1. Визначення: Масивні трансфузії (більше 2-3 л) еритроцитарної маси без сполучення з іншими спеціальними трансфузійними середовищами іноді приводять до розвитку важких ускладнень, комплекс яких отримав назву "синдром гомологічної крові", або "синдром масивних гемотрансфузій".

2. Патогенез синдрому гомологічної крові:

• причиною розвитку цього ускладнення є, насамперед, імунобіологічно агресивні плазмові білки, зокрема, імуноглобуліни;

• цей феномен є основним у розвитку всіх клініко-морфологічних проявів і змін реологічних властивостей крові при синдромі гомологічної крові;

• не відноситься до гемолітичного ускладнення;

• знижується електролітний потенціал формених елементів, що призводить до агрегації та закупорки капілярів;

• підвищується в'язкість крові, розвивається гіперкоагуляція, диспротеїнемія;

• у капілярах розвиваються мікротромбози, точкові крововиливи, вогнищеві некрози;

• до 50% перелитих еритроцитів піддаються секвестрації, тобто виключаються із циркуляції і накопичуються в органах і тканинах;

• у плазмі наростає концентрація аміаку, іонів калію та інших токсичних метаболітів;

• великі дози цитрату натрію, введені з консервованою кров'ю, викликають спазм судин малого кола кровообігу, порушення обміну речовин у міокарді.

305

Розділ 3. Клінічна трансфузіологія

3. Клініка синдрому гомологічної крові зумовлена:

а) патологічним перерозподілом крові;

б) підвищенням гемолізу, функціональними змінами в системі гемостазу;

в) порушенням скорочувальної здатності міокарда;

г) порушеннями мікроциркуляції, білкового складу крові і водного обміну;

4. Клінічні прояви:

• симптоматика ДВЗ-синдрому;

• погіршення стану хворого після компенсації крововтрати.

5. Лікування синдрому гомологічної крові: А) Основні лікувальні заходи спрямовані на:

• нормалізацію системи гемостазу;

• усунення капілярного стазу;

• усунення порушень кислотно-основного, електролітного і водного балансів;

• корекцію уражень легень, нирок, надниркових залоз;

• корекцію анемії.

Б) 3 цією метою рекомендується використовувати:

• гепарин до 24000 ОД на добу при безперервному введенні;

• введення дезагрегантів (реополіглюкін, курантил, трентал та ін.);

• введення інгібіторів протеаз (трасилол, контрикал і т.п.);

• проведення сеансів плазмаферезу;

• при вираженій анемії - трансфузія відмитих еритроцитів.

6. Профілактика синдрому гомологічної крові:

• відмова від переливання цільної крові;

• широке використання компонентів і препаратів крові;

• еритроцитарну масу слід переливати в поєднанні з плазмою, альбуміном, плазмозамінниками;

• максимально дотримуватись принципу "один донор - один реципієнт".

Цитратна інтоксикація

1. Причина: переливання великих доз консервованої крові, заготовленої з використанням в якості стабілізатора цитрату натрію, який зв'язує в кровоносному руслі іони кальцію, викликаючи гіпокальціємію.

2. Клініка:

• неприємні відчуття за грудниною;

• неспокій хворого, блідість шкіри;

• порушення ритму дихання з переходом в апное (при високому ступені гіпокальціємії);

• порушення ритму серця, брадикардія, зниження АТ;

• наростання серцевої недостатності;

• судомні посмикування м'язів гомілки, обличчя.