46. Виборчі системи і їх місце в форм інститутів політичної влади. Виборча система в сучасній Україні.

Виборчий процес здійснюється за визначеними правовими нормами і правилами, що містяться в Конституції та виборчому законі. Уся сукупність встановлених законом правил організації й проведення політичних виборів і критеріїв визначення їхніх результатів називається виборчою системою.

Головним регулятором виборів є виборча система, яка визначає загальні принципи організації виборів, а також способи перекладу голосів виборців у мандати,владні посади. Головне призначення виборчої системи — забезпечити представництво волі народу, а також сформувати життєздатні й ефективні органи влади.

Сучасні демократії застосовують широку палітру різноманітних виборчих систем (їх близько 350), кожна з яких має свої, властиві лише їй, переваги і вади. Але якою була б не виборча система, при застосуванні її неможливо абсолютно виключити небажані, а іноді й руйнівні ефекти. Тому досконалої виборчої системи не існує. Вона залишається лише теоретичним ідеалом. Проте кожну виборчу систему на практиці можна певною мірою удосконалити, а її вади — урівноважити іншими чинниками політичного процесу.

Існують два основні типи виборчих систем: мажоритарна (альтернативна) і пропорційна (представницька). Але є дуже мало країн, у яких виборчі системи будуються на «чистих», мажоритарному або пропорційному, принципах. Прикладом перших є виборчі системи Канади, Великої Британії та США. «Чистий» пропорційний принцип використовує лише Ірландія.Більшість країн Західного світу намагаються поєднати переваги обох принципів і нейтралізувати їхні вади. Тому говорять про змішані системи з домінуванням того чи іншого принципу. Сутність її полягає в тому, що депутатські місця в кожному окрузі дістаються кандидатові, який зібрав встановлену більшість голосів, а інші кандидати, як і політичні сили, які не набрали потрібної кількості голосів, залишаються непрезентова-ними в органах влади.

Головна перевага цієї системи — представництво партій у виборних органах відповідно до їхньої реальної популярності серед виборців.Усі пропорційні системи вимагають проведення виборів у багатомандатних округах.

Існують три основні види списків для голосування: тверді списки, коли голосують за партію в цілому і кандидати одержують мандати в тій послідовності, в якій вони представлені в партійних списках (Іспанія, Португалія, Ізраїль); напівтверді — у цьому випадку обов'язково мандат одержує кандидат, який очолює партійний список, а розподіл інших мандатів, які партія одержала, здійснюється залежно від кількості голосів, які одержав кандидат, — преференція (Італія, Австрія, Швейцарія); вільні — розподіл усіх депутатських місць відбувається відповідно до преференцій виборців, уподобань (ставлень) до кожного кандидата, незалежно від його порядкового номера в партійному списку (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди). Тому при голосуванні відбувається добір насамперед персоналій, а не тільки вибір партійної програми. Таким чином, пропорційна виборча система, на відміну від мажоритарної:

 краще враховує відповідність між кількістю голосів і мандатів;

 виборець тут голосує, як правило, за певні політичні платформи, а не за позицію окремих людей.

 Однак пропорційна система має й вади. Найважливіші з них:

 відносно менша стабільність уряду.  безпосередня залежність висування депутатів від позицій партійного апарату, бюрократії, яка може, керуючись своїми вузькогруповими інтересами, включати в партійні списки і непопулярних людей..

Змішана і консенсусна системи У сучасному світі застосовуються різні модифікації як мажоритарної, так і пропорційної систем. Так, у Німеччині, Росії, Литві і Грузії пропорційна і мажоритарна величини становлять половину, а в Угорщині — дві й одну третини від загальної кількості депутатських місць.Існує й варіант мішаної виборчої системи, коли нижня палата обирається за пропорційним, а

верхня — за мажоритарним принципами.

В останні десятиліття деякі організації (ООН, партії «зелених» та ін.) використовують консенсусну систему виборів. Вона має позитивну спрямованість, тобто орієнтована не на критику супротивника, а на знаходження найприйнятнішої для всіх кандидатів виборчої платформи.

Куріальні виборчі системи Куріальні виборчі системи створюються в суспільствах, де існує гостра проблема забезпечення представництва в парламенті нечисленних етнічних, соціальних, професійних, або демографічних груп.Для кожної курії передбачаються норми представництва і відповідно до них створюються виборчі округи.За куріальною виборчою системою проводять вибори однопалатного парламенту в Зімбабве, Новій Зеландії, на Фіджі. Аналогічна система функціонувала в Абхазії (Грузія).

Вибори в укр. Вибори - надзвичайно багатогранне суспільне явище. Як зазначав німецький державознавець Г. Майєр, у загальнонаціональному масштабі вибори - це наймасо-віший процес, який знає право.

Під виборами слід розуміти форму безпосередньої демокра­тії, зміст якої полягає в формуванні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування шляхом голосування громадян України.

Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів.

За територіальною ознакою вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

2) місцеві (іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міських голів).

За обєктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на які обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

1) вибори парламенту - вибори до Верховної Ради України;

2) вибори на посаду Президента України;

3) вибори представницького органу територіальної автономії - вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного виду виборного органу або посади;

2) позачергові або дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого Конституцією України і законами України для функціонування певного виду виборчого органу або посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними або такими, що не відбулися;

4) вибори замість депутатів, голів (сільських, селищних, міських рад), які вибули. Вибори, що проводяться у одномандатних виборчих округах у разі втрата депутатського мандата або дострокового припинення повноважень депутата чи сільського, селищного, міського голови на підставах і в порядку, передбачених Конституцією України і законами України.

Вибори стали не тільки найбільш поширеною формою без­посередньої реалізації народного суверенітету, а й показником рівня розвитку громадянського суспільства, правової держави, прав і свобод людини і громадянина тощо. Навіть у таких краї­нах, як Афганістан та Ірак, які були звільнені від антинародних політичних режимів, проведення демократичних виборів до представницьких органів держави і місцевого самоврядування стали одним із найбільших здобутків народу цих держав.