Тема 18. Адміністративні стягнення.

1. Види адміністративних стягнень.

2. Загальне правило накладення адміністративних стягнень.

1. Адміністративне стягнення – це негативний правовий наслідок, неправомірної поведінки правопорушника, який повинен відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального чи фізичного характеру.

Перелік адміністративних стягнень передбачений у статті 24.

Існує 9 видів адміністративних стягнень:

• Попередження.

• Штраф.

• Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям або об’єктом вчинення правопорушення.

• Конфіскація предмета, який став знаряддям чи об’єктом вчиненого правопорушення.

• Позбавлення спеціального права.

• Виправні роботи.

• Громадські роботи.

• Адміністративний арешт.

• Видворення іноземця за межі України.

Всі адміністративні стягнення поділяються на основні та додаткові.

Основні: попередження, штраф, позбавлення спеціального права, виправні роботи, громадські роботи та адміністративний арешт.

Додаткові: оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, видворення іноземця за межі України. Проте вони можуть застосовуватися і як основні.

Попередження – це найбільш м’який вид адміністративного стягнення, який має морально-виховний характер і застосовується за малозначні адміністративні проступки.

Попередження не слід плутати з усним зауваженням, коли за малозначністю правопорушення особу можна звільнити від адміністративної відповідальності.

Попередження є повноцінним адміністративним стягненням, які має всі процесуальні атрибути.

Зокрема, попередження завжди виноситься у письмовій формі і, як правило, одразу оформлює постанову про накладення стягнення.

Як і будь яке адміністративне стягнення попередження має юридичні наслідки для порушника:

Протягом року, з моменту винесення попередження особа вважається такою, що вчиняла адміністративне правопорушення і якщо протягом цього року вона вчинить інше правопорушення, то до неї буде застосоване більш тяжке адміністративне стягнення.

Штраф – це грошове стягнення, що накладається на громадян та посадових осіб за адміністративні правопорушення.

Як правило, до посадових осіб встановлені більш тяжкі штрафи.

Штраф є найбільш поширеним видом адміністративного стягнення.

Розмір штрафу у більшості випадків визначається через неоподаткований мінімум доходів громадян, який сьогодні становить 17 гривень.

Значно рідше штраф встановлюється у гривнях або у кратному відношенні до певної вартості (наприклад вартості проїзду).

Мета адміністративного штрафу каральна, а не компенсаційна. Тобто штраф завжди сплачується в дохід держави через установи банку.

Штраф має бути сплачений в продовж 15 днів після складення постанови.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або об’єктом правопорушення.

Полягає в примусовому вилученні предмета та наступній його реалізації в спеціалізованих магазинах в подальшою передачею вирученої суми колишньому власнику.

Із цієї суми вираховуються затрати на реалізацію цього предмету.

Такі вилучені предмети здаються органами виконавчої служби до спеціалізованих комісійні магазини, де ці предмети реалізуються.

Оплатне вилучення предмета не є стягненням майнового характеру. Оскільки метою цього стягнення є позбавлення можливості порушника користуватися певними предметами, а не завдання йому матеріальних втрат.

Конфіскація.

На відміну від оплатного вилучення конфіскація є майновим стягненням.

Вона полягає у примусовій, безоплатній передачі предмету чи грошей у власність держави.

Особливістю конфіскації є те, що вилучений може бути лише предмет, який знаходиться в особистій власності правопорушника і є безпосереднім об’єктом або знаряддям вчинення правопорушення.

На відміну від кримінального права, адміністративна конфіскація не може бути стягнута на все майно.

Конфісковані предмети, як і при оплатному вилучені, підлягають реалізації через спеціальні комісійні магазини. Проте кошти, які надійшли від реалізації такого предмету надходять вже державі.

Є випадки коли конфісковані предмети не підлягають вживанню (наприклад зіпсовані чи неякісні продукти) або заборонені до експлуатації (ігрові автомати, самогонні апарати), то такі предмети підлягають знищенню.

Позбавлення спеціального права наданого громадянину.

Позбавлення спеціального права означає позбавлення особи права на полювання або право на керування транспортними засобами.

