- •Формування осу стратегічного типу.
- •8.3 Формування осу стратегічного типу
- •Вибір стратегії фірми (основні чинники вибору стратегії, вибір стратегій, які можна віднести до великого бізнесу, до малого бізнесу, до середнього бізнесу).
- •Порівняльні характеристики систем управління (стратегічне, тактичне та операційне управління).
- •Поняття та визначення конкурентоспроможності підприємства.
- •Основні підходи до формулювання стратегій
- •Підходи до формування стратегічного плану. Планування від "досягнутого", оптимізаційне та адаптивне планування.
- •Порівняльні характеристики систем управління (стратегічне, тактичне та операційне управління).
- •Стратегії диверсифікації.
- •Формування організаційних структур стратегічного типу. Характеристика осу залежно від специфіки оточення.
- •Матриця бкг, її структура, складові та побудова.
- •Місія, цілі та задачі діяльності організації, їх поєднання у процесі стратегічного управління.
- •Pest аналіз та необхідність його застосування в рамках стратегічного менеджменту.
- •Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг
- •Модель стратегічного планування, орієнтована на створення та підтримку конкурентоспроможності підприємства
- •Модель стратегічного планування, орієнтована на створення позитивного іміджу
- •Моделі стратегічного планування, що враховують розміри підприємств
- •Зміст поняття стратегічний менеджмент. Поняття стратегія, план, місія та стратегічні цілі організації.
- •Структура матриці МакКінзі. Особливості побудови. Характеристика квадрантів.
- •Методи аналізу та прогнозування розвитку зовнішнього середовища організації.
- •Диверсифікація діяльності, як засіб розширення господарської діяльності.
- •7.1 Умови і причини здійснення диверсифікації підприємства
- •Загальні складові та типи зовнішнього середовища. Можливості та погрози
- •Модель портфельного аналізу методом «Shell» - dpm.
- •Модель портфельного аналізу McKinsey. Переваги та недоліки матриці McKinsey. Межи застосування матриці.
- •Сутність стратегічного планування. Цілі та принципи стратегічного планування. Бар’єри для стратегічного планування.
- •Діловий комплексний аналіз (pims).
- •Передумови виникнення концепції направленої політики Shell.
- •Мета та принципи стратегічного планування
- •Сутність аналізу портфеля бізнесів та його основні етапи.
- •Зміст поняття стратегічний менеджмент. Поняття стратегія, план, місія та стратегічні цілі організації.
- •Матриця фірми Артур де Літл (adl/lc).
- •Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства.
- •Стратегічний менеджер та його функції. Вимоги до стратегічного менеджера.
- •Основні підходи до формулювання стратегій. Мета та принципи стратегічного планування.
- •Стратегія і структура: характеристика взаємозв’язку.
- •Сучасний інструментарій стратегічного планування.
- •II стратегія диференціації,
- •III стратегія фокусування (концентрації).
- •Стратегічний аналіз та прогнозування розвитку навколишнього середовища організації.
- •Матриця Ансоффа і тримірна схема Абеля.
- •Зміст і структура стратегічного плану.
- •Життєвий цикл стратегічного планування. Контроль у стратегічному плануванні.
- •Формування осу стратегічного типу.
Стратегія і структура: характеристика взаємозв’язку.
Організаційна структура визначає впорядкованість завдань, посад, повноважень і відповідальності, виходячи з яких підприємство здійснює свою виробничу і управлінську діяльність. В еволюції ОСУ підприємства прийнято окреслювати три основних етапи:
І — класичні ОСУ: (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна);
ІІ — удосконалення лінійно-функціональної ОСУ;
ІІІ — перехід до стратегічних ОСУ.
В умовах впровадження стратегічного управління здійснюється перехід від «традиційних» до стратегічних ОСУ. Далі наведено порівняльну характеристику «традиційних» і стратегічних ОСУ.
«Традиційні» ОСУ мають такі особливості, вони:
функціональні, централізовані, ієрархічні, стабільні;
щільний розподіл праці (за всіма ознаками), спеціалізація діяльності, закріплення обов’язків у стандартних організаційних документах;
механізм контролю — централізований із застосуванням всіх форм і методів.
ОСУ в стратегічному управлінні мають такі особливості, вони:
децентралізовані, гнучкі, з універсальними (в тому числі тимчасовими) ланками, створеними «під мету»;
принцип формування ланок: орієнтація на виявлення та розв’язання проблем;
ОСУ — єдина команда, що користується як адміністративними, так і соціально-психологічними методами координації та контролю.
