55. Значення економічних праць м. Зібера

Зібер Микола Іванович, 1844 – 1888) – економіст, син швейцарського підданого. У 1871 р., за дисертацію «Теорія цінності і капіталу Д. Рікардо, у зв’язку з пізнішими роз’ясненнями» отримав ступінь магістра політичної економії і поїхав за кордон.

У 1873 р. університет Святого Володимира вибрав Зібера доцентом по кафедрі політичної економії і статистики, але в 1875 р. він вийшов у відставку і поселився в Швейцарії, звідки постійно брав участь своїми статтями в російських журналах, а також в газеті «Російські Відомості».

Найбільшу популярність Зібер отримав за твір «Теорія цінності», перекладений не тільки на російську мову, але й на іноземну. Д. Рікардо, ім’я якого поставлене в заголовку цього твору, є тільки головним центром, біля якого групуються інші економісти. Надзвичайно високо ставлячи Рікардо, Зібер в той же час прагнув довести прямий наступний зв’язок між теоріями цінності Рікардо і Карла Маркса. Зібер гаряче захищав ідеї і твори К. Маркса «Капітал» від його російських критиків (Гер’є , Чичеріна і Ю. Жуковського) , а також ця думка пропагувалась в більш пізньому творі Зібера: «Рікардо і К. Маркс в їх суспільно–економічних дослідженнях».

У цій книзі, що є, до певної міри, переробкою «Теорії цінності», Зібер ще повніше зобразив природну еволюцію теорії Рікардо у вченні Маркса, висвітивши особливо яскраво процес розвитку капіталістичного виробництва і перехід ним через три основні фази: ремесло, мануфактура, фабрика.

Завдяки працям Зібера, трудова теорія цінності Рікардо–Маркса і Марксова схема економічного розвитку і в російській економічній науці отримала підтримку. Більшість праць Зібера розглядає переважно тотожні теоретичні питання. У «Нарисах первісної економічної культури» (1883 р.) Зібер, користуючись обширним літературним матеріалом по опису побуту різних некультурних народів і племен, а рівно і історичними даними про первісний стан нині культурних європейських народів, робить спроби узагальнення первісних форм суспільного життя.

Головна його увага звертається на явища економічного характеру, але поряд з цим висвітлює форми шлюбних і сімейних відносин та інші сторони життя суспільства. Основна думка твору полягає в тому, що громадські форми господарства, на різних етапах представляють універсальні форми економічної діяльності на ранніх ступенях розвитку.

Підтверджується це розглядом різних видів і моментів громадської господарської діяльності – полювання, рибного лову, скотарства, землеробства, робіт по випалюванню лісів, зрошування, спорудження житла. Первісні види і поняття власності і різні форми обміну також знаходять у Зібера достатньо повне висвітлення, так само як і процес розвитку суспільно–посадової діяльності, общин як і корпорацій. Зібер похований в Ялті.

56. Основні теорії суспільства за Друкером

В основі теорії Друкера лежить його уявлення про нове інформаційне суспільство, що характеризується постійними змінами. Друкер виділяє декілька рис основних змін, які слід вважати конститутивними ознаками гіпотетичної еліти майбутнього:

1. готовність до постійних змін і здатність самостійно генерувати їх, відмовляючись від старих і звичних форм і методів роботи;

2. розуміння необхідності перенавчання в процесі роботи;

3. готовність включитися в процес діяльності у ролі керівника.

Тільки люди, що володіють цими трьома ознаками, можуть свідомо брати участь у справі будівництва майбутнього.

На думку Друкера, соціальна і політична інфраструктура прийдешнього інформаційного суспільства поки ще не збудована – введення її в дію є найважливішим завданням нинішнього сторіччя.

Друкер – прихильник передачі частини соціальних функцій держави «третьому сектору». На його думку, держава опиниться в найближчому майбутньому нездатна справлятися з соціальними завданнями, що збільшуються, в силу, зокрема, зниження бази оподаткування населення та збільшення частки в державі людей пенсійного віку.

Вчений припускає, що «третій сектор» є формою додатку творчих зусиль людей розумової праці після виходу їх на пенсію. До подібної зміни своїй діяльності людині слід готуватися наперед, ще з молодих років, причому його не потрібно сприймати як припинення кар’єри. Друкер називає таке планування менеджментом власного життя.

Подібно до того, як Тейлор створив науку про ручну працю, розклавши діяльність індустріального робочого на ряд простих операцій, Друкер розробляє науку про інновацію як про функціональний процес, який можна аналізувати, систематизувати і направляти. Як випливає з його доповіді «Дисципліна інновації» і коментарів його колег, процедура інновації заснована на трьох імперативах:

1. Виразне усвідомлення своєї місії. Сенс цього імперативу полягає у вимозі відвернутися від безпосередніх результатів діяльності, зрозуміти її сенс, вищу мету, що свідомо перевершує всі досяжні результати.

2. Зосередження на конкретних результатах. Цей імператив в певному значенні протилежний першому, хоч і доповнює його. Головне тут – в умінні розрізняти «місію» («журавля в небі») і «конкретне завдання» («синицю в руках»). Інновація не відбудеться, якщо за останнє видавати перше і навпаки.

3. Винесення строгої оцінки вживаної технології і у разі багатократних невдач рішучості відмовитися від неї. Йдеться про відмову від невдалих технологічних прийомів, що не приносять прогнозованих результатів. Якщо відсутня готовність відмовитися від звичної, але неефективної діяльності, шанс здійснити інноваційний прорив є низьким.

Друкер наполягає на тому, що успіх будь–якого комерційного і некомерційного підприємства в даний час залежить від здібності персоналу до постійної критичної переоцінки своєї роботи, керуючись трьома вищезгаданими імперативами. Окрім цього, менеджери повинні завжди тримати у полі зору не споживачів вироблюваного їх компаніями продукту, а саме людей, що відмовилися з тих або інших причин від споживання даного продукту. Будь–яка інновація повинна розширювати число споживачів, а не скорочувати.

Слідуючи соціологічній традиції, Друкер вказує на сутнісну суперечність між інтелектуалом – носієм інженерної інновації і капіталістичним підприємцем. Він вважає, що інтелектуал повинен займати лідируючі позиції і в бізнесі, і в державному управлінні. Якщо бізнесмен і чиновник не поступляться інтелектуалові – лідерові змін – місце в керівництві підприємством або державним відомством, ефективність роботи цих організацій катастрофічно знизиться.