Позбавлення права на полювання може застосовуватись на термін до 3-х років. Застосування цього стягнення не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Позбавлення права керування транспортного засобу стосується не тільки права на керування автомобілем. Це стосується і право на керування будь-якими видами морського, річного та повітряного транспорту.

Застосовується на строк до 3-х років, а за грубе або повторне порушення цього права на строк до 10 років.

Позбавлення права керування транспортним засобом не може застосовуватись до осіб, які користуються цим засобом в зв’язку із інвалідністю. Але й до таких осіб можна використовувати позбавлення права в таких випадках:

• В разі керування в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або ж під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та рівень реакції.

• В разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу або залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.

Позбавлення спеціального права полягає у вилученні у порушника відповідного дозвільного документу (мисливський квиток та посвідчення водія).

Проте і після закінчення строку стягнення порушнику не повертається вилучений документ, а видається новий у встановленому законом порядку.

Громадські роботи.

Полягають у виконанні особи, яка вчинила правопорушення, у вільний від роботи чи навчальний час безоплатних суспільно-корисних робіт.

Види таких робіт визначаються органами місцевого самоврядування (як правило роботи по благоустрою міста та територій).

Громадські роботи призначаються виключно судом на строк від 20 до 60 годин і відбувається не більше як 4 години на день.

Громадські роботи не призначаються особам які є інвалідами 1-ї чи 2-ї групи, вагітним жінкам та особам пенсійного віку.

Виправні роботи – це стягнення майнового характеру, яке полягає у відрахування до 20% від заробітної плати особи в дохід держави.

Виправні роботи призначаються виключно судом, на строк до 2-х місяців.

Відрахування проводиться з усіх видів доходів осіб за виключенням пенсій осіб та соціальної допомоги.

Під час виконання виправних робіт порушнику забороняється надавати відпустку та звільнятися за власним бажанням.

Виправні роботи не можуть бути застосовані до безробітних, військовослужбовців та інших видів службовців, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

На сьогоднішній день дане стягнення практично не застосовується в наслідок складності його обрахування.

Адміністративний арешт – це найбільш суворий захід адміністративного стягнення, який встановлюється лише за окремі види адміністративних правопорушень, призначається виключно судом на строк до 15-ти діб.

Осіб підданих арешту тримають під вартою в місцях визначених органами внутрішніх справ.

Адміністративний арешт не може бути застосований до вагітних жінок, жінок які мають дітей до 12-ти років, до осіб які не досягли 18 років, до інвалідів 1-ї та 2-ї груп, а також до військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ.

Видворення за межі України.

Особливістю є те, що застосовується лише до іноземців.

Стаття 32 Закона України «про статус іноземців та обг».

Види стягнень, що застосовуються до неповнолітніх – стаття 24-1.

2. Глава 4 кодексу про адмін.. правопорушення. Стаття 33, 34, 35, 36 та 38.

Адміністративний процес.

1. Поняття адміністративного процесу.

2. Структура адміністративного процесу.

3. Принципи адміністративного процесу.

1. Традиційно, під адміністративним процесу розуміли лише провадження у справах про адміністративні правопорушення, проте останні роки зміст терміну адміністративний процес значно розширився і стало включати в себе всі адміністративно-правові норми та адміністративно-правові провадження.

Адміністративний процес включає в себе всі процедури по реалізації норм адміністративного права.

Це дає можливість виділити наступні риси адміністративного процесу:

• Адміністративний процес має як юрисдикційний так і не юрисдикційний характер.

Юрисдикційний процес пов’язаний із неправомірною діяльністю або фактом вчинення правопорушення. Не юрисдикційний процес пов’язаний із правомірною діяльністю осіб пов’язаних з реалізацією прав та обов’язків особи. Більшість не юрисдикційних.

• Адміністративний процес є процедурою реалізації владних повноважень державними органами та їх посадовими особами, які є обов’язковою стороною адміністративного процесу.

• Адміністративний процес завжди регулюється нормами адміністративного права. Тоді як норми які реалізуються за допомогою адміністративних проваджень можуть належати до будь-якої іншої галузі права.

Найбільш типові риси адміністративного процесу можна виявити при порівнянні його з іншими видами процесу:

• Цивільний та кримінальний процес завжди є юрисдикційним. Тобто такі провадження завжди пов’язані з фактом злочину чи правопорушення. А більшість адміністративний проваджень є не юрисдикційними.

