3. Клініко-статистична класифікація гнійного бурситу: м71.0 Абсцес синовіальної сумки

Макет клінічного діагнозу: Абсцес {В_х} синовіальної сумки {Ц}, {ускладнений О_х} Вид синовіальної сумки:

В., - ліктьовий

В₂ - препателярний

»3

Локалізація процесу:

Ц - ліворуч

І_₂ - праворуч

І_з - з обох сторін Ускладнення:

0₁ - флегмона

0₂ - гнійний артрит

0₃ - сепсис

І Лікування гострого гнійного бурситу:

а) При серозному характері ексудату - лікування консервативне:

• пункція з евакуацією вмісту;

• введення в порожнину антибіотика;

• іммобілізація.

_■

_І

Розділ 4. Запальні і гнійно-септичні захворювання

б) При розвитку гнійного процесу із втягненням навколишніх тканин показане оперативне лікування:

• розкриття синовіальної сумки;

• видалення гнійного ексудату і некротичних тканин;

• санація і дренування порожнини гнійника;

• обов'язкова іммобілізація за допомогою гіпсової лонгети.

При рецидивному характері процесу показане повне висічення синовіальної сумки під захистом антибіотикотерапії.

₁

*»^ •«• • ■

4.6. АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ

1. Визначення: Анаеробна інфекція (син. анаеробна гангрена, газова інфекція, газова гангрена) -це важка токсична ранова інфекція, збудниками якої є анаеробні мікроорганізми і при якій пошкод жуються переважно сполучна і м'язова тканини.

2. Актуальність проблеми:

А) У мирний час зустрічається рідко, переважно у воєнний час.

Б) У мирний час можливий розвиток при вираженому забрудненні ран, наявності розтрощених

і вогнепальних ран, при патологічних процесах, пов'язаних з перфорацією товстої кишки або

розвитком гнійних процесів у параректальній клітковині.

3. Види анаеробної інфекції:

А) Анаеробна клостридіальна інфекція - збудниками є анаеробні споротвірні мікроорганізм

роду Сіозттісііит. Б) Анаеробна неклостридіальна інфекція - збудниками є анаеробні неспоротвірні мікроорганізми.

₁

_І

Клостридіальна хірургічна інфекція (газова гангрена)

1. Визначення: Ранова інфекція з вираженим токсичним впливом на макроорганізм внаслід інфікування тканин збудниками клостридіальної анаеробної інфекції.

2. Характеристика збудників анаеробної інфекції:

А) Бактерії-збудники є анаеробними спороносними паличками;

а) Сіозттісііит регтгіпдез (є причиною гангрени в 40 - 50% випадків);

б) Сіозттісііит оейетаїіепз (є причиною гангрени в 15 - 50% випадків);

в) Сіозттісііит зеріісиз (є причиною гангрени в 10 - 30% випадків);

г) Сіозттісііит пізт.оІутісит (є причиною гангрени в 2 - 6% випадків). Б) Збудники анаеробної інфекції стійкі до термічних і хімічних факторів. В) Збудники анаеробної інфекції мають ряд специфічних властивостей:

а) виділяють сильні екзотоксини, що викликають некроз сполучної тканини і м'язів;

б) викликають гемоліз еритроцитів і тромбоз судин, уражають міокард, печінку і нирки. Г) Для збудників газової гангрени характерна специфічність клінічних проявів:

а) сіозтгісііит регтгіпдез - викликає газоутворення в тканинах;

356

_І

•

в 4. Запальні і гнійно-септичні захворювання

6) сіозігісііит оеа'етаїіепз - викликає набряк тканин; ■) сіозтгіа'іит пізіоіуіісит - викликає некроз тканин. Шшов\л, що сприяють розвитку анаеробної клостридіальної інфекції:

^^Нликий обсяг некротизованих і погано оксигенованих тканин.

І Масивне ушкодження м'язів. Я Глибокий рановий канал. 1 наявність ранової порожнини, що погано сполучається із зовнішнім середовищем

Ішемія тканин через ушкодження магістральних судин, або накладеного на тривалий термін /та. Механізм розвитку анаеробної клостридіальної інфекції:

"^зникнення і розмноження анаеробної інфекції в рані (починається на ділянках травматичного некрозу), при цьому збудники виділяють значну кількість екзотоксинів, найбільш активними : :акціями яких є:

• Лецитиназа -С (а-токсин), має некротизуючу та гемолітичну дію.

• Гемолізин (р-токсин), має гемолітичну та кардіотоксичну дію.

• Ну-токсин (фактор поширення), викликає нові вогнища некрозу (Нейромінідаза - руйнує імунні рецептори еритроцитів).

• Гемаглютинін - інгібує фагоцитоз;

а) розвивається гостре серозно-альтеративне запалення у рані, що приводить до підвищення тиску у внутрішньофасціальних футлярах;

б) набрякова рідина, багата екзотоксинами, швидко поширюється в проксимальному напрямку по перифасціальній і міжм'язовій клітковині, по периваскулярних та периневральних просторах;

в) розвивається ішемія, прогресуюче змертвіння тканин навколо ранового каналу.

) В результаті токсичного впливу на судинну стінку швидко виникає тромбоз вен, що погіршує кровообіг.

Порушення кровообігу шкіри приводить до відшаровування епідермісу на значному протязі з ^оренням пухирів із серозно-геморагічним вмістом. ") Дія токсинів у зоні ураження приводить до гемолізу, продукти якого разом із продуктами

розпаду м'язів просякають клітковину і шкіру, викликаючи появу бурих або блакитних плям. Д) Характерне газоутворення в уражених тканинах, і Результатом бурхливо прогресуючого місцевого процесу є важка інтоксикація і розлади функцій життєво важливих органів і систем. Є) Прогресуюча інтоксикація і зневоднення організму призводять до смерті. . Сяінічні форми анаеробної інфекції: А) За особливостями клінічних проявів:

а) емфізематозна (класична) форма;

б) набрякова (токсична) форма;

в) змішана форма;

г) гнильна форма;

д) флегмонозна форма.

Б) За локалізацією процесу в тканинах:

а) з переважним ураженням м'язів (клостридіальний міозит);

б) з переважним ураженням клітковини (клостридіальний целюліт);

в) змішана форма (тканини однаково втягнені в процес). В) За швидкістю розвитку клінічних проявів:

а) блискавична форма (інкубаційний період кілька годин);

б) швидко прогресуюча форма;

в) повільно прогресуюча форма.

357

Розділ 4. Запальні і гнійно-септичні захворювання