Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
economika.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
284 Кб
Скачать
☆

3.6 Показники використання основних фондів

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність використання основних фондів, охоплює два блоки:

1) показники ефективності відтворення засобів праці:

-          коефіцієнт вибуття:

,                                  (1.3.19)

де   – вартість основних фондів, які вибули за певний період (рік), грн.;

– вартість основних фондів на початок періоду, грн.;

-          коефіцієнт оновлення:

,                                      (1.3.20)

де  – вартість введених основних фондів протягом року, грн.;

 – вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

2) показники рівня використання фондів. Їх поділяють на загальні та часткові. Основним із загальних показників є фондовіддача, тобто випуск продукції, що приходиться на 1 гривню основних фондів:

,                                     (1.3.21)

де Q – обсяг товарної (валової, чистої) продукції за рік.

Оберненим показником є фондомісткість:

                                        (1.3.22)

Третій показник – фондоозброєність:

,                                       (1.3.23)

де Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.

Частковими показниками використання є :

-    коефіцієнт екстенсивного використання устаткування;

-    коефіцієнт інтенсивного використання;

-    коефіцієнт інтегрального використання;

-    коефіцієнт змінності роботи обладнання.

Коефіцієнт екстенсивного використання по групі обладнання:

,                                   (1.3.24)

де Фд, Фн – дійсний і номінальний фонд часу роботи устаткування за період часу, год.

,                  (1.3.25)

де Фк – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні і святкові дні;

tзм – тривалість зміни, год.;

Ззм – кількість змін роботи обладнання на добу.

Кекст на робочому місці обчислюється:

,                              (1.3.26)

де m – кількість видів деталей, що обробляється на робочому місці,

tшт – норма часу на одну деталь і-го виду,

Nі – обсяг випуску деталей і-го виду.

Коефіцієнт інтенсивного використання по групі обладнання:

,                                      (1.3.27)

де Тф – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції,

Тн – норма часу на виготовлення одиниці продукції.

Кінт на робочому місці:

,                             (1.3.28)

де Тмаш.і – машинний час обробки однієї деталі і-го виду.

Інтегральний коефіцієнт використання устаткування:

                       (1.3.29)

Коефіцієнт змінності:

,                                     (1.3.30)

де Взм – кількість відпрацьованих верстато-змін,

Вд – кількість відпрацьованих верстато-днів.

 

3.7 Виробнича потужність підприємства

Основні фонди створюються і вводяться в дію з метою формування певної виробничої потужності підприємства. Підвиробничою потужністю розуміють максимально можливий випуск продукції за певний час при повному завантаженні обладнання і виробничих площ. Визначення виробничої потужності необхідно для того, щоб об’єктивно оцінити можливості підприємства, встановити обґрунтовані завдання з випуску продукції, а також для дослідження внутрішніх резервів. На величину потужності впливають: кількістьобладнання, режим роботи підприємства, продуктивність обладнання, асортимент та якість продукції, структура основних фондів, кваліфікаційний рівень працівників.

Розрізняють три види виробничої потужності:

- проектна – визначається у процесі проектування нового підприємства або реконструкції діючого;

- поточна  (фактично досягнута) характеризує дійсні виробничі можливості підприємства, що склались у конкретний період часу;

- резервна – необхідна для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів продукції.

Виробнича потужність визначається:

-     для одиниці устаткування:

ВП =Фд / Тшт,                                      (1.3.31)

-    для групи однакового устаткування

ВП=Фд п/Тшт,                                     (1.3.32)

-    для складальної дільниці:

ВП=S Фд/S1 T,                                (1.3.33)

де Фд – дійсний фонд часу роботи устаткування чи дільниці;

п – кількість одиниць устаткування;

Тшт – трудомісткість виготовлення одиниці продукції;

S – загальна виробнича площа дільниці;

S1 – виробнича площа, необхідна для складання 1 виробу;

Т – тривалість циклу складання одного виробу.

Потужність визначають за всією номенклатурою виготовленої продукції, встановлюють виходячи з потужності провідних цехів основного виробництва, враховують все діюче та недіюче устаткування, складають баланс, що фіксує зміни виробничої потужності протягом періоду та визначають середньорічну виробничу потужність. Рівень використання виробничої потужності визначають за допомогою коефіцієнта використання потужності:

,                                  (1.3.34)

де Q – річний випуск продукції у натуральному або вартісному виражені,

ВП – середньорічна виробнича потужність підприємства у натуральному або вартісному вираженні.

 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]