З ускладненням виробничих систем ставали складнішими і ОСУ (рис. 5.3). Можна простежити загальну тенденцію — перехід від жорстких ОСУ, зорієнтованих на поточну діяльність, до гнучких, спрямованих на розвиток.
В умовах впровадження стратегічного управління здійснюється перехід від «традиційних» до стратегічних ОСУ. Далі наведено порівняльну характеристику «традиційних» і стратегічних ОСУ.
«Традиційні» ОСУ мають такі особливості, вони:
функціональні, централізовані, ієрархічні, стабільні;
щільний розподіл праці (за всіма ознаками), спеціалізація діяльності, закріплення обов’язків у стандартних організаційних документах;
механізм контролю — централізований із застосуванням всіх форм і методів.
ОСУ в стратегічному управлінні мають такі особливості, вони:
децентралізовані, гнучкі, з універсальними (в тому числі тимчасовими) ланками, створеними «під мету»;
принцип формування ланок: орієнтація на виявлення та розв’язання проблем;
ОСУ — єдина команда, що користується як адміністративними, так і соціально-психологічними методами координації та контролю.
З ускладненням виробничих систем ставали складнішими і ОСУ (рис. 5.3). Можна простежити загальну тенденцію — перехід від жорстких ОСУ, зорієнтованих на поточну діяльність, до гнучких, спрямованих на розвиток.
Сучасний інструментарій стратегічного планування.
Зарубіжна і вітчизняна теорія і практика планування виробили певний інструментарій прийняття планових рішень.
Під інструментарієм слід розуміти систему методів і моделей, способів і механізмів досягнення цілей.
В основі стратегічного планування лежить стратегічний аналіз, який розглядається як спосіб перетворення бази даних, отриманих в результаті аналізу та оцінки середовища, в стратегічний план.
До інструментів стратегічного аналізу відносяться:
формальні моделі та кількісні методи, найбільш застосовувані у зарубіжній практиці планування;
самостійний творчий аналіз, який враховує специфіку підприємства і базується на аналітичних та інтуїтивних здібностях спеціалістів з планування.
Простим та ефективним методом стратегічного аналізу с аналіз розриву. Його мета — встановити наявність розриву між цілями і можливостями підприємства та знайти способи його заповнення. Крім того, цей метод використовується для визначення різниці між найбільш високими очікуваннями і найскромнішими прогнозами.
.При визначенні стратегічних альтернатив, можливих варіантів стратегічного плану використовується метод аналізу динаміки витрат і крива досвіду. передбачає визначення стратегії на основі переваг у витратах. Основою цього методу є твердження про те, що подвоєння обсягу виробництва дозволяє зменшити витрати на виготовлення одиниці продукції на 20%
Крім того, недоліком цієї моделі є неврахування впливу зовнішнього середовища (потреб споживачів, рівня конкуренції, тощо).
При формуванні стратегії підприємства використовують аналіз динаміки ринку, модель життєвого циклу товару
Моделі «кривої досвіду» і «життєвого циклу» вважаються найпростішими методами стратегічного аналізу, оскільки базуються на врахуванні лише одного внутрішнього фактора діяльності підприємства.
. Розробити стратегію з врахуванням впливу різних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища дозволяють інші моделі стратегічного аналізу. До них відноситься запропонована в 1975 р. А. Дж. Стрейнером модель «продукт-ринок». Це — матриця, що містить класифікацію ринків І продукції на функціонуючі, нові, але пов'язані з функціонуючими та принципово нові
Матриця показує рівні ризику та ймовірність успіху за різного поєднання «продукт-ринок». Модель використовується для визначення ймовірності успіху при виборі виду діяльності та формуванні портфеля цінних паперів.
Широкої популярності набула матриця І. Ансоффа, яка. включає чотири альтернативні стратегії підприємства, застосовувані для збільшення або збереження обсягу продажу товарів
Стратегія глибокого проникнення на ринок, зміцнення позицій на ньому орієнтує підприємство на концентрацію маркетингових зусиль з метою стабілізації або збільшення частки ринку. Шляхами досягнення цієї стратегії можуть служити: збільшення збуту, заохочення покупців товарів-конкурентів і замінників, активізація рекламних заходів та ін.
Стратегія розвитку ринку передбачає, що підприємство розширює свою збутову діяльність в результаті створення нових ринкових сегментів, освоєння нових ринків шляхом виходу на нові географічні ринки, нові сфери застосування відомого товару, модифікації продукції з метою її пристосування до вимог певних сегментів споживачів.
Стратегія розробки товару полягає у створенні принципово нових товарів або модифікації існуючих на ринку. Поняття «нові товари» передбачає принципово нові товари, які no- новому вирішують проблему або задовольняють потреби, яких раніше не було; квазінові товари — товари, які пов'язані зі старими; метатовари — товари, нові лише для даного підприємства, однак відмінні від існуючих на ринку.
Освоєння та розвиток нових товарів пов'язані з великими витратами і ризиком.
Стратегія диверсифікації передбачає включення у виробничу програму продукції (товарів), яка не має прямого і безпосереднього зв'язку з основним видом і сферою діяльності підприємства. У вітчизняних підприємницьких структурах ця стратегія отримала широке застосування і забезпечила їм стабільний розвиток, стійкий фінансовий стан у період загострення кризових явищ.
Портфельні моделі аналізу стратегії визначають сьогоднішнє і майбутнє становище бізнесу з точки зору привабливості ринку і можливостей товару конкурувати на ньому.
Класичною портфельною моделлю вважається матриця БКГ .
Відносна частка ринку (рівень конкурентоспроможності) «Зірки» — товари-лідери, значне інвестування, інновації
«Важкі діти» — товари ризиковані, значне інвестування
«Дійні корови» — збір врожаю, джерело фінансування, інвестування вибіркове «Собаки» — неконкурентноспроможні товари, великі витрати деінвестування
Вона дозволяє класифікувати кожен вид продукції за його питомою вагою на ринку відносно основних конкурентів або в загальному обсязі виробництва. Використовуючи матрицю БКГ, підприємство може визначити конкурентноспроможний вид продукції, стратегію розвитку підрозділу, який його випускає, доцільність вкладання капіталу в різні галузі або види виробництва.
Самооцінка повинна бути максимально об'єктивною. На її основі підприємство визначає своє місце в одному з квадратів матриці «Мак-Кінсі» .
Багато профільна портфельна модель враховує чимало факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства. Однак вона не виключає можливостей суб'єктивної, спотвореної оцінки підприємством своєї позиції. Вона не дає рекомендацій щодо поведінки підприємства на тому чи іншому ринку.
Модель «Мак-Кінсі 7С» не пропонує готових варіантів стратегії підприємства, а є добрим способом аналізу та оцінки внутрішніх факторів, які впливають на майбутнє підприємства. До цих факторів відносяться: стратегія, сума навичок, спільні цінності, структура організації, системи, співробітники, стиль (рис.).
Рис. Модель «Мак-Кінсі 7С»
Ця модель показує важливість при плануванні враховувати якість роботи, кваліфікацію співробітників тобто навиків; людських відносин, особистих потреб тобто спільних цінностей. Вона визначає послідовність внутрішніх дій організації після визначення стратегії. Система розглядає планування не як процес створення формальних схем, кількісних параметрів, а як продуктивне спілкування (ув'язку інтересів, врахування всіх напрямків діяльності людини на підприємстві).
Модель комплексного ділового аналізу ПІМС (P1MS) забезпечує конкретним матеріалом для прийняття стратегічних рішень. Модель розроблена за результатами узагальнень досвіду великої кількості європейських і американських підприємств. Вона передбачає близько ЗО показників діяльності підприємства, які впливають на рівень прибутковості і об'єднані в три групи: конкретна пропозиція бізнесу, характеристика і привабливість ринку, виробнича структура підприємства.
Ця модель забезпечує підприємствам можливість навчання на досвіді інших, вибір найдієвіших способів реалізації цілей.
В умовах української економіки модель ПІМС носить пізнавальний характер, оскільки вона розроблена для високо розвинутих, насичених І стійких ринків.
Заслуговує на увагу зарубіжний досвід використання моделей конкурентного аналізу за М. Портером. Для визначення частки ринку даного підприємства та рівня його прибутковості М. Портер виділив п'ять сил конкуренції:
О нові конкуренти;
існуючі конкуренти;
сила впливу покупців;
вплив постачальників;
загрози з боку товарів-замінників.
На основі описаної моделі М. Портер виділив три основні стратегії, які мають універсальний характер і можуть застосовуватися до кожної з вищезазначених конкурентних сил:
І стратегія лідерства,