• Кримінальний та цивільний процес реалізується в сфері діяльності судів. Переважна більшість адміністративних проваджень здійснюється органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

• Основна мета цивільного та кримінального процесу є правоохоронна. Мета адміністративного процесу право-реалізаційна

Найбільша відмінність між адміністративним кримінальним та цивільним процесом полягає в їх структурі:

Кримінальний та цивільний процес має інстанційну процедуру провадження, а адміністративний паралельну.

Інстанційна структура кримінального та цивільного процесу полягає в тому, що всі категорії справ розглядаються в межах однакової процедури, яка регулюється єдиним нормативним актом.

Кожна категорія справ в адміністративному проваджені розглядається в особливому порядку, регулюється своїм комплексом нормативних актів і часто ніяк не пов’язана з іншими видами провадження.

Адміністративний процес – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, яка спрямована на реалізацію матеріальних норм адміністративного та інших галузей права в ході розгляду провадження щодо розгляду індивідуального в конкретно визначеному провадженні.

2. Адміністративний процес характеризується надзвичайно складною структурою, яка включає в себе цілий ряд взаємопов’язаних елементів.

Елементи адміністративного провадження:

• Провадження.

• Провадження поділяються на стадії.

• Стадії поділяються на етапи.

• Етапи поділяються на процесуальні дії.

Адміністративний процес поділяться на декілька десятків адміністративних проваджень.

Адміністративне провадження – це особлива процедура розгляду певної категорії адміністративних справ, яка регулюється спеціальними та нормативними актами.

Всі адміністративні провадження умовно можна поділити на такі групи:

• Установчі – це специфічна діяльність суб’єктів влади з приводу створення, реорганізації та ліквідації органів влади та комплектування їх персоналу.

В адміністративному законодавстві прописана чітка процедура щодо створення, реорганізації та ліквідації органів влади, зокрема з зазначенням строків, етапів та документів, що при цьому додаються.

Включає всі процедури по прийняттю, проходженню та припиненню державної служби.

• Нормотворчі – це діяльність владних суб’єктів щодо підготовки, розгляду, затвердження та оприлюднення нормативний та індивідуальних актів управління.

• Правозастосовчі – включають всі провадження по застосуванню заходу примусу, провадження заохочення, провадження з приводу реалізації своїх прав та обов’язків.

• Контрольно-наглядові – вся процедура про проведення заходів контролю та нагляду в державному управлінні.

Провадження складається з процесуальних стадій.

Не дивлячись на велику кількість проваджень в адміністративному процесі, майже всі вони складаються з однакової кількості стадій.

Розрізняються стадії за змістом процесуальної дії та документом, які оформлюються стадії.

Можна виділити 4 основних стадії:

• Стадія аналізу ситуації. Становить собою порушення адміністративної справи, в ході якої збирається та фіксується інформація про фактичний стан справи та оцінюється перспектива подальшого руху справи.

• Стадія розгляду адміністративної справи. На цій стадії дається оцінка зібраної на попередній стадії інформації та всебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об’єктивної істини та винесення рішення.

• Стадія оскарження або опротестування рішення по справі. На цій стадії учасникам процесу, які не погоджуються з рішенням дається можливість оскаржити це рішення до суду.

• Процесуальна стадія – це відносно відокремлена, відділена часом та логічно пов’язана сукупність процесуальних дій спрямована на досягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкретного адміністративного провадження.

Кожна стадія поділяється на процесуальні етапи.

Етапи – це пов’язані між собою групи процесуальних дій, які мають власні цілі та завдання у провадженні.

В більшості провадженнях процесуальні етапи окремо не виділяються в стадіях але в окремих провадженнях, таких як провадження у справах адміністративного правопорушення, етапи не тільки виділяються але й потребують окремого процесуального закріплення.

Процесуальні етапи поділяються на адміністративно-процесуальні дії.

Вони становлять основу всього адміністративного процесу і поділяються на попередні, проміжні та завершальні в межах кожного етапу.

3. Будь-яке адміністративне провадження повинно будуватися на принципах адміністративного процесу.

Принципи прочитати по підручнику.