5.Динамічний стереотип, його формування і значення. Властивості динамічного стереотипу.

Динамічний стереотип- це послідовний ланцюг рефлекторних актів, що здійснюється в суворо визначеному, закріпленому у часі стійкомі порядку. Навички,звички,емоції – це різні за складністю динамічні стереотипи. Для дитини важливим динамічним стереотипом дня є режим дня. Фізіологічна основа динамічних стереотипів- зв’язки між корою і підкіркою.

Властивості:- стійкість, -індивідуальність,-пластичність.Важливо формувати у дітей відразу корисні і правильні динамічні стереотипи, бо змінювати їх потім важко. При необхідності різкої зміни важливих динамічних стереотипів таких як режим дня у дітей може виникати зрив нервової д-сті.

6.Шкільна зрілість, її критерії.Гігієна навчально-виховного процесу. Втома, її фізіологічний механізм.

Шкільна зрілість-це сукупність властивостей і ознак організму, що дозволяють дитині йти у школу.Критерії:-календарний вік дитини,-фізичний визначається на основі медичних обстежень стану здоровя розвиток координації зміна молочних зубів,- особистісний формування у дитини готовності до нової соц..ролі позитивні мотивації до навчання пізнавальні інтереси достатня емоційна стійкість,-інтелектуальний наявність певного світогляду конкретні знання абстрактне мислення мова вміння аналізу і синтезу, - вольовий ступінь розвитку внутрішнього гальмування що виявляється у дотриманні дисциплінарних вимог.

Втома-уе природний стан, що виникає в результаті напруженої діяльності. У дітей молодшого шкільного віку виділяють 3 ступені втоми:1-проявляється в зниженні розумової і фізичної працездатностіі виникненні рухового неспокою, 2-проявляється головний біль потім ослаблюється увага на уроках знижується апетит, 3- характерний неспокійний сон. Якщо ознаки сильної втоми не зникають у дитини й після відпочинку то розвивається швидка перевтома що завдає шкоди здоровю. Перевтома проявляється в низькій працездатності слабкості, блідості. Перевтома-паталогічний стан.

7. Основні типи внд людини. Поняття про спадкові психічні захворювання.

ВНД – психічна або умовно – рефлекторна діяльність яка є функцією кори і найбільшої підкірки. В основу поділу на типи ВНД Павлов поклав особливості перебігу нервового процесу.

1)їх силу;

2)співвідношення між збудженням і гальмуванням

Типи ВНД: сильний та слабкий. Сильний поділяється на врівноважений та неврівноважений. Врівноважений поділяється на рухливі та інертні. I- сангвінічні; ІІ- флегматичний; ІІІ- холерики; ІV- меланхолічний. Тип визначається спадково і рідко буває ʺчистимʺ.

Спадкові психічні захворювання — хвороби, які характеризуються порушенням психічної діяльності людини внаслідок розладів функцій головного мозку. До психічних хвороб відносять зокрема: шизофренію, маніакально-депресивний психоз, параною, епілепсію.

8. Сенсорні системи, їх будова і властивості.

Мозок людини постійно отримує інформацію про зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Ця інформація сприймається, передається у відповідні зони кори великого мозку, аналізується особливими сенсорними (чутливими ) системами, які ще називають аналізаторами.    Будова аналізатора: - периферична частина - рецептори; - провідникова частина - нерви, що відходять від рецепторів; - центральна частина - відповідні чутливі зони кори півкуль великого мозку.    Рецептори - чутливі нервові структури, що перетворюють різні види енергії (світлову, механічну, теплову та ін.) у нервовий імпульс.

Розрізняють: - екстерорецептори (сприйняття подразника)

• Інтерорецептори (виникнення збудження)

• Пропріорецептори (первинне розрізнення)

   Загальні властивості аналізаторів:

1. Висока чутливість до адекватних подразників

2. Адаптація – зміна чутливості

3. Післядія – тимчасове збереження відчуття, коли подразник вже не діє

4. Взаємодія між сенсорними системами

5. Суб’єктивність сприйняття

   Аналізатори під впливом тривалих вправ здатні підвищувати свої можливості, тобто "тренуватися". Таким чином, тренується слух у музикантів, відчуття смаку та запахів у спеціалістів - дегустаторів.    Діяльність аналізаторів об’єднується мозком, тому у разі порушення одного аналізатора його функція заміщується іншими аналізаторами. так, за допомогою слуху, дотику можна створити уявлення (зорове) про форму, загальний вигляд предметів.     На базі інформації від сенсорних систем у людини формуються суб’єктивні відчуття, враження, свідомість, набувається досвід, розвивається розум. Сенсорні системи забезпечують взаємодію організму з навколишнім середовищем.    У людини розрізняють 5 основних сенсорних систем: зорова, слухова, смакова, нюхова, дотикова та шкірної чутливості.

9. Зорова сенсорна система. Механізм фото рецепції. Порушення функціональних характеристик ока, їх профілактика. Гігієнічні вимоги щодо освітлення робочого місця. Зорова сенсорна система дає людині понад 85% інформації про зовнішній світ. Складається: периферичного(око, а саме його рецепторний апарат – палички і колбочки сітківки); провідникового(чутливий зоровий нерв, зоровий тракт, що міститься в головному мозку, таламус) і центрального(потиличні ділянки кори великих півкуль головного мозку). Око людини розташовано в заглибині черепа – очній ямці та складається з очного яблука і допоміжного апарату. Допоміжний апарат ока – це система його захисту і руху, до якої входять брови, верхня і нижня повіки з віями, слізні залози, рухомі м’язи. Очне яблуко ззаду оточене жировою клітковиною, яка відіграє роль м’якої еластичної подушки. Око, або очне яблуко має кулясту форму. У новонародженого форма очного яблука більш куляста, що надає у 80-90% випадків далекозору рефракцію. У дорослої людини очний діаметр 24 мм, маса 7-8 г, у новонародженого діаметр близько 16 мм. Зовнішня оболонка – білкова оболонка, або склера – непрозора міцна сполучна тканина білого кольору, товщиною 1 мм, яка забезпечує оку певну форму та захист. Склера у дітей тонше, більш еластична та має підвищену розтяжність. Спереду склера переходить у прозору частину – рогівку, яка захищає від пошкодження внутрішні частини ока та пропускає світло. Рогівка не містить кровоносних судин, живиться за рахунок міжклітинної рідини. Під склерою міститься середня оболонка – судинна(товщина її 0,2-0,4 мм), в якій велика кількість кровоносних судин. Її функція пов’язана із живленням інших оболонок та утворів ока. Внутрішня оболонка ока(сітчаста) – сітківка, товщина якої 0,1-0,2 мм, усередині прилягає до судинної оболонки. У сітківки розрізняють дві частини: задню зорову та передню війкову і райдужну. Передня частина сітківки(сліпа) прилягає до війкового тіла і райдужки, не має світлочутливих клітин. В задній зоровій частині знаходяться світлочутливі клітини – фоторецептори. Порушення зору. Існують два основних види аномалії рефракції: далекозора та близькозора. Далекозорість – це рефракція, під час якої паралельні промені від далеких предметів перетинаються за сітківкою. На сітківці виходить розлите зображення предмету. Під час далекозорості призначають окуляри з двоопуклими збиральними лінзами, які дозволяють сходитися променям.

10. Слуховий аналізатор людини складається з трьох частин: • рецепторного апарату, що міститься у внутрішньому вусі; нервових провідних шляхів (восьмої пари черепно-мозкових нервів); • центру слуху, що розташований у скроневих долях кори великих півкуль. Слухові рецептори (фонорецептори, або Кортієв орган) містяться в завитці внутрішнього вуха, яка розташована в піраміді скроневої кістки. Звукові коливання, перш ніж дійти до слухових рецепторів, проходять через систему звукопровідних та звукопідсилювальних пристосувань органу слуху яким с вухо. Вухо у свою чергу складається з 3-х частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха  Середнє вухо складається з барабанної порожнини і слухової (Євстахієвої) труби. На межі між зовнішнім і середнім вухом розташована барабанна перетинка, яка зовні вкрита епітелієм, а з середини слизовою оболонкою. Звукові коливання, що підходять до барабанної перетинки, змушують її коливатися з тією ж самою частотою. З внутрішнього боку перетинки знаходиться барабанна порожнина, всередині якої розташовані з'єднані між собою слухові кісточки: молоточок (приростає до барабанної перетинки), коваделко і стремінце (затуляє овальне вікно присінка внутрішнього вуха). Будова аналізатора: - периферична частина - рецептори; - провідникова частина - нерви, що відходять від рецепторів; - центральна частина - відповідні чутливі зони кори півкуль великого мозку. Рецептори - чутливі нервові структури, що перетворюють різні види енергії (світлову, механічну, теплову та ін.) у нервовий імпульс. Для органу слуху адекватним подразником є звукові хвилі, що походять від вібрації пружних тіл. Звукові коливання у повітрі, воді та Інших середовищах поділяються на періодичні (що мають назву тони та бувають високими і низькими) і неперіодичні (шуми) Основною характеристикою кожного звукового тону є довжина звукової хвилі, якій відповідає певна частота (кількість) коливань за 1 сек. При тривалій дії сильних звуків збудливість звукового аналізатора знижується, а при тривалому перебуванні в тиші — зростає, що відображає адаптацію слуху. Найбільша адаптація спостерігається в зоні більш високих звуків. Шум особливо негативно впливає на дітей і підлітків.