і не випускали звідти селян, прирікаючи їх на голодну смерть.

голодомор 1932-1933р.р., який забрав 8-11 млн. осіб.