Тема 24. Управління соціально-культурною сферою.

Самостійне опрацювання (ксерокопії).

Тема 25. Управління в сфері адміністративно-політичної діяльності.

1. Загальні засади управління адміністративно-політичною сферою.

2. Повноваження президента та КМУ в адміністративно-політичній сфері.

3. ЦО управління адміністративно-політичною сферою.

   1. Органи управління оборони та безпеки.

   2. Органи управління закордонними справами.

   3. Органи управління юстиції.

1. Об’єктами управління в адміністративно-політичній діяльності виступають відносити, що складаються в галузях оборони країни, національної безпеки, охорони державного кордону, митного контролю, юстиції та закордонних справ.

Здійснення виконавчої влади в адміністративно-політичній сфері має певні особливості, які характеризуються яскраво вираженим політичним спрямуванням управлінської діяльності:

• Напрями і засади такою виконавчої діяльності часто залежать від політичних поглядів та суб’єктивної волі очильників держави.

• Зокрема більшість органів цієї сфери ніколи не буває у подвійному підпорядковані, крім того в цій сфері мінімальний вплив мають місцеві адміністрації та місцеві ради.

• Здійснення виконавчої влади в цій сфері супроводжується більш широкого застосування фізичних заходів.

• Управління адміністративно-політичною сферою завжди супроводжується застосуванням спеціальних адміністративних режимів.

• В даній сфері переважає застосування більш жорстких командно-адміністративних методів управління.

• Для службовців органів адміністративно-політичної сфери, як правило, встановлюється особливий режим проходження державної служби. Зокрема, всі органи адміністративно-політичної сфери передбачають проходження мілітаризованої або ж спеціалізованої державної служби.

2. Прочитати в статті 20 Закону України «про КМУ» частина 3, 4 та 5.

Повноваження президента:

• Президент є верховним головнокомандуючим військових сил.

• Президент здійснює загальне керівництво у сфері національної безпеки і оборони: призначення на посади та звільнення з посад вище командування збройних сил та інших військових формувань;

• Очолює раду національної безпеки та оборони.

• Вносить до ВРУ про введення воєнного стану та приймає рішення про використання збройних сил в разі збройної агресії.

• Приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення військового стану в Україні або окремих її місцевостях.

• Приймає рішення про введення надзвичайного стану на території України або окремих її місцевостях.

3. 1. Органи управління обороною та безпекою:

Служба безпеки.

Це державний правоохоронний орган спеціального призначення, основною функцією якого є підтримання належного рівня державної безпеки України.

На службу безпеки покладається захист державного суверенітету України, конституційного ладу, територіальної цілісності України, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, а також законних інтересів держави та громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань служби безпеки входить також: попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинності.

Умовно, всі повноваження служби безпеки можна поділити на 3 групи:

• Розвідувальна діяльність. Це діяльність наших спецслужб на території інших держав на користь Україні.

• Контор-розвідувальна діяльність. Це боротьба на території України із іноземними спецслужбами.

• Боротьба із корупцією та організованою злочинністю.

Служба безпеки має чітко визначену структуру центральних та територіальних підрозділів, які ніколи не знаходяться у подвійному підпорядкуванні, крім того у підпорядкуванні служби безпеки не знаходяться інші органи виконавчої влади.

Систему служби безпеки складають:

• Центральне управління служби безпеки.

• Підпорядковані йому регіональні органи.

• Органи військової контор-розвідки.

• Спеціальні військові формування.

• Навчальні та науково-дослідні заклади служби безпеки.

Організаційна структура служби безпеки затверджується президентом України.

В якості окремого підрозділу при службі безпеки України діє антитерористичний центр.

Міністерство оборони.

Є органи військового управління, в підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Основні завдання:

• Формування і реалізація державної політики з питань національної безпеки в воєнній сфері.

• Формування політики в сфері оборони та військового будівництва, а також в сфері військової освіти та науки.

• Здійснення військово-політичного та адміністративного керівництва збройними силами.

• Забезпечення формування військово-технічної політики збройних сил.

• Формування військової кадрової політики.

Міністерство надзвичайних ситуацій.

Є головним органом в системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення державної політики у наступних сферах:

• Цивільного захисту населення.

1. Рятувальної справи та гасіння пожеж.

2. Державного нагляду в сфері техногенної, пожежної та промислової безпеки.

3. Погодження з радіоактивними відходами та ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи.

4. Травматизму невиробничого характеру.

5. Гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями міністерства надзвичайних ситуацій є формування та реалізація політики у вищезазначених сферах, а також керівництво підлеглими міністерству ЦО виконавчої влади.

Підлеглі:

6. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки.

7. Державне агентство з управління зони відчуження.

8. Державна інспекція техногенної безпеки України.

3.2. Міністерство закордонних справ є головним органом в системі ЦО виконавчої влади, яке займається формуванням та забезпеченням державної зовнішньої політики.

