17. Міграція робочої сили та її вплив на ринок праці

Міграція (megratio – переселення) – переміщення робочої сили (працездатних мігрантів) через кордони тих чи інших територій, країн, населених пунктів зі зміною місця проживання або на більш-меньш тривалий час.

Відокремлюють зовнішню, тобто пов’язану з претином державного кордону, і внутрішню, тобто таку, що відбувається в межах держави, міграції.

За територіальною ознакою розрізняють міграцію сільскою і міської робочої сили, міжміську міграцію і міграцію в межах сільської місцевості.

Залежно від тривалості перемішень робочоі сили розрізняють постійну (незворотну) та зворотну міграцію.

Тимчасові міграції поділяються на маятникові, циклічні, епізодичні. Маятникова міграція — це щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах.  Циклічна (сезонна) міграція — це переміщення працездатного населення, пов’язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання (наприклад, сезонні роботи). Епізодична міграція являє собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, що здійснюються нерегулярно у часі.

Комплекс показників:Характеристики масштабу міграції:

Потік міграції по прибуттю – чисельність прибулих (I);

Потік міграції по вибуттю – чисельність вибулих (Е);

Обсяг міграції – сума чисельностей прибулих та вибулих, тобто загальна чисельність осіб, що здійснили міграційні переміщення протягом поточного періоду (Q = I +E);

Сальдо міграції різниця між чисельністю прибулих та вибулих, тобто результативність міграційного руху (S = I – E).

Показники рівнів міграції:

Інтенсивність міграції по прибуттю – співвідношення чисельності прибулих та чисельності населення регіону (I/P) ▪ 100%;

Інтенсивність міграції по прибуттю – співвідношення чисельності вибулих та чисельності населення регіону (Е/P) ▪ 100%;

Рівень участі населення в міграціях - співвідношення обсягу міграції та чисельності населення регіону [(I + Е)/P] ▪ 100%;

Коефіцієнт результативності міграції [(I – Е)/P] ▪ 100%;

18. Зайнятість як форма трудової активності і задоволення пропозиції робочої сили

Зайнятість — це трудова діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід).

Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Демографічна сутність зайнятості відображає взаємозалежність зайнятості з віково-статевими характеристиками населення, його структурою тощо.

Повна зайнятість — це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Часткова зайнятість — це добровільна неповна зайнятість.

До складу зайнятих належать:

наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління; особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання); особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи; особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві.

Для характеристики масштабів ринку праці використовуються такі терміни: економічно активне населення; робоча сила; пропозиція робочої сили; попит на робочі місця.

Економічно активне населення – це загальна чисельність населення, старшого певного віку (звичайно 16 чи 18 роів), яке звичайно працює або прагне працювати за винагороду.