Формування і забезпечення державної зовнішньої політики включає в себе такі види діяльності:

9. Забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток економічних, політичних, гуманітарних, наукових та інших зв’язків з іноземними державами та міжнародними організаціями.

10. Забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності державного суверенітету, безпеки і територіальної цілісності України.

11. Участь в забезпеченні державної зовнішньоекономічної політики та політики інтеграції України в світову економічну систему.

12. Сприяння входженню України до світового інформаційного простору, піднесення її міжнародного авторитету та формування іміджу України як надійного та передбаченого партнеру.

13. Участь у формуванні державної політики спрямованої на інтеграцію України у європейський економічний, політичний та правовий простір з метою набуття членства в ЄС та продовженням партнерства з НАТО.

14. Забезпечення розвитку зв’язків із закордонними українцями та їх громадськими організаціями.

15. Внесення на розгляд президента та інших органів влади пропозицій щодо реагування на важливі та резонансні події в світі.

16. Забезпечення органів влади необхідною інформацією для здійснення ними зовнішньою та внутрішньої політики.

17. Формування та розвиток відноси державної дипломатичної служби та здійснення функції дипломатичного протоколу.

Особливістю міністерства закордонних справ є те, що всі його територіальні підрозділи знаходяться за межами України.

Такі територіальні підрозділи поділяються на 3 групи в залежності від виконуваних ними функцій:

18. Дипломатичне представництво України за кордоном.

19. Консульські установи.

20. Місії України за кордоном.

Дипломатичне представництво є постійно діюче установою України за кордоном.

В кожній країні може бути лише одне дипломатичне представництво.

Основними функціями дипломатичного представництва є:

21. Офіційне представлення України, а також підтримання із державою перебування офіційних міждержавних відносин.

22. Захист інтересів України, а також прав та інтересів громадян та юридичних осіб України в країні перебування.

23. Ведення офіційних переговорів з урядом країни перебування.

Крім цього дипломатичне представництво займається з’ясуванням всіма законними способами становища та подій в країні перебування та інформує про них відповідні органи України.

Крім того займається розповсюдженням інформації про Україну в країні свого перебування

На відміну від дипломатичних представництв в країні перебування може бути декілька консульських установ які створюються в місцях проживання великої кількості громадян України або українців громадян інших держав.

Основною функцією консульських установ є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб України і країні перебування.

Консульські установи сприяють розвитку дружніх відносин України з іншими державами, а також розширення економічних, санітарних, культурних, спортивних зв’язки та туризму із країною перебування, а також сприяють підтриманню контактів з вихідцями з України та їх нащадків.

Місії розміщуються в тих країнах з якими в України не має офіційних дипломатичних відносин. Основною функцією таких органів входить збір інформації про політичну та соціальну ситуацію в країні перебування та ознайомлення з нею офіційні органи України.

3.3. Головним органом управління юстиції України є міністерство юстиції України.

Систему органів управління юстиції складають:

24. Міністерство юстиції.

25. Державна архівна служба.

26. Державна виконавча служба.

27. Державна пенетеціарна.

28. Державна реєстраційна служба.

29. Державна служба з питань захисту персональних даних.

Основними завданнями міністерства юстиції є:

30. Формування та забезпечення державної правової політики та адаптація законодавства України до законодавства ЄС.

31. Формування та забезпечення реалізації архівної справи, страхування, виконання покарань, діловодства, реєстрації фактів, подій та документів.

32. Забезпечення представництва України в Європейському Суді з прав людини.

33. Організація роботи нотаріату.

34. Експерте забезпечення правосуддя.

35. Протидія легалізації або відмивання доходів одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму стосовно сфери діяльності нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги.

36. Здійснення міжнародно-правового співробітництва з усіх правових питань.

Управління внутрішніми справами.

1. Поняття та організаційно-правові засади управління внутрішніми справами.

2. Система та структура органів внутрішніх справ.

3. Міліція, поняття, повноваження та структура.

1. Управління в галузі внутрішніх справ – це виконавчо-розпорядча діяльність державних органів та спеціально уповноважених громадських організацій, спрямованих на забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод та законних інтересів, громадського порядку та громадської безпеки, боротьбу зі злочинністю та ліквідація умов та причин, що її породжують.

Діяльність органів внутрішніх справ регулюється цілим рядом нормативних актів: головним із них є Закон України «про міліцію», «про оперативно-розшукову діяльність», «про дорожній рух», «про правові основи боротьби з злочинністю».

Цими законами визначаються основні повноваження та напрями діяльності різних підрозділів міністерства внутрішніх справ.

Сама внутрішня структура міністерства внутрішніх справ визначається вже підзаконним актом, яким є положення «про міністерство внутрішніх справ».

Управління органами внутрішніх справ є надзвичайно складним процесом, оскільки органи МВС мають надзвичайно складну систему і структуру.

Тому, управління внутрішніми справами мають 2 напрямки реалізації:

• Зовнішнє управління - це є власне правоохоронна діяльність органів внутрішніх справ.

Вона полягає у забезпеченні безпеки громадян, захисті їх прав, свобод та законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і закриття злочину, а також розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист усіх форм власності від злочинних посягань; притягнення порушників до відповідальності.

• Внутрішнє управління – пов’язаний із організацією та координуванням численних підрозділів органів внутрішніх справ та забезпечення їм чіткої та злагодженої діяльності на виконання ними зовнішньо-управлінських функцій.

2. Міністерство внутрішніх справ є найбільш складно організований центральним органом виконавчої влади, що відображається у побудові його системи та структури.

Слід розрізняти поняття структури та системи органів внутрішніх справ.

Структура органів МВС – це внутрішній поділ органу на галузеві структурні підрозділи, кожен з яких займається закріпленим за ним видом правоохоронної чи організаційної діяльності.

Система органів внутрішніх справ побудована з урахуванням адміністративно-територіального устрою України і являє собою територіальні підрозділи міністерства внутрішніх справ.

Кожний територіальний підрозділ поділяється на галузеві структурні підрозділи, подібні до структурних підрозділів міністерств.

Структура МВС складається із галузевих підрозділів, кожен з яких підпорядковується міністру або одному із його заступників.

Крім міністра, структурні підрозділи очолюють перший заступник міністра, заступник міністра та заступник міністра-керівник апарату.

Міністру підпорядковуються наступні структурні підрозділи:

• Головне управління внутрішніх військ.

• Служба міністра.

• Департамент внутрішньої безпеки.

• Головне слідче управління.

• Управління зв’язків із громадськістю

• Також, міністр координує діяльність Державної міграційної служби.

Перший заступник міністра очолює:

• Головний штаб МВС.

• Головне управляння інформаційного забезпечення.

• Відділ спеціального зв’язку.

• Міліцію громадської безпеки.

До складу міліції громадської безпеки входять:

• Управління ДАІ.

• Департамент охорони громадської порядку.

• Ветеринарна міліція.

Заступник міністра очолює такі підрозділи:

• Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю

• Департамент кримінальної міліції.

Кримінальна міліція включає в себе:

• Головне управління карного розшуку.

• Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю.

• Головне управління оперативної служби.

• Головне управління оперативно-технічних заходів.

• Управління боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми.

• Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

• Відділ кримінальної міліції в справах дітей.

• Підрозділ Інтерполу України.

До відання заступника міністра-керівника апарату (підрозділи МВС, які здійснюють внутрішньо-системне управління):

• Департамент кадрового забезпечення.

• Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку.

• Департамент матеріального забезпечення.

• Управління юридичного забезпечення.

• Режимно-секретне управління.

• Управління документального забезпечення.

• Управління медичного забезпечення та реабілітації.

• Управління міжнародних зв’язків.

• Управління фінансовою інспекцією.

Розподіл повноважень МВС відбувається таким чином:

Перший заступник та заступник міністра здійснюють керівництво зовнішньо-управлінської діяльності МВС, а міністр та заступник міністра-керівник апарату здійснюють управління внутрішньо-управлінської діяльності.

До структури міністерства також входить Колегія, яка не є постійно діючим підрозділом МВС, а створюється для вирішення поточних питань, що виникають перед міністерством. Вона діє в складі міністра, його заступників, керівників структурних та територіальних підрозділів міністерства, а також керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС. Рішення Колегії оформлюється та впроваджується в життя наказами міністра.

Система органів внутрішніх справ складається із таких територіальних підрозділів:

• Обласні управління внутрішніх справ.

Керують начальники, які призначаються Президентом за поданням міністра МВС.

Обласні управління складаються із таких же самих підрозділів, як і міністерства. Також в них може створюватись колегія, для вирішення поточних питань.

• Районні управління внутрішніх справ.

• Міські та міськрайонні управління внутрішніх справ.

Районні, міські та міськрайонні управління очолюються начальниками, які призначаються вже міністром внутрішніх справ за поданням начальника відповідного обласного управління внутрішніх справ.

Внутрішня структура районних, міських та міськрайонних внутрішніх справ така ж сама як і міністерства та обласних управлінь.. Проте не обов’язково створювати окремий підрозділ відповідного управління, а часто призначається лише посадова особи, яка відповідає за відповідний галузевий напрямок діяльності.

Крім того, на місцевому рівні існує один галузевий структурний підрозділ, якого немає ні на рівні міністерства, ні на рівні обласних управлінь внутрішніх справ. Таким підрозділом є підрозділ дільничних інспекторів.

3. Самостійно опрацювати Закон України «про міліцію»: які основні завдання та повноваження міліції, які існують підрозділи та прочитати організаційну структуру, які посадові особи їх очолюють та яким чином вони призначаються на посаду та звільняються з